Чи можна бути ворожим і братнім народом водночас? 48% українців ставляться до росіян добре, 41% - погано. Ці почуття не зовсім взаємні: 55% росіян мають негативне ставлення до українців, і лише 32% позитивне. Та все ж, хоча усвідомлення змін, що відбулись у російсько-українських відносинах, настає в українців доволі поступово, кількість охочих інтегрувались із Російською Федерацією помітно знизилась. Водночас більшає охочих бачити Україну поза будь-якими об’єднаннями.
«Міф про братній народ нікуди не дівся, - каже експерт із комунікацій Ярина Ключковська. – Більшість українців усе життя прожили у спільному з росіянами культурному просторі. Згадаймо «Наше радіо», яке транслює російські пісні, та «Наше кіно» з російськими фільмами. Популярні телешоу залучають українських і російських зірок, демонструючи їхню тотожність. Не дивно, що більшість українців дивується агресії з боку росіян».
Підтримкою режиму Януковича, окупацією Криму та агресією на Донбасі Росія прискорила зміни в українській суспільній свідомості, а її намагання перешкодити Україні вступити в Європейський Союз дають протилежний результат. Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», із квітня по листопад 2014 року відсоток тих, хто прагне європейської інтеграції, в Україні зріс із 55% до 64%. У травні 2014 року, відповідаючи на запитання про головний напрям зовнішньої політики України, 52,5% респондентів опитування Центру імені Разумкова назвали Євросоюз, і лише 16,6% - удвічі менше, ніж три роки тому, - Росію.
Близько 48% респондентів «Рейтингу» підтримують скасування позаблокового статусу, 51% висловлюються за вступ до НАТО. Причина зростання євроатлантичних настроїв зрозуміла дослідникам. «На переважній більшості території країни зберігається радянська ментальність, - коментує керівник «Рейтингу» Олексій Антипович. – Це змушує частину виборців голосувати за «Опозиційний блок» і Комуністичну партію. З іншого боку, війна викликає постійне відчуття небезпеки та прагнення захисту. Ось і виходить, що голосують за колишніх регіоналів і водночас підтримують вступ до НАТО». Два роки тому людей, що впевнено висловлювались за вступ до НАТО, було лише 13%.
Чітке відмежування від Росі на світоглядному, культурному, ідеологічному рівні стає питанням існування української ідентичності, вважає Ярина Ключковська. Дедалі більше українців розуміє, що Росія намагатиметься впливати на Україну в той чи інший спосіб і від цих упливів необхідно боронитися. За опитуванням російського «Левада-центру», понад 80% росіян уважає, що їхня держава завжди матиме інтереси в країнах пострадянського простору й має право їх захищати. Росіяни все ще вписують українців у свій геополітичний контекст.
Ліберальний політолог із Росії Лілія Шевцова називає Україну інструментом, за допомогою якого Кремль намагається утвердити за собою роль «центру галактики». «Ми бачимо здатність російського самодержавства до самовідтворення: 1917 рік, 1991 рік, і ось тепер російська влада за рахунок України намагається розширити свою імперію», - каже дослідниця.
Останній рік, утім, змінив і ставлення проєвропейських українців до Заходу. «Глибока стурбованість», нерішучість і неспішність, із якою Європа та США реагували на події в Україні, відсутність реальних перспектив вступу до ЄС і домовленості між європейськими урядами та Кремлем «через голову» України справили свій вплив на настрої цієї частини громадян. Якщо у травні 2013 року серед респондентів фонду «Демократичні ініціативи» тих, хто не хоче вступати до жодних союзів, було 13%, то вже у березні 2014 року – 20%. Найбільше рівень ізоляціонізму зріс у південних і східних областях: із 13-14% до майже третини.
Українці розуміють, що не можуть розраховувати на збройну допомогу Європи в протистоянні російській агресії. Показовою є історія з катастрофою малазійського «боїнга», коли реакція Заходу на загибель сотень громадян ЄС від випущеної проросійськими бойовиками ракети виявилась доволі стриманою. Західні лідери виявились психологічно неспроможними на відкритий конфлікт із Москвою.
Прапор Європейського Союзу, під яким розпочинався Євромайдан, уже не побачиш на масових акціях в Україні. У кінці серпня 2014 року півсотні колишніх діячів польської «Солідарності» закликали українців не чекати допомоги від Європи: «Не розраховуйте на Німеччину, не розраховуйте на Францію, вони піклуються тільки про свої власні інтереси. Борітеся звитяжно! Росія прислухається тільки до сили. Будьте сильними!».
Це вчасна порада, адже розраховувати на повноправне членство в Євросоюзі Україна поки що не може. Спершу для цього необхідно провести обіцяні реформи, та й самі європейці вагаються, чи хочуть бачити нашу державу в союзі. За даними Німецького фонду Маршалла, мешканці Великої Британії, Греції, Іспанії, Італії та низки інших країн розділилися практично навпіл – 46% підтримують вступ України до ЄС, 47% висловлюються проти. Найбільше проти європейських перспектив України висловлюються Німеччина й Нідерланди, а найвищий рівень підтримки – в Польщі та Португалії. Більшість противників вступу України до ЄС не хочуть мати справи з країною, яка асоціюється з війною, революцією та корупцією. Тим часом, лише 38% українців, згідно з даними Центру імені Разумкова, вважають себе європейцями, а 52% - не вважають.
«Багато що в Євросоюзі розчарувало українців, - каже директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук. – Та, попри це, більшість розуміє, що альтернативи немає. Зміни вже почалися, Україна стала на «західний шлях». Занадто багато зроблено, щоб повернути назад».
Сьогодні Україна є полем битви між західною цивілізацією та пострадянською імперією, яка намагається повернути собі колишню могутність. У процесі цієї боротьби українці втрачають зовнішньополітичні орієнтири та віру у зміни. Адекватна гуманітарна політика та швидкі ефективні реформи можуть допомогти українській нації «виписатись» із ментальної орбіти «русского мира» та вписатись до європейської. «Ще зовсім недавно, - каже Лілія Шевцова, - Росія була впевнена, що тримає під контролем Україну, а Європа – що перебуває в цілковитій безпеці. Але одна нація – українська – перекинула шахівницю, й усе переплуталось». Тож тепер перед Україною стоїть завдання правильно розставити фігури на новій дошці.
Марія Шелія, Школа журналістики УКУ, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ