Суботнім ранком 9 квітня вулиці Львова були негусто заповнені народом, котрий (народ) з оберемками саджанців у руках та рюкзаками на спинах рухався в бік вокзалу. Інша частина народу концентрувалася поблизу першого корпусу Львівської політехніки. Чимала кількість дорогих іномарок вказувала на непересічність події, яка відбувалася в актовому залі Політехнічного університету. Яскраві краватки, модні костюми, сяйво лакованих мештів і напис на сцені „Народний Союз Наша Україна”.

Починалось все традиційно з гімну і благословення учасників з’їзду святішими отцями. Отці, яких завбачливо запросили від кожної поширеної у Львові конфесії, говорили про відповідальність та служіння для народу. Офіційну частину з’їзду розпочав голова Львівської ОДА Петро Олійник, якому (про це уже знали всі присутні) і належало стати головою ЛОО НСНУ. Гарно відчитана доповідь справляла добре враження своєю грамотністю і витриманістю. Не дарма, мабуть, працівникам ЛОДА зарплати платять. Чи, може, ця доповідь готувалася не в стінах ОДА? Може, уриваючи дорогоцінні хвилини від свого відпочинку, Петро Олійник сам її написав, у позаробочий час, який, нагадаю, за словами самого ж губернатора, становить 16 годин на добу. Хоча, яке це має значення! – тепер сам чорт не розбере де закінчується Львівська ОДА і починається ЛОО НСНУ і де закінчується ЛОО НСНУ і починається Львівська ОДА.

Далі все розвивалось за відпрацьованою схемою: виносили пропозиції на голосування, піднімали червоні мандати, рахували голоси і переходили до розгляду наступного питання. Рутина.

Цікаво стало, коли на голосування було поставлене питання про обрання голови ЛОО НСНУ. Ану ж бо, всупереч прогнозам бувалих, з’явиться альтернатива на цю посаду голові ОДА. Проте єдиною кандидатурою, запропонованою президією, був все таки Петро Олійник. „Як людина, яка має чималий досвід, багато зробила під час виборчої кампанії і є найбільш відповідним кандидатом на цю посаду”. Інших пропозицій, попри заклики Валерія Калинюка, який до призначення голови ЛОО НСНУ вів конференцію, так і не виникло. За призначення головою Олійника усі проголосували одностайно, тих хто був би проти такого голови в залі не виявилося. Декілька осіб утрималися від висловлення своєї позиції, але найбільш активно утримувався, сам Петро Олійник, який так піднімав руку, що трохи з крісла не випав. Зоряний час вже близько, чому б не показати свою „готовність до служіння”, а не прагнення почестей?

Потішили „мистецькі номери” спеціально приготовані для урочистої події. Чого лишень вартувала „переможниця численних конкурсів відома співачка Наталія Яцьків”, якою особливо зацікавилися ті представники львівського політикуму, котрі сиділи ближче до сцени. Видно деяких співачок краще слухати з розплющеними очима. Проте на превелике розчарування делегатів чоловічої статі „мистецькі номери” довелося припинити, - духовенство яке сиділо в залі, з огляду на піст запропонувало припинити виступи, - президії просто не випадало не погодитися.

Після призначення (чи то пак, обрання голови ЛОО НСНУ) слово взяв заступник голови держсекретаря президента, член оргкомітету по організації з’їзду НСНУ у Львові, Іван Васюник, який відверто погнав: він розповідав про привид комунізму, який бродить по Європі, про каміння, яке настав час чи то розкидати, чи то збирати. Одним словом, вмістив у свою сумбурну промову все чого навчився і в комітеті комсомолу університету, і вже у релігійно-демократичний період своєї біографії. Усім присутнім залишилося ще раз гірко пошкодувати про скасування мистецьких номерів, оскільки пан Васюник програвав „відомій співачці Наталії Яцьків” за усіма параметрами.

Далі було обрано раду партії, до якої увійшло шістдесят осіб, а потому почалися традиційні привітання від представників „братніх” партій, чи точніше тих, які хотіли такими виглядати. Найбільш довгим і велемовним виявилося „привітання” Ярослава Кендзьора, який говорив про співпрацю і братерство між НРУ та НСНУ, а також повторював заклики Майдану, чим викликав чимале пожвавлення залу. Трохи коротшою виявилася доповідь Тараса Стецьківа, який наголосив, що наразі є на цьому з’їзді гостем, але.... При бажанні цю фразу можна було розцінити як попередження Олійникові, бо ж, як відомо, у Стецьківа вже є серйозний досвід оголення провладної партії на Львівщині. Проте Тарас Степанович волів не розвивати теми про своє грядуще пришестя в НСНУ і заговорив про ідеологію та традиції партії, які потрібно розвивати, а також закликав пам’ятати про неможливість використовувати адмінресурс. Він знає!

Не менш цікавим виявився і виступ Антона Ружицького, який представляв ХДС і знову ж таки наголошував на значенні традиції в діяльності партії. Ружицький щиро співчував Народному союзу, створеному ледве місяць тому: ну, яка в них сердешних може бути традиція? Інша справа ХДСУ – адже за словами Ружицького традиція християнських демократів існує вже більше ніж дві тисячі років ( цікаво, це його в школі міліції такого навчили, чи це якесь „ноу хау” виплекане в середовищі українських християн-демократів?).

В перерві між виступами частина з присутніх, а точніше ті хто ввійшов до Ради партії перейшли в інше приміщення для обрання президії. З’їзд наближався до свого завершення. За яким принципом обиралася президія, до якої ввійшло 11 осіб судити важко, але принцип мав би бути цікавим, оскільки, як відомо, до президії потрапили навіть люди, які не лише не є членами партії, а взагалі були відсутні на самій конференції, скажімо, голова Львівської облради Михайло Сендак.

Оголошення складу президії стало останнім акордом з’їзду. Для тих делегатів чиї інтереси не обмежувалися політикою, на першому поверсі весь час працював буфет. У буфеті, втім, також можна було почути цікаві речі: наприклад, що ще у п’ятницю планувалося, що до Президії ЛОО НСНУ увійде Степан Сенчук - екс-голова ЛОДА і фінансист президентської кампанії Ющенка. Але в останній момент Сенчука вирішено не брати в добірне товариство – ганебно, знаєте, водитися з таким нечесним і непрозорим...

Після урочистого завершального виконання гімну, делегати з’їзду почали розходитися, в той час, як Рада і Президія продовжувала працювати. Почалися сірі будні „відповідальної роботи в НСНУ”, проте чомусь в таких колах сірі будні зазвичай не позбавлені ні дорогих краваток, ні костюмів, ні модних мештів, а тим більше красивих іномарок, водії яких, спокійно курили в очікуванні завершення першого з’їзду НСНУ у Львові. Я подумала, що навіть за рахунок прийняття до лав партії водіїв персональних авто у партії є значні перспективи чисельного зростання, так що за НСНУ на Львівщині ще деякий час можна не переживати.

ІА "Вголос": НОВИНИ