Заява Тараса Чорновола про прийняття ним рішення щодо виходу із фракції «Наша Україна» мало на Львівщині значний резонанс. Усі газети помістили повідомлення про цей політичний демарш, а також його коментарі як з боку самого Чорновола, так і тих політиків, котрі його добре знають.
Тарас Чорновіл дав чітку аргументацію свого вчинку: після голосування виправлень до проекту конституційної реформи, президент в Україні фактично перетвориться на весільного генерала, тому обрання Ющенка президентом нічого не змінить. Відтак – для демократів найбільшої актуальності набуває підготовка до парламентських виборів 2006 року, тому що тепер саме з ними пов'язуватиметься надія на зміни в країні. На думку Чорновола на президентських виборах демократичні сили зазнають поразки, вина за котру повністю лежатиме на оточенні Ющенка. Нагадаємо, що перед Чорноволом з «НУ» вийшов ще один депутат від Львівщини – Петро Димінський, що мотивував свій вихід так само тим, що його не влаштовує оточення Ющенка. Але якщо Димінський насправді пішов з «НУ» захищаючи свій бізнес, то демарш Чорновола зумовлений ідейними міркуваннями.
Соратники Чорновола в оцінці його вчинку були неоднозначними. Різко критично висловилися Віктор Пинзеник і Олег Рибачук (що в очах громадськості зашкодило радше їм, ніж Чорноволу). Трохи терпимішими виявилися коментарі Петра Олійника, Тараса Стецьківа та самих журналістів.
Тарас Чорновіл – ідейний політик. І наголос у цьому словосполученні припадає на перше слово. У ідейності усіх його вчинків криється як його сила, так і слабість. Він цілком свідомий того, що прізвище, успадковане ним від батька не тільки відкриває значний кредит політичної довіри, але й накладає величезну відповідальність. На перших своїх парламентських виборах (довиборах 2000 року у Галицькому районі міста Львова) Тарас переміг переважно завдяки своєму прізвищу. Але вже перемога на наступних парламентських виборах була повністю його особистою заслугою.
Демократичний, комунікабельний, прямолінійний і – що найголовніше і найрідкісніше в середовищі наших політиків – чесний (!) – таких люблять і виборці, і журналісти. Жоден серйозний політик навіть не ризикнув висунути свою кандидатуру в окрузі, де балотувався Чорновіл. А сам Тарас Чорновіл, який – якщо чесно – реально не зумів вирішити жодної серйозної проблеми свого округу, тільки завдяки вищезазначеним якостям зумів перемогти навиборах 2002 року, не затративши практично жодної копійки (плакати залишилися ще з минулих виборів, а по радіо крутився ролик, у якому Тарас Чорновіл агітував навіть не за себе, а за кандидата від цього округу до міської ради (кандидат переміг)).
Інший приклад. Торік газетою «Поступ» було проведено соціологічне опитування стосовно впливовості львівських силовиків, держслужбовців та політиків. Тарас Чорновіл потрапив у десятку лідерів, хоча насправді його вплив на Львівську політику можна назвати мінімальним (тільки за рахунок своєї популярності).
Силу популярності Чорновола чи не першим зрозумів і почав застосовувати у власних цілях народний депутат Тарас Сецьків. Агітація Чорновола за Стецьківа стала істотним фактором перемоги останнього парламентських виборах 2002 року. Реально Тарас Чорновіл проводив публічну кампанію Стецьківа, а не власну, на своєму окрузі.
За чотири роки в активній політиці Тарас Чорновіл усвідомив, що саме вона, політика, є тією справою, якою він буде займатися решту життя. Він не тільки виріс як політик (повторимо, ідейний політик), але й усвідомив значення бренду «Чорновіл», носієм якогойому випало бути. І природно, що його сьогодні не задовольняє та ситуація, за якої він залишається рядовим членом партії, якої власне кажучи, вже й не існує, залишається таким же рядовим членом блоку, одним з десятків рядових депутатів фракції Месії, до якого його навіть на гарматний постріл не підпускає оточення (з його пояснень газеті).
Незважаючи на усю популярність Чорновола, його навіть не залучили до політичної ради «НУ» на Львівщині. Одним словом, Чорновола відверто використовують, насправді не дуже рахуючись з ним. Тобто політичних перспектив ніяких. І матеріальних перспектив також ніяких, хоча останнє якраз важить менше: автор готовий закластися, що за будь-яких умов Черновіл обере ідею, а не гроші.
Однак існує також версія, що заява Чорновола була погодженою зі Стецькивим, у якого вимальовується ще менше перспектив, ніж у нашого персонажа. Сам же Стецькив не може зробити такий крок сьогодні, тому що на відміну від Чорновола зв'язаний серйозними діловими інтересами. Але Стецьків також не може не думати про те, що попереду парламентські вибори. Якщо навіть на базі «НУ» буде створено партію, то навряд чи в її керівництві і, відповідно, у її списку знайдеться місце і для нього. Ну а про силу бренду «Чорновіл» на заході України ми вже писали.
Проти даної версії говорить те, що вже десь з осені по Львову ходять чутки, що між Чорноволом і Стецьківим виникли тертя саме на ґрунті того, що Чорновіл попросив адекватно оцінювати його роль і ставитися до нього як до рівноправного партнера. І якщо реальною винагородою не могла стати посада, те Чорновіл попросив виділяти йому зовсім незначну суму для зарплатні помічникам та на інші поточні видатки, пов’язанолітичною діяльністю.
У кожному випадку очевидно: Чорноволу сьогодні мало популярності, він не хоче бути маріонеткою і вимагає реального впливу. Цю вимогу в жодному випадку не можна назвати несправедливою і незаслуженою. Якщо відхід Чорновола від Ющенка усе-таки відбудеться, то Тарас не приховує, що буде працювати над створенням нової політичної сили для перемоги на виборах 2006 року.
Але чи вдасться Чорноволу залишитися чистим і незаплямованим, вирішуючи цю проблему? На це питання ні у нас, ні, вочевидь, і в нього самого сьогодні ще немає відповіді.
ІА "Вголос": НОВИНИ