Стефан Козак - голова Львівської міської громадської організації „Скнилівська трагедія”
Минуло два роки з часу страшної трагедії на Скнилівському літовищі. Чим займається Ваша організація?
Наша діяльність направлена на те, щоб такого більше не повторилось. Ми не прагнемо помсти, прагнемо лиш справедливого вирішення суду і винесення міри покарання кожному винному. Ми ознайомились з матеріалами кримінальної справи, зуміли об’єднати потерпілих і зі своєю юридичною групою провести власне незалежне юридичне розслідування у досить стислі строки. Якщо проаналізувати матеріали кримінальної справи і матеріали нашого незалежного розслідування, то хіба в фразеології є зміни, а так все ідентичне. Треба віддати належне слідчій групі, яка провела досить кваліфіковане розслідування. Якщо матеріали саме в такому вигляді, як є, попадуть в суд, більш ніж впевнений, що всі дістануть заслужену кару.
Як ваше братство вшановуватиме річницю Скнилівської трагедії?
Вшанувати пам’ять мусимо. Друга річниця за сценарієм буде ідентичною з першою, але спочатку ми помолимося в капличці, а в 12 год. 45 хв. 48 с. почнемо молитву на території сегменту пам’яті. Не проводитимемо майже ніяких академічних заходів, бо всі потерпілі в той день будуть відвідувати могили, спілкуватися разом.
27 червня - день Всіх святих українського народу. Щоб належно вшанувати канонічні закони, ми відсвяткуємо його, тоді ж освятимо новий престол, який зібраний за пожертви нашого екуменічного братства. Будуть владики, також ми запросили голову ЛОДА, його заступників, начальників управлінь, усіх голів райдержадміністрацій області з персоналом, який був причетний до вирішення проблем потерпілих, крім представників міста. До міського голови Львова ми звернулися тільки з проханням погодити заходи. Ми принципово не запрошуємо представників міста.
27 липня через акт непокори ми спробуємо добитися від міського голови згоди на виділення нам земельної ділянки під облаштування скверу пам’яті. Ми з матерями загиблих принесемо вазони із 77 деревцями, розташуємо їх біля входу в міську раду і назвемо їх сквером пам’яті. Сквер, для будівництва якого ми просимо в міста надати хоч якийсь пустир, буде зпроектований дендрологами, які вкажуть, які деревця насаджувати як символ 77 загиблих діток та дорослих. Дерева будуть символізувати кожну з загиблих душ.
Ви стали членом ініціативної групи зі збору підписів для проведення референдуму з відставки міського голови Львова.
Міський голова – ніякий у нас. Він себе зумів відбілити в перші години після катастрофи. Цей його дитячий лепет... Вже потім, коли ми дізналися про його бездіяльність в процесі видачі дозволу на демонстраційний політ, нам все стало ясно. Він позбавив 77 осіб свого основного конституційного права – права на життя. І ми одне з перших судових переслідувань, якщо зберемо доказову базу, розпочнемо проти міського голови і проти керуючого справами міськвиконкому Кузана.
Я став членом ініціативної групи, а наша міська організація увійшла в колектив зі збору підписів для проведення референдуму з відставки міського голови Львова. Ми зібрали 28 тисяч голосів, вони зараз проходять перевірку. Думаю, що таким чином ми долучимося до відкликання нашого міського голови.
Навіть не можу назвати його міським головою, тому що коли він відповідає голові ОДА і пише листа, що Львівська МО „Скнилівська трагедія” збудувала капличку самовільно, і що капличка не представляє собою жодної архітектурної художньої вартості... Вартість є на базарі, а у мистецтві є цінність... Наша ж капличка є символом боротьби за вшанування пам’яті.
Що можна говорити, якщо програма увічнення пам’яті, яка була прийнята загальними зборами, не може бути виконана в повному обсязі через спротив Любомира Буняка. Так і не перейменована вулиця Авіаційна, сквер не висаджений і не узаконено будівництво каплиці.
Чи обласна влада підтримує ваші ініціативи? Що змінилося з того моменту, коли сталася трагедія?
Майже ніхто з депутатів на нас не звертає уваги, нікому ми не потрібні. Однак маємо підтримку в ОДА і в релігійних установах Львова.
Ми просили ОДА знайти механізм, як би скерувати благодійні кошти, на спорудження сакральних споруд увічнення пам’яті. ЛОДА зуміла в найкоротший строк такий механізм виробити. Було видано розпорядження, і ми чи не вперше і Україні були визнані замовником з будівництва сакральних споруд. Ніхто з громадських організацій не може похвалитися таким, а ми ж самі будували, самі визначали тендерні пропозиції.
ІА "Вголос": НОВИНИ