Преамбула повідомлення зазначала, що у зв’язку з підготовкою до 1000-річчя введення християнства на Русі, зарубіжні клерикально-націоналістичні центри розширюють коло антикомуністичної і антирадянської пропаганди. Особливе місце в її проведенні займають так звана «зарубіжна українська католицька церква» й радіо «Ватікан» (так у тексті – авт.).
Під час синоду, що відбувся у Ватикані в 1985 р. ієрархи «УКЦ» вирішили щорічно у жовтні проводити у всіх церквах так званий «акт посвяти українського народу пресвятій Богородиці, з вірою в її заступництво перед богом».
В останню неділю перед покровом (14 жовтня – авт.) після літургії всі прихильники цієї церкви під образами Богородиці повинні молитися. 12 жовтня 1986 р. після трансляції літургії, ведуча української студії радіо «Ватікан» оголосила, що «з нагоди святкування 1000-річчя хрещення Русі-України, в згадку визначної події нашої історії, а саме посвяти пресвятій Богородиці всього українського народу нашим володарем Ярославом Мудрим у листопаді 1037 року відбудеться акт посвяти, який проведе блаженніший верховний архієпископ і митрополит кардинал Мирослав Іван Любачівський».
Текст промови Блаженнішого митрополита Мирослава Івана
кардинала Любачівського
– Ми, сини і дочки українського народу, що тисячу років тому одержав неоціненний дар христової віри за часів тодішнього нашого київського володаря святого Володимира Великого, приходимо сьогодні до тебе, царице України, сповнені почуттям беззастережної любові, невимовної вдячності і гарячого бажання. Ми найперше з глибини душі дякуємо тобі, наша небесна мати, за ті незліченні ласки, що їх ти так щедро виблагала у свого сина для нашого українського народу протягом тих 1000 років його історичного існування і християнської дії, особливо відколи наш київський володар Ярослав Мудрий віддав його тобі під материнську охорону. Ми дякуємо тобі за постійне висловлювання йому твоєї материнської опіки через твої численні чудотворні ікони, якими так великодушно збагатила нашу українську землю. Ми також безмежно вдячні тобі за твою небесну матірну допомогу для всіх наших незліченних геройських мучеників та ісповідників віри, що в минулому і ще й сьогодні своєю кров’ю і своїми терпіннями прославляють перед усім світом твого сина Ісуса Христа, його святу церкву і наш український народ. Сьогодні, в часи тієї найбільшої трагедії до теперішньої історії нашого українського народу, коли над Україною повисло страшне марево безбожництва, що у своїй ненависті до бога і до людини, нищить наші божі храми і руйнує наші монастирі, школи і установи, та у своїй запеклості намагається навіть духовно і фізично знищити українську людину, ми сповнені невимовним благанням, просимо тебе, наша небесна опікунко, не дай нам заломитися під тягарем цього важкого хреста, але допоможи нам вийти переможно з тієї смертельної небезпеки з радісною піснею перемоги на честь твого православного сина Христа-переможця. О, мати, Божа наша небесна ненько, що під хрестом твого сина разом з ним переносила страждання всього світу, взглянь до кожної нашої хати в Україні та витри сльози із заплаканих очей українських батьків і матерей, що мусять дивитись як безбожний комунізм намагається вбити в серцях їхніх дітей віру в Бога і любов до свого рідного народу. Не дозволь, о, Божа мати, щоб вороги Бога могли далі чинити такі злочини. Вступи пречистою твоєю ногою, о, Божа мати, а також до тих жахливих тюрем і концентраційних таборів, де жорстоко караються наші найкращі брати і сестри за те, що не хочуть зрадити твого сина Ісуса Христа, його святої церкви і свого рідного українського народу. Підтримай їх на дусі, передай їм сили, щоб вони за прикладом перших християн, вийшли з того випробування героями-переможцями. У цій врочистій творчій хвилі – 1000-річчя українського християнства благаємо тебе, о, Божа мати, виблагай у свого сина Христа – Бога нашого, ласку свободи для нашої страждаючої церкви і для всього українського народу разом із церковною єдністю, що панувала колись серед нього.
Поглянь, о, Божа мати, також на нас, синів і дочок нашого українського народу, розсіяних сьогодні по різних країнах вільного світу, що врочисто відзначають цю найважливішу подію в історії нашого українського народу, якою є хрещення України. Ми це робимо не тільки від себе самих, але також від імені нашого українського народу на землях України, що поневолений не має змоги це зробити. Допоможи і нам, а перед усім нашій молоді вірно зберігати в нашому серці нашу святу володимирівську віру в твого Божого (тут і далі написання відповідних слів з великої букви виправлено очевидно архіваріусом під час упорядкування матеріалу – авт.) сина, нашу щиру любов до святої Христової вселенської церкви, і невідкличну вірність своєму рідному українському народові.
Мати Божа, царице України, дай нам усім глибоко відчути, що ми діти одного українського народу, покликані Божим провидінням до окремої і притаманної нам місії в гроні всіх народів світу, якої жодний народ не може виконати, щоб ми могли цю нашу місію гідно і успішно виконати на Божу славу і для спасіння безсмертних людських душ.
Сьогодні ми зібрані перед тобою, наша небесна мати, і царице України, урочисто посвячуємо тобі наново весь наш український нарід в Україні і поза межами України, всі наші сім’ї і нашу українську молодь та передаємо в твої пресвяті материнські руки усі наші церкви, національні і громадські прагнення. Прийми нас усіх під твій материнський омофор і веди нас у друге тисячоріччя нашого володимирського християнства, до закроплення Божого царства у вільній Україні і по всьому світі під прапором твого сина Христа-Спасителя.
Пресвята Богородице, наша небесна мати і царице України, вислухай нас і спаси нас. Амінь.
Приписка до тексту промови від адресата: «Інформуємо для використання в контрпропагандистській та іншій практичній роботі. Передано особисто… Ознайомлено… 13. 10. 1986 р.».
Що у наведеному тексті промови кардинала є антикомуністичного і антирадянського? Чого боялися тодішні радянсько-партійні можновладці? Переконаний: жодної користі не дало (і не могло дати) використання промови Блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського в контрпропагандистській, як і в іншій практичній роботі. Та й сумнівно, що її використовували для цього. Інакше люди могли б запитати, де прочитати весь текст промови Блаженнішого митрополита? Що тоді? Хоча, очевидно, частина української спільноти, зокрема українські греко-католики, могли почути духовне батьківське слово Патріарха УГКЦ через “радіо Ватикан”, або інші зарубіжні радіостанції.
Матеріал підготовлений за даними Державного архіву Львівської області (ДАЛО). –Ф. Р-1332. –Оп. 3. –Спр. 432. –Арк. 154-156.
Юрій Боруцький, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ