Довгоочікуваний приїзд Черномирдіна до Львова викинув на берег купу невирішених питань, чи запитань на які не має відповіді взагалі. Чому він приїхав саме зараз, а не наприклад, рік чи два тому? Чим цікавий для нього став квітневий Львів? Що ж спробуємо розібратись у цих таємницях вищого світу.
Зразу ж варто зауважити, що приїхав він до Львів, а не в Луцьк, Івано-Франківськ, чи Чернівці. А у місто, що дуже часто з’являється на сторінках російських ЗМІ, до того ж зазвичай не позитивних барвах.
Постійні проблеми з Російським культурним центром, образливі для росіян графіті на стінах якого, періодично додають перцю в стосунки України з Росією. Розбиті вітрини „Відкритого кафе” свого часу вже сприймались як нормальне явище. Щоправда, після відкриття книжного магазину „Буква”, ці проблеми з кафе відразу ж зникли. Цікаво ці речі між собою якось пов’язані? Скандали після похоронів Білозіра, що супроводжувались гаслами „Геть москалів зі Львова”, призвели до заборони трансляції російськомовного „Нашого радіо”. І нарешті, переїзд Генконсульства Росії у нове приміщення, котре відбулося без відповідного дозволу владних структур Львова. Найболючішою проблемою для українців у цьому питанні було сусідство російського консульства з командуванням Західного напрямку прикордонних військ України. Той самий Черномирдін, після цих протестів, заявив, що „якщо його співвітчизників у Львові зачіпатимуть, то він підніме „хай” на весь світ про західноукраїнський екстремізм.” От так. Після цього ситуація якось швидко стихла і про неї забули. І нарешті, питання виділення приміщення для громади Української Православної Церкви (МП), представники якої постійно жаліються, що місця для забудови у Львові виділяються всім, кому не лінь, а от УПЦ (МП) обходять десятою дорогою.
Перші зустрічі у Віктора Черномирдіна заплановані якраз з Російським культурним центром та з Архієпископом Львівським і Галицьким Августином. Так би мовити, культура найважливіше за усе. Зустріч ж з паном Олійником та діловими колами, відвідування Дрогобицького долотного заводу та ЛАЗу є важливими для пана посла також тим, що росіяни контролюють більшість львівського бізнесу (контрольний пакет акції вищевказаних підприємств належать саме російським компаніям). І навколо цих заводів, також є купа проблем. Свого часу Генпрокуратура України мала претензії до власника ЛАЗу, оскільки вважала, що гроші вкладені в нього, отримані незаконним шляхом. А долотний завод, що належить самарському ВАТ „Волгобурмаш”, куплений ним через дві чеські фірми з цікавими назвами: „IRIS Export-Import” та „MGV Import-Export”.
Також росіяни зацікавлені Дрогобицьким нафтопереробним заводом, та підприємствами від приладобудівної, радіоелектронної, метало-і деревообробної промисловості до медицини, фармакологічної, меблевої та харчової галузей та будівництва. Як бачимо увесь асортимент того, що Галичина може запропонувати інвесторам. Хоча, якщо за старої влади вкладати гроші росіянам було легше, то після „помаранчевої революції” вони намагаються обережно намацувати нові зв’язки з тими, чий прихід до влади не був для них особливо бажаним.
А тому приїзд Черномирдіна до Львова можна назвати спробою детально розвідати ситуацію у Львові та навколишній місцевості, з подальшим прийняттям відповідних рішень у спектрі стратегічних зацікавлень Росії. Після того, як зійшли нанівець усі спроби російських політтехнологів провести до влади Януковича з розрахунку мати в майбутньому „право першої ночі” з Україною. Російська влада намагається більш гнучкіше поводити себе, виявляючи при цьому, досі невідомі для неї і для нас сторони своєї сутності.
Так, той самий Черномирдін під час поїздки до Білорусі, здивований тим, що Захід так спокійно працює на Україні, а росіяни – ні, заявив: ”Но кто мешает нам этим же заниматься? Для того чтобы правильно работать и с Молдовой, и с Приднестровьем, и с Украиной, нам надо научиться делиться.” Ви це чули? Росія хоче ділитись? В таке справді важко повірити. Після досвіду Грузії, України, Киргизії, вона певне швидко зрозуміла, що пострадянському просторі події відбуваються не за її сценарієм. Поїздка Ющенка до Америки, засідання комісії НАТО - Україна, що має відбутись на цьому тижні, де як очікується, з подання литовського МІДу Україна отримає підтримку в прагненні оформити свої стосунки з альянсом, наштовхнули пана Черномирдіна до такого висновку: „Мы ничего не делаем, а в ответ хотим, чтобы нас любили.” А любов, то хитра штука, тут однієї „Камасутри” не вистачить. Потрібна ще й ніжність, лагідність. Потрібно щось давати взамін.
То ж чи справді, усе буде так відбуватись, незабаром побачимо. Маємо наразі візит посла Російської федерації, чоловіка зі своїми кониками, кому не відомі його каламбури та афоризми, та все ж чоловіка, все життя якого минуло серед нафти і газу. Тому варто приготуватись до серйозного та ґрунтовного обговорення усіх насущних проблем, оскільки: ”Правительство - это вам не тот орган, где можно одним только языком.” (Віктор Черномирдін)
ІА "Вголос": НОВИНИ