Є така приказка, що жінка за кермом – то потенційна небезпека. А що казати про жінку за кермом владним? Статистика поки мовчить, адже українську жінку до цього керма не дуже й допускають і не тільки чиновники, але й виборці. Вже більше 15 років наводити лад в країні довірено представникам сильної половини людства. Що вони тут налагодили, ми ой як відчуваємо .
Жінка-політик на буковинському політичному небосхилі, як і практично в усіх інших регіонах України, явище допоки маловідоме та не досить поширене. Здебільшого владарюють та керують чоловіки, а всю «чорнову» роботу покладено на тендітні жіночі плечі. Ось так вже впродовж не одного десятиліття в кабінетах начальників обласних органів влади сидять чоловіки, а в задушливих кабінетах структурних управлінь та відділів – жінки. Така вже в українців сформувалась патріархальна психологія – як начальник, то чоловік, а як виконавець, то, зрозуміло хто.
В Чернівецькій обласній держадміністрації також усі керівні посади окуповані представниками чоловічої статі, окрім хіба лишень управління з питань внутрішньої та інформаційної політики, котре очолює жінка. Дещо інша гендерна ситуація спостерігається в міській раді та її виконавчому комітеті. Там жінки займають чільні місця. Також варто згадати й Герцаївський район Чернівеччини, керівні посади в котрому розподілені переважно між жінками. Того дивись і на інші райони області така тенденція пошириться. То може й наладиться врешті-решт робота органів влади на місцях?
А як же з представництвом жіноцтва у списках політичних партій та блоків, котрі бажають потрапити до обласної ради? Тут, в принципі, складно порівнювати з колишніми роками, адже раніш депутати облради обирались за мажоритарним принципом і, наприклад, на місцевих виборах 2002 року серед претендентів на депутатські місця була значна частка жінок, правда більшість з них залишилась за бортом великої політики. Тепер же в списках багатьох політичних сил, котрі мають реальні шанси потрапити до ради, жінкам приділяють значно більше уваги.
Однак складається враження, що це зроблено радше задля прикрашення та усимпатичнення списків для виборців, аніж задля світлої цілі представлення кваліфікованого жіноцтва у обласній владі Так, наприклад, в першу п’ятірку списку до облради від НСНУ входить багатодітна матір Н.Мигалюк. Поміж лідерів списку кандидатів в депутати до облради від БЮТ можна побачити відому українську співачку Л.Сандулесу (мабуть, данина загальноукраїнській тенденції поповнення списків представниками (представницями) співочої професії). Від НБ Литвина штурмувати облраду збирається директор ЧТЕІ КНТЕУ Т.Ореховська. А від Партії патріотичних сил України «стрілятиме» відома в Україні та світі буковинська лучниця Т.Мунтян, «тренером» котрої наразі виступає екс-держсекретар О.Зінченко, який очолює список кандидатів до облради. ОБ «НеТак!» не особливо вирізняється оригінальністю, адже перша п’ятірка до Чернівецької облради калькує першу п’ятірку до Верховної Ради, тому не дивно було тут запримітити голову ОО ПП «Жінки за майбутнє» З.Фесенко. Звичайно ж не можна оминути й Народну опозицію Н.Вітренко, лідером обласного осередку якої є також жінка. Решта ж обласних політичних сил вирішили не відступати від усталених традицій й допустили до прохідної частини списків лишень чоловіків.
Та, на жаль, як завше в українській політиці, кількість надзвичайно далека від якості. З усією повагою до всіх жінок, представлених в списках різних політичних сил, виникають певні сумніви в наявності відповідних професійних та управлінських якостях певних кандидатур (ні в якому разі не стверджую, що у більшості чоловіків такі якості наявні!). А так не хочеться, аби, потрапивши до владних кабінетів, вони через свою некомпетентність перетворились на несамостійних безвідмовних виконавиць чиїхось наказів та доручень, не завжди законних та не завжди благородних. Сподіваюсь, що мої страхи даремні і жіночий фактор в політиці як на всеукраїнському, так і місцевому рівнях стане більш вагомим в якісному розумінні. І жінка як професійний політик завоює повагу, довіру виборців та чільне місце на політичному олімпі.
P.S. Тільки в V столітті на одному зі священних синодів жінку було визнано ЛЮДИНОЮ. Цікаво, скільки повинно пройти років, аби на місцевому рівні в Україні жінку визнали повноправним та самостійним ПОЛІТИКОМ?
ІА "Вголос": НОВИНИ