У Львові сонячно догорає літо, що на деякий час повернулося. Центр міста переповнений туристами. У центрі, біля Оперного грають духові оркестри. Львів святкує, а на серці гірко. Гірко від вражень з 13 книжкового форуму. Свята книги, як його називають. Але мені здається, цьогоріч це свято схоже більше на похорон книги. Недарма ж форумські книгопродавці плакалися з телеекрану, що українці перестали читати. Ні, не перестали ми читати. Просто книги стали недоступними для пересічного читача.
Я був на Форумі від початку до кінця. Правда, на врочистому відкритті форуму, в Оперному, де губернатор Петро Олійник зачитав привітання Президента й оголосив, що нинішній Форум проходить під опікою влади, не був. Уже давно не беру участі в таких псевдонародних, офіційних заходах. Та й люди туди ходять, аби продемонструвати й вбрання і прикраси, а не почути щось цікаве. Тому відразу перейду до вражень з першого дня Форуму.
Колись ще зранку біля кас вибудовувалися стометрові черги, а вулиця була забита авто. Нині не було тисячних юрб минулих років. При розміщенні книжкових павільйонів і влада, і керівництво форуму показали абсолютне незнання предмета „Комерційна діяльність”. Адже ярмарки це вид маркетингу. Вони організуються для виявлення зміни попиту, оптимізації цін, пошуку нових напрямків, просування товарів у нові регіони. Для цього вони мають забезпечувати усім зацікавленим особам максимальний доступ до пропонованих товарів. А що було на Форумі? Найперше комплектували намети і ятки в приміщеннях Палацу Мистецтв, потім – на його дворі, а на алею біля Оперного вже видавців і продавців не вистачило. У двох-трьох наметах старими виданнями нагадували про себе ветерани визвольної боротьби, так приватні підприємці, часом навіть не зареєструвалися, а більшість наметів залишалося порожніми (див. фото). На площі біля Ратуші, закритої для транспорту, наметів взагалі не розміщали. А Форум же повинен демонструвати українську книгу не тільки для львів'ян. На тій же площі біля Ратуші і на алеї біля Оперного нашу книгу могли б побачити та навіть і купити тисячі туристів. А так у них залишалося враження тільки від наших дівчат, рубенсівські форми яких підтверджували, що голоду в Україні немає!
Дивує любов форумчан і влади до проведення таких масових заходів у палаці, абсолютно не пристосованому для подібного роду заходів. Ми вже давно живемо не в безхмарному світі. Тероризм крокує по планеті. Як потенційний член НАТО, ми повинні бути готовими до різних акцій, а що може бути привабливішим для теракту, ніж палац із тисячними юрбами відвідувачів та мінімальною кількістю запасних виходів?
Без жодної черги я потрапив у палац. Людно було лише біля супермаркету, у якому жваво торгували російськомовною фантастикою та детективами.
Нечисленну публіку на другому поверсі Палацу мистецтв розрізав довжелезний, як журавель, Юрій Луценко зі ще довшим супутником. Щохвилини вітаючи колишніх однокурсників і численних знайомих, нарешті добрався до наметів „Критики” і „36,6”, де й вибрав кілька книг. Міністр похвалився, що планує закупити на Форумі книжок на 2000 гривень. Думаєте, він завантажить ними цілий автомобіль? Помиляєтеся! Разом із супутником та ще одним приятелем у руках їх винесли. Адже ціна нинішніх книжок розрахована, радше на Міністрів та олігархів!
Того дня більше знакових фігур не бачив. Зате на третьому поверсі зустрів українського хулігана Бузину, якого оточили вороги-шанувальники, вимагаючи підписати його „Тайную историю Украины”. Правда, на превеликий жаль Олеся, серед тієї товкучки зовсім не було привабливих дівчаток. Переважали поважні чоловіки й матрони, як ця з палаючими очами (див. фото).
На форумі не було юрб навіть у п'ятницю, традиційний студентський день. Так, у дворі Палацу збільшилася кількість юних осіб, але підвал палацу із книжковими наметами залишався порожнім (див. фото). Та й у дворі багатолюдно було лише біля цоколя (див. фото). Як і в четвер, жваво торгував супермаркет російськомовних книг, а українські видавці-реалізатори відверто нудьгували. Навіть біля близнюків Капранових з їх новою еротичною книгою людей було зовсім мало (див. фото). От тільки тендітна Ірен Роздобудько ледь устигала підписувати свої книжечки. А біля „Українського письменника” було зовсім порожньо. Та й купити було нічого. Єдина варта уваги книга – збірник віршів Рибчинського, але я її купив ще торік. Це був, мабуть, єдиний намет із книжками за доступними цінами, але от нових книжок, які варто було б купити, не побачив. На мить зупинився біля цього намету похмурий Дмитро Павличко, хмикнув презирливо й пішов далі...
Найбільше людей збиралося біля наметів із книгами по техніці й сільському господарству. А от колись відомих видавництв, таких як „Техніка”, „Технічна книга”, „Колос”, „Урожай” на Форумі не було. Кажуть, що цих видавництв уже немає. Наша влада просто ліквідувала їх, відібравши приміщення. Що ж, ми тепер прекрасно розуміємо, що це вже не наша влада. Це ЇХНЯ влада!
Це ж через ЇХНЮ владу при живих батьках безпритульних дітей маємо більше, ніж їх було після війни. Це ж при цій владі для дитбудинків книжки мусять здавати пересічні громадяни (див. фото), бо в правлячих жирних котів немає коштів на бібліотеки й дитбудинки! Це ж ЇХНЯ влада сприяє тому, що дитяча книжка чи підручник коштує 15-50 гривень і доступні далеко не кожному! Хіба може український громадянин, що по статистиці має середню зарплату близько 1000 гривень, дозволити собі купувати книжки за середньою ціною 25 гривень? З подорожчанням газу й електрики дорожчає все: і комунальні послуги, і предмети першої необхідності. Відтак книга вже перестає бути предметом першої необхідності. Вона стає предметом розкоші!
Нам брешуть, що український народ перестав читати. Але гляньте на фото із книжкового базару біля пам'ятника Федорову. Там завжди є покупці. Тому що ми НЕ перестали читати. Це ЇХНЯ влада робить книжку недоступної для нас. І не треба нам докоряти, що маємо ту владу, котру самі обирали! Не треба казати, що ми самі обрали й „Їхню Україну” і „БЮТ” і „Регіони”, прекрасно бачачи, що в списках цих політичних сил переважають пани-олігархи, які будуть відстоювати свої, а не наші інтереси. Вистачить брехати про чесні вибори! Під чесним вибором розуміють і чесний підрахунок голосів. А багато виборчих комісій можуть цим похвалитися?
Я від початку до кінця був на Форумі. А придбав тільки 5 книг, та й то російськомовних, хоч сам віддав для дитбудинків 58 українських книжок зі своєї бібліотеки фантастики. Щоправда, на лотках збільшилася кількість українських книжок. Але чи варто платити 20-25 гривень за графоманську літературу? От я був на прес-конференції найпопулярнішого фантаста України Андрія Дьяченко. Пише він чудово і на його доробку видавництва нажили сотні тисяч. Я запитав у нього: скільки ж він із цього отримав? Не більше одного відсотка! Я хотів видати свою книжку „Незнакомый Вам Тарас Шевченко”. Зв'язувався з десятком українських видавництв. За публікацію пропонували заплатити від 20 до 200 тисяч гривень, при цьому поширювати бралися тільки в „Довірі” і „Фоліо”. Але вони не гарантували навіть повернення коштів, вкладених до друку.Тобто, бери кредит під квартиру, щоб випустити книгу, а потім, випустивши книгу, розставайся із квартирою! Що ж, довелося перекласти книгу російською і опублікувати у Білорусії і Росії. Нехай я за ті книжки ні копійки не отримав, але й ні копійки не витратив! Навіть скандально відомий Бузина, на питання, як він виживає за гонорари, отримані за книги, гірко розсміявся – „Гонорару на одні відвідини ресторану лише й вистачило! Живу на гонорари і зарплату в газеті. Учора в «2000», сьогодні в „Сегодня”, а завтра – не знаю”... Коли запитав про те саме в відмого Юрія Винничука, той люто послав мене на три букви й демонстративно повернувся спиною (фото). Ігор Калинец завмер на мить, а потім гірко зітхнув і побіг далі, не сказавши ні слова (фото). Як бачите, друкуватися в нас можуть собі дозволити лише графомани з коштами. Ні книжок королеви української поезії Лини Костенко, ні збірників народного Бориса Олійника, ні, навіть поэзій Олександра Мороза я на Форумі не побачив!
Всі минулі роки я відвідував Форум Книги. Це для мене було свято. Нині це свято нагадує радше похорони надій на краще життя, на справедливу владу та на заможну, Велику Україну…
На форумі не було юрб навіть у п'ятницю, традиційний студентський день. Так, у дворі Палацу збільшилася кількість юних осіб, але підвал палацу із книжковими наметами залишався порожнім (див. фото). Та й у дворі багатолюдно було лише біля цоколя (див. фото). Як і в четвер, жваво торгував супермаркет російськомовних книг, а українські видавці-реалізатори відверто нудьгували. Навіть біля близнюків Капранових з їх новою еротичною книгою людей було зовсім мало (див. фото). От тільки тендітна Ірен Роздобудько ледь устигала підписувати свої книжечки. А біля „Українського письменника” було зовсім порожньо. Та й купити було нічого. Єдина варта уваги книга – збірник віршів Рибчинського, але я її купив ще торік. Це був, мабуть, єдиний намет із книжками за доступними цінами, але от нових книжок, які варто було б купити, не побачив. На мить зупинився біля цього намету похмурий Дмитро Павличко, хмикнув презирливо й пішов далі...
Найбільше людей збиралося біля наметів із книгами по техніці й сільському господарству. А от колись відомих видавництв, таких як „Техніка”, „Технічна книга”, „Колос”, „Урожай” на Форумі не було. Кажуть, що цих видавництв уже немає. Наша влада просто ліквідувала їх, відібравши приміщення. Що ж, ми тепер прекрасно розуміємо, що це вже не наша влада. Це ЇХНЯ влада!
Це ж через ЇХНЮ владу при живих батьках безпритульних дітей маємо більше, ніж їх було після війни. Це ж при цій владі для дитбудинків книжки мусять здавати пересічні громадяни (див. фото), бо в правлячих жирних котів немає коштів на бібліотеки й дитбудинки! Це ж ЇХНЯ влада сприяє тому, що дитяча книжка чи підручник коштує 15-50 гривень і доступні далеко не кожному! Хіба може український громадянин, що по статистиці має середню зарплату близько 1000 гривень, дозволити собі купувати книжки за середньою ціною 25 гривень? З подорожчанням газу й електрики дорожчає все: і комунальні послуги, і предмети першої необхідності. Відтак книга вже перестає бути предметом першої необхідності. Вона стає предметом розкоші!
Нам брешуть, що український народ перестав читати. Але гляньте на фото із книжкового базару біля пам'ятника Федорову. Там завжди є покупці. Тому що ми НЕ перестали читати. Це ЇХНЯ влада робить книжку недоступної для нас. І не треба нам докоряти, що маємо ту владу, котру самі обирали! Не треба казати, що ми самі обрали й „Їхню Україну” і „БЮТ” і „Регіони”, прекрасно бачачи, що в списках цих політичних сил переважають пани-олігархи, які будуть відстоювати свої, а не наші інтереси. Вистачить брехати про чесні вибори! Під чесним вибором розуміють і чесний підрахунок голосів. А багато виборчих комісій можуть цим похвалитися?
Я від початку до кінця був на Форумі. А придбав тільки 5 книг, та й то російськомовних, хоч сам віддав для дитбудинків 58 українських книжок зі своєї бібліотеки фантастики. Щоправда, на лотках збільшилася кількість українських книжок. Але чи варто платити 20-25 гривень за графоманську літературу? От я був на прес-конференції найпопулярнішого фантаста України Андрія Дьяченко. Пише він чудово і на його доробку видавництва нажили сотні тисяч. Я запитав у нього: скільки ж він із цього отримав? Не більше одного відсотка! Я хотів видати свою книжку „Незнакомый Вам Тарас Шевченко”. Зв'язувався з десятком українських видавництв. За публікацію пропонували заплатити від 20 до 200 тисяч гривень, при цьому поширювати бралися тільки в „Довірі” і „Фоліо”. Але вони не гарантували навіть повернення коштів, вкладених до друку.Тобто, бери кредит під квартиру, щоб випустити книгу, а потім, випустивши книгу, розставайся із квартирою! Що ж, довелося перекласти книгу російською і опублікувати у Білорусії і Росії. Нехай я за ті книжки ні копійки не отримав, але й ні копійки не витратив! Навіть скандально відомий Бузина, на питання, як він виживає за гонорари, отримані за книги, гірко розсміявся – „Гонорару на одні відвідини ресторану лише й вистачило! Живу на гонорари і зарплату в газеті. Учора в «2000», сьогодні в „Сегодня”, а завтра – не знаю”... Коли запитав про те саме в відмого Юрія Винничука, той люто послав мене на три букви й демонстративно повернувся спиною (фото). Ігор Калинец завмер на мить, а потім гірко зітхнув і побіг далі, не сказавши ні слова (фото). Як бачите, друкуватися в нас можуть собі дозволити лише графомани з коштами. Ні книжок королеви української поезії Лини Костенко, ні збірників народного Бориса Олійника, ні, навіть поэзій Олександра Мороза я на Форумі не побачив!
Всі минулі роки я відвідував Форум Книги. Це для мене було свято. Нині це свято нагадує радше похорони надій на краще життя, на справедливу владу та на заможну, Велику Україну…
ІА "Вголос": НОВИНИ