Порівнювати обласну установчу конференцію Партії Народний Союз „Наша Україна” з міською справа невдячна, та все ж, дещо спільне у подіях, які відбулися у Львові з інтервалом в два тижні, є. Традиційно переповнений зал, традиційно фотографії та пісні з Майдану, і перспектива цікавої тусовки.
Першим до учасників конференції звернувся губернатор Львівщини, голова ЛОО НСНУ Петро Олійник. Він традиційно розповів про те, що Народний Союз „Наша Україна” стійко асоціюється у людей з прізвищем Ющенка, але існує чимало людей, які дискредитують як Президента так і прем’єр-міністра. Окрім того, за словами Олійника зараз в Україні відчувається страшний дефіцит людей, які змогли б впровадити в життя ідеї Майдану, а тому члени НСНУ є останньою надією виборця, якого вони не мають права зрадити.
Наступним виступив член оргкомітету по створенню міської організації «останньої надії виборця» пан Олег Мандюк. Він розповів, що не всі політичні партії відгукнулися на заклик Ющенка про створення єдиної партії Майдану. „Ми говоримо „Так – НСНУ!” і запрошуємо всі здорові політичні сили не в провладну партію, а в партію яку чекав народ”, – сказав Олега Мандюк. Вже сама доповідь пана Олега підтверджувала чутки, які поширювалися у Львові ще минулого тижня, – саме він очолить міську організацію партії Ющенка, а тому особливо цікавим з уст Мандюка виявився заклик зробити ЛМО НСНУ прикладом для цілої партії, оскільки „наш лідер Віктор Ющенко вірить в кожного з нас”.
Черговим пунктом в порядку денному конференції після виступів Олійника та Мандюка було обрання голови ЛМО НСНУ. Як виявилося, не всі присутні на конференції хотіли якнайшвидше завершити засідання, попри те, що "і Великдень наближається і хідники треба тріпати і так „все наперед зрозуміло, що і як буде”. Перша пропозиція, що не зовсім гармоніювала з наперед затвердженим сценарієм була висунута Орестом Друлем, який запропонував провести таємним голосуванням вибір голови ЛМО НСНУ. Учасники конференції все ж вирішили голосувати за голову ЛМО НСНУ відкрито. Як виявилося, цим рішенням члени НСНУ на Львівщині вже вдруге порушили Статут партії, де чітко вказано, що обрання голови повинно проходити таємно. Але що зробиш – Петра Олійника на безальтернативній основі обрали відкрито, то чим голова міської організації кращий (гірший?), щоб за нього голосувати таємно!?
Далі стало ще цікавіше. Оргкомітет урочисто висунув на посаду голови ЛМО партії вже згадуваного Олега Мандюка. Учасники конференції спробували висунути ще кілька кандидатур, зокрема Ярослава Семківа, Івана Ільницького та Ярослава Янчака, проте всі ці висунення завершувалися скромним самовідводом вищеперерахованих кандидатів. Після голосування за завершення висунення кандидатів єдиний претендент на посаду голови міської організації партії Олег Мандюк „на численні прохання присутніх” коротко переказав свій життєвий шлях і відповів на кілька запитань.
Складалося враження, що присутніх не цілком влаштовували відповіді майбутнього голови, а тому в цьому контексті дуже показовими виявився виступ Ярослава Рущишина, який розповів, що свого часу Олег Мандюк прийняв на себе весь удар Медведчука, щоб інші підприємці могли спокійно працювати, а крім того грізно запитав „А де ж буди раніше ті, хто зараз проти кандидатури Мандюка, коли велася титанічна робота по узгодженню середовищ?”. Після Рущишина слово взяв Андрій Садовий, про якого свого часу також говорили як про кандидата на посаду голови ЛМО НСНУ. Пан Андрій розповів, що йому дуже сподобалось бачення Мандюка щодо розвитку міської організації партії і нагадав усім, що зараз потрібно вести боротьбу не за посади, а за провадження ідей. Важко сказати наскільки переконливими виявилися виступи Рущишина та Садовго але учасники справно проголосували за призначення головою ЛМО НСНУ Олега Мандюка. В залі знайшлося лише четверо сміливців які наважились утриматися від відповіді „за” чи „проти”.
Цікавим виявилося також зауваження Петра Олійника, який зазначив, що людина яку буде обрано головою ЛМО НСНУ, повинна забути про всі свої мерські амбіції, оскільки такою є домовленість або керуєш міською організацією партії, або містом. Але ж люди у нас добрі, а тому дуже кумедним виявився, звернений до Петра Олійника, вигук з залу „А одночасно керувати областю та обласною організацією партії можна?”.
Далі пішли урочисті привітання новоствореній міській організації Народного Союзу „Наша Україна” від представників „братніх партії”. Від імені НРУ виступив депутат міської ради Богдан Бедрило, від УНП Юрій Кужелюк, Тарас Гривул від КУНу та інші. Проте найцікавішим виявився виступ Степана Середи, який представляв УРП „Собор”. Як повідомив пан Степан міський актив львівських республіканців прийняв рішення про влиття до НСНУ. Те, що голова ЛОО УРП ”Собор” Ростислав Новоженець має трохи інше бачення ситуації вже інша історія, але заява Степана Середи викликала бурхливе схвалення усіх учасників конференції.
Нова дискусія серед учасників конференції виникла після оголошення списку членів Ради міської організації НСНУ. За рішенням оргкомітету, яке присутні підтримали майже одноголосно, до Ради мало б увійти 55 осіб. Проблеми виникли тоді, коли було зачитано перелік членів Ради. Учасників конференції найбільше непокоїло те, що частина з членів Ради вже увійшли до Ради ЛОО Народного Союзу „Наша Україна”. Серед пропонованих рішень виходу з ситуації було виключення зі списку осіб, які входять до Ради обласної організації і його доповнення за рахунок нових претендентів. Проте члени Президії та й самі кандидати, які мали б отримати перспективу сидіння на двох кріслах, були проти такого розвитку подій. Як зазначив Петро Олійник, люди самі повинні прийняти рішення де їм буде краще. І от, зрештою, після кількох виступів із закликами пам’ятати, що мова йде про ідею, а не про посади, з яких продублювані в обидві Ради люди так і не хотіли ступитися, рішення про прийняття Ради повним складом було прийнято. Цікаво, що вперше майже третина з присутніх на конференції проголосувала проти, однак цього виявилося замало для перегляду складу Ради.
Після прийняття складу Ради частина з присутніх почала повільно розходитися, та все ж на завершення конференції з вигуками „давайте скоріше” та „перестаньте усно вносити правки”, було прийнято резолюцію ЛМО НСНУ. Перед остаточним завершенням конференції, всі традиційно приготувались виконати гімн України. Яким ж було здивування присутніх, коли після першого куплету і приспіву зазвучав ще й другий... Не знають наші політики національного гімну, не знають, принаймні про це яскраво свідчив той факт, що другий куплет звучав в записі і підспівували йому лише окремі учасники зібрання.
ІА "Вголос": НОВИНИ