Університетські діалоги, організовані Центром гуманітарних досліджень. 2 квітня, в дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка, о 15.00 годині, розпочав свою лекцію шведський професор іспанського походження Хосе Луїс Рамірес. „Риторика як основа громадянства та освіти” – ось така мудра назва.
Мова йшла про риторику і не тільки. Рамірес пропонує вивчати риторику у школі, наголошує на важливості цієї дисципліни. У Львівському університеті ж, риторику вивчають, не філологи і не філософи, а лише юристи.
Пригадалась одна лекція з античної літератури. Викладач розповідав, про красномовство, яке пов'язане з розвитком грецької демократичної полісної системи. Там воно відігравало велику роль. Тоді, в давній античності, судилися майже всі, але в суді перемагали тільки ті, хто краще володів словом, хто говорив найкраще за всіх. І байдуже, чи ти винний чи невинний. Сьогодні, цей закон дуже класно діє у нашей політиці, хоча не тільки там, хто більше наобіцяє, хто приємніше скаже.
У своїй лекції Хосе Рамірес намагається довести важливість риторики для сучасного суспільства. Мова – це не так просто, люди не говорять про дійсність, вони просто оформляють свої думки про навколишнє (жести, ці жести при розмові варто бачити). Якщо бути об'єктивним, то об’єктивності не існує . Люди використовують слова для певних цілей і коли добре розумітись у риториці, мати „риторичні окуляри”, як каже професор зі Швеції, то не так вже й просто нас буде завести в оману.
Виявляється, риторика потрібна не лише для того, щоб добре говорити і переконувати у чомусь інших, а й для того, щоб не стати дурним ослом. Так-так, риторика справді потрібна сьогодні, коли варто пригадати твльки всі ці приємні і солодкі слова наших політиків про щасливе життя. Не треба сліпнути від штучного і разючого словесного золота, обов'язково треба носити „риторичні окуляри”.
Рамірес говорив багато, довелось переривати лекцію, бо бідні студенти вже майже посиніли, подумаєш, щось собі чоловік говорить, а тут таке сонце, пивка би попити, інші люди від гарної погоди і приємного голосу перекладача просто заснули, інша частина високоповажних людей теж захарилась робити серйозний вигляд, серйозних людей.
Перекладач зі швецької втомився перекладати, починає прекладати перекладач з іспанської, а потім тупо починається розмова англійською мовою. Питань багато не прозвучало. Першим був ректор, питав про музику. Чого б це? Чи може музика мати значення, так як слово, якось так.
Хотілось порадити ректорові почитати трактат „Із секретів поетичної творчості” Івана Франка, там і про музику, і про поезію, і про естетику.
„Музика – відчутя, без допомоги семантичних засобів. Музика рве зі змістом, музика залишає людину на одинці з естетикою” – гарно так Рамірес відповів. Були ще два запитання. І знову слово має ректор. Подяки, дарування картини з університетом, на пам'ять, на згадку.
Діалоги тривають. Університетські діалоги. І навіть, відомо хто буде наступним гостем. Але про це ще буде.
P.S. Університетські діалоги тепер ще виходитимуть і у паперованому варіанті. Після закінчення спілкування з Раміресом, директор Центру гуманітарних досліджень – Олена Галета, зробила анонс про вихід лекції Ольги Гнатюк, яка була прочитана в рамках Університетських діалогів минулого року, у друкованому варіанті. Також до книги ввійшли есеї Юрка Прохаська та Остапа Сливинського.
фото тут
ІА "Вголос": НОВИНИ