Що не кажіть, а хороша хвороба склероз: нічого не болить і щодня новини. Але останні події навколо розслідування діяльності різноманітних високопосадовців викликають швидше віддчуття дежа-вю. Від якого, правда, теж нічого не болить, але на душі якось тривожно.
Колись бізнесмени, політики і чиновники швиденько вкладалися в лікарні, коли в них загострювалося відчуття, що правоохоронні органи “дихають у потилицю”, і отримували в такий спосіб тимчасову “відмазку”. Правда, допомагало не всім. Пам'ятається, у Феофанії від відставки рятувався екс-прем'єр Павло Лазаренко, але його таки “достали”.
Решті пощастило більше. Навесні 2001 року змушений був поправляти своє здоров'я «на водах» тодішній Генпрокурор Михайло Потебенько - главі ГПУ грозила відставка. Приступ апендициту свого часу уберіг від втрати портфеля главу кримського уряду Сергія Куніцина. У серпні 2003 року мер Києва Олександр Омельченко був госпіталізований із серцевим нападом після того, як ознайомився з документами, підготовленими контрольно-ревізійним управлінням Кабінету Міністрів на тему «Приватизація і розподіл земельних ресурсів Києва». І, дякувати лікарям, дотепер при посаді. А спікер Верховної Ради Іван Плющ через хворобу не міг взяти участі у засіданні парламенту, на якому голосували відставку Віктора Медведчука. Потім 1 грудня 2004 року важко занедужав прем’єр-міністр Віктор Янукович, коли Верховна Рада України прийняла постанову про висловлення недовіри його уряду…
Нюанс полягає в тому, що українське законодавство забороняє звільняти з роботи чиновника, що перебуває на лікарняному. Отже, лягати в лікарню, щоб перечекати, поки над твоєю головою розвіються хмари, стало традицією, яку активно підтримують не тільки київські владоможці, але й представники реґіональних еліт.
У тому ж грудні 2004 року глова Хмільницької державної адміністрації Віктор Коцемир взяв лікарняний відразу після того, як на засіданні сесії обласної ради депутати запропонували відправити його у відставку. А голова Львівської обласної ради Михайло Сендак двічі торік потрапляв до лікарні акурат перед тим, як на засідання сесії планували винести питання про недовіру.
Єдиний, кого за подібних обставин хотілося пошкодувати — Мирон Янків, у якого в червні 2003 року після перевірки Координаційним комітетом з боротьби з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України на чолі з Ольгою Колинько стану виконнаня правоохоронними та іншими оргами державної виконавчої влади вимог законодавства про боротьбу з корупцією й організованою злочинністю у Львівській області і спричиненої цією перевіркою відставки не витримало серце.
А ось тут і починається дежа-вю… Днями віце-прем’єр Микола Томенко зі здивуванням констатував, що в деяких регіонах все ще продовжується синдром «хворої” влади, адже »тільки в системі прокуратури п'ять обласних прокурорів уже третій місяць знаходяться на лікарняних, а на районному рівні ситуація ще гірше”. Що тут говорити про інших «старих» керівників…
Візьмімо хоч начальника Львівської залізниці Богдана Піха. Так, він теж хворіє. Причому загострення невідомої напасті припало у п.Піха на той момент, як Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко викликав його на аудієнцію для з’ясування, на яку «благочинність» протягом останнього року було скеровано 111 млн. грн. Можливо, погіршення здоров’я шановного начальника спричинило повідомлення про те, що Генпрокуратура порушила кримінальну справи щодо службових осіб Державної адміністрації залізничного транспорту України та службових осіб відповідних залізниць за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (використання службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки). А може, оприлюднення інформації про невідомо кому замовлені аерофотозйомки, перевірки протипожежного стану і невідомо у які фонди скеровані кошти. А може ще який менінгіт…
Ми з невиліковним оптимізмом сподіваємося, що згадані і незгадані чиновники з часом таки видужають і дадуть необхідні роз’яснення і будуть визнані повносправними для несення відповідальності за свої вчинки. Хоча є ще така хвороба… (див. початок)
ІА "Вголос": НОВИНИ