15 років, як то кажуть, ще не вік, але вже термін. Люди в 15 літ, зазвичай починають переживати т.зв. перехідний період, і сильно прагнуть незалежності. Щось подібне, здається, відбувається і з організаціями, члени яких гордо стверджують, що мають тривалу 15-річну історію і традицію. Урочисте засідання депутатів першого демократичного скликання у Львівській облраді розпочалося з перегляду відеозаписів подій 15-річної давності. Колишні депутати повільно сходилися до залу засідання, віталися одне з одним і займали „свої історичні” місця.

Після оголошення складу президії, до якої ввійшли Микола Горинь, Степан Давимука, Іван Гель та Андрій Парубій, обрали ще редакційну комісію і урочисте засідання врешті-решт було відкрите. Депутати планували не лише привітати одне одного з визначною подією, але й прийняти кілька рішень, офіційно зареєструвати асоціацію депутатів, а на закінчення засідання ще й покласти квіти до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу та Тарасові Шевченку. Вірогідно квіти мали покласти саме в такій черговості, враховуючи не історичну вагу цих постатей, а географічну близькість їхніх пам’ятників щодо залу засідань облради.

Першим до депутатів звернувся Микола Горинь, який розповів, що з трепетом згадує буремні часи, коли Львів „показав усім, що можна боротися і з Москвою і з Києвом”. Наступним виступив Михайло Косів, який запевнив присутніх, що саме в залі засідань Львівської облради почали утверджуватися ідеї, які нарешті тепер почали вважатися природними. Окрім того за словами Косіва, саме депутати першого скликання розпочали земельну реформу, реформу освіти і навіть „у медицині намагалися утвердити ідеї націоналізму”. Останнє, слава Богу, не вдалося. Мабуть тому, що попри все, організмам українців таки забракло оригінальності, порівняно з організмами оточуючих їх націй.

Не менш емоційним виявився і виступ Ярослава Кендзьора, який запевнив, що депутати першого скликання 15 років тому зуміли вистояти в архіскладних умовах. Назвавши присутніх ветеранами політики, Кендзьор заявив, що їм ще рано йти на відпочинок, оскільки запал 90-тих ще не вичерпано. Серед інших виступив також Роман Іваничук та Микола Яковина, голова Івано-Франківської облради першого демократичного скликання.

Проте особливе зацікавлення викликав виступ голови Львівської ОДА Петра Олійника. Губернатор Львівщини, який перед тим садив тотемні дерева у сквері перед ОДА, був без краватки і виглядав, як мінімум, роздратованим. Петро Олійник, здається, розкрив чергову змову проти демократичної Львівщини і проти себе особисто. За його словами, свого часу була напрацьована ціла система знищення Львівщини, і він навіть припустити не міг, що область знаходиться в такому жахливому стані. Пізніше голова ЛОДА звернувся вже до відомої теми „засланих козачків”. На цей раз паном Олійником було дано дефініцію цього поняття: „козачки” це люди, які сидять в залі, голосують і носять помаранчеві стрічки”. Вочевидь прикладом такого „козачка” є „один з колишніх заступників голови облради, який не брав участі в Помаранчевій революції, а тепер вимагає від голови ОДА (!), щоб той давав звіт громадськості у своїх діях. Проте найбільш вражаючим виявилося завершення виступу, коли Петро Олійник сказав: „Я не хочу, щоб наші діти вважали, що всі політики продажні. Вітаю Вас!”

Наступним слово взяв Степан Давимука. Очевидно перебування у Верховній Раді є набагато сприятливішим для здоров’я, ніж керівництво областю. Давимука виглядав спокійним і умиротвореним. Він промовив якісь банальні фрази, але потім очевидно нагадав собі, що час зараз пост революційний і додав, що „сьогоднішня влада просякнута небезпечним елементом, а тому ми не повинні стратити досвід 90-тих років”.

Нинішній голова облради Михайло Сендак чомусь взагалі проігнорував урочисте засідання. Андрій Парубій, який виступав від імені Михайла Сендака, розповів удвічі старшим за нього дядькам, що втримати перемогу значно важче, ніж отримати її. Цікавим було також звернення до подій 2004 року, коли облрада не працювала, протягом цілого року, проте за словами Парубія депутатам таки вдалося домогтися свого і відновити роботу ради.

Перехід від привітань до доповідей та обговорення запланованих питань порядку денного не надто зацікавив частину депутатів, а тому після слів першого доповідача, Всеволода Іськіва: „Ви повинні набратися терпіння, оскільки я планую зачитати доповідь”, як мінімум пів залу дружно піднялися й потягнулися до виходу. Наступним з доповіддю витупив Іван Гель. Зайшла мова про визнання УПА воюючою стороною, про спорудження на території тюрми на Лонцького каплиці та музею а також складення заяви про функціонування української мови.

Складалося враження, що депутати першого демократичного скликання відчули себе потрібними і цікавими, більше того згадали „буремні часи 15-річної давності”, а тому почали навперебій виступати з зауваженнями та закликами. Заспокоїти спраглих активності учасників засідання членам президії було нелегко. Проте, незважаючи на пристрасті, які кипіли в залі, депутати зрештою вирішили зайнятися офіційною реєстрацією Асоціації депутатів (процес її реєстрації був перерваний Помаранчевою революцією), призначити координаторів асоціації по районах Львівщини і зустрічатися не лише по святах.

Насамкінець, наголосивши на тому, що депутати першого демократичного скликання мають особливе моральне право впливати на діяльність законодавчої та виконавчої вдали у Львівській області, вони урочистим походом вирушили до пам’ятника „незмінного лідера” депутатів Львівської облради В’ячеслава Чорновола.

ІА "Вголос": НОВИНИ