Він походив із знатного римського роду [Кападокії] та посідав високу посаду у війську. Коли ж за часів Діолектіана посилилося гоніння на християн, відважний воїн  виступив на їхньому боці. За такий вчинок влада упродовж 8-ми днів піддавала його катуванню.

6 травня 303-го йому відрубали голову у Никомідії [Мала Азія]. Пам’ять про його подвиг вшановується двічі на рік – весною [6 травня], пов’язується із мученицькою кончиною і взимку [9 грудня], в честь перемоги кн. Ярослава Мудрого [1036] над печенігами. Перший день в народі називають голодний, другий – холодний. Церква Христова канонізувала Георгія [Юрія] і зарахувала до сонму Святих великомучеників.

Святий Юрій Страстотерпець і воїн-вершник

За княжої доби він сприймався давньоруським героєм, юнаком воїном на білому коні, який списом уражує дракона.

Таке зображення маємо на княжих печатках та монетах. Образ Св. Юрія поширений в іконографії. Його зовнішній вигляд – вершник на білому коні, що вбиває змія, став символом імені Святого. Такий образ підтверджувався легендою, згідно з якою він убив змія [дракона], який спустошував землю, вимагав віддавати йому дітей, нарешті, забажав царську дочку. Тоді Св. Георгій хрестом і хресним знаменням поборов хижака, якого царівна, ніби вівцю, привела на своєму поясі до міста. 

Після цього народ прийняв Христову віру. Очевидно, що під хижаком розуміється поганство, а під царівною - християнська церква.

Ім’я Георгій [Юрій] вважалося княжим. Його отримав у хрещенні князь Ярослав Мудрий та ще понад 10 українських князів, серед них – Юрій Львович, Лев II, Андрій I Юрійовичі, Юрій II [Болеслав], Гліб Юрійович, Михайло Юрійович, Ростислав-Юрій, Всеволод Юрійович, Юрій, Георгій, Юрій Чорний, Тит-Юрій, Юрій Михайлович, Юрій Холмський, Юрій Заславський та ін.

Нині перед офісом львівської обласної поліції стоїть скульптура Св. Юрія-Змієборця, який списом пробиває змія. У сьогоднішніх реаліях львівський іконописець Роман Барабах також відтворив образ Св. Юрія. Однак, він не уражає змію списом, а збиває ракети, тобто зміїв московитів у повітрі.

Яка сучасність – такі ікони.           

Святий Юрій покровитель хліборобів та землеробства

Ім’я Святого великомученика Юрія у перекладі із грецької означає “землероб”.

Михайло Грушевський: ”В сей день сходить весна на землю. Перед тим її тільки викликали, виглядали, зустрічали. Тепер вона вже тут. Юрій або Юрай, Урай, Рай – це той воротар, що відмикає небо на дощ”.

Климентій Квітка: ”Юрій відмикав небо й пускав росу-дощ на землю, відмикав землю: все росло, все зеленіло, вирощував новий урожай. У давнину Юрія шанували й Сином Божим вважали, що співалося в коляді: ”…Святий Юрій по липах ходить, / По межах ходить да жито родить. / Із єдиного колоска да буде жита бочка”.

“Христос Воскрес, святий Юрій Син Божий!”. Здавна цього весняного дня побутує звичай йти в поле та оглядати землю, бо вважалося, що тоді “весна сходить на землю”, адже з’являлися перші сходи ярих, зеленіють гаї та сади. Священики із громадою відправляли молебні за врожай, співали хори, згодом разом обідали у полі. Рештки їжі закопували під межами, як  замовляння урожаю та відведення граду-хмари і вогню.

Існувало вірування, що Св. Юрій відмикає ключами землю та випускає на волю росу. Їй, за переказом,  притаманна цілюща сила, тому й збирали її до схід-сонця і вживали від різних хвороб: промивали очі, змочували голову, ”щоб не боліла”, а дівчата вмивалися росою – “на красу”.

На Юр’єву росу перший раз випускали свійські тварини на пасовисько. Перед ними розстеляли червоний пояс або кожух догори вовною, розкладали кілька крашанок від Великодня і переганяли через них худобу. Намагалися злегка вдарити їх вербою від вербного тижня, “щоб зберегти від нещастя”. Гілками свяченої верби замаювали стайню. Свяченою водою окроплювали стійла та обкурювали їх ладаном, “щоб оборотні не ховалися по хлівах і загородках”. Існував звичай обливання пастухів, “щоб було вдосталь вологи на землі”. Їх також обдаровували, відкраювали для них добрячий кусень хліба чи пирога за спільною трапезою, наділяли грошима. Того дня на Закарпатті виряджають вівчарів з вівцями на полонину. Мабуть, у дохристиянські часи функцію покровителя худоби виконував Велес [Волос].

Народний прогностик                      

Якщо ворона може сховатися у цей день [6 травня] в житі – можна чекати врожаю.

На Юрія починає співати соловейко, він співає до тих пір, поки ячмінь починає колоситися.

Якщо зозуля починає співати на Юрія, а дерева ще не розвинулися, випаде тяжкий рік для народу: будуть хворіти люди та худоба.

Якщо почути зозулю вперше з грошима в кишені, весь рік вони не будуть переводитися. Тому після Великодня зав’язували у сорочку гріш, і намагалися у цей час мати їх при собі. Перші квіти, “першоцвіт” [“ряст”], кидали під ноги та топтали зі словами: “Топчу. топчу ряст; дай Боже потоптати і того року діждати, тобто дожити до прийдешнього року. Звідси й приповідка “та вже йому рясту не топтати” нишком говорили про безнадійно хвору людину.

Святий Юрій [Георгій] серед спільноти світу

Це ім’я вельми поширене серед різних народів, країн. У болгар – Геррі, поляків – Єржи, чехів – Їжик, словенців – Юр, Дур, сербів  - Єрай, Джьорджо, хорватів - Єрай, Дьордьо, французів – Жорж, американців – Джордж… Від ймення Юрій, очевидно, походять прізвища – Юрик [митрополит Миколай], Юраш, Юран, Юрчук, Юристовський, Юрчишин… У нашій культурній спадщині це ім’я мали Дрогобич-Котермак, Кульчицький, Андрузький, Будяк [Покос], Горбенко, Горліс-Горський, Дараган, Делімарський, Де-Метц, Денбровський, Захарук, Збанацький, Кирик, Кріль, Мицик, Винничук, Сливка, Смолич, Чиж, Шевельов, Шумський, Шухевич, Шевчук, Щербак, Яновський, нині ім’я Георгій носить воротар “Динамо” [Київ] Бущан, таке ж ім’я мав дослідник Булашев [із Таврії].

У Львові діє архикафедральний собор Св. Юра [УГКЦ]. В області є церкви Св. Юрія с. Вижняни, с. Скварява [Золочівщина], с. Вовчухи,  [Городоччина], с. Гринів, [Пустомитівщина], с. Руда Сілецька [Кам’янко-Бузьчина], с. Магерів [Жовківщина], с. Дуліби, с. Луг Лисятицький [Стрийщина], каплиця св. Юрія смт. Новояворівськ – всі УГКЦ]; церкви ПЦУ - Св. Георгія Побідоносця [Львів], Св. Юрія с. Борятин [Бродівщина], смт. Магерів [Жовківщина], с. Пиратин [Радехівщина], с. Шишаки [Сокальщина].

Вітаємо всіх іменинників !!!

Степан Боруцький.

ІА "Вголос": НОВИНИ