Як Ви ставитеся до відновлення акції протесту вчителів у Львові і в чому полягає вихід із ситуації?

Що стосується акцій вчителів, то мушу зазначити, що вони вимагають те, що їм належить. Свої ж акції вони проводять там, де реально можуть щось відвоювати. У даному випадку львівські вчителі цілком логічно звертаються до міської влади, адже в інших регіонах, нажаль цей протест не набув розмаху. Хоча ніхто не може їм заборонити поїхати до Києва.

Реальний вихід з ситуації закладений у Конституції і тільки згідно з нею можна вирішити цю проблему ― виплатити належні вчителям кошти з державного бюджету. Адже це є борг держави, а не місцевого бюджету. Якщо це робитиметься з міського бюджету, то так чи інакше це вдарить по вчителях, по їх поточних зарплатах, по соціальних програмах. Однак це вже не є проблема вчителів, це вже проблема влади, і передусім народних депутатів України.

Хочу зазначити, що ситуація щодо визнання боргів вчителям державним боргом перебуває на грані зрушення, адже, по-перше, у парламенті нарешті зрозуміли, що з бюджетним комітетом не існує можливості спілкуватися і, очевидно, велика група депутатів буде вимагати відставки з посади голови комітету Петра Порошенка та його заступників, які блокують роботу цього комітету, тому що сьогодні у бюджетному комітеті не розглядаються жодні законопроекти, крім тих, які подають представники верхівки цього комітету. Проект, скажімо, В. Асадчева розглядається протягом одного-трьох днів, мої ж законопроекти очікують розгляду по 15-16 місяців.

Це вже не в перший раз депутати ініціюють відставку Петра Порошенка, але якщо перший раз це була ініціатива СДПУ(О), то ці люди жодного висновку не зробили і я не здивуюся, що всі фракції, окрім „Нашої України”, поставлять питання про відповідність Порошенка займаній посаді. Якщо до кінця цієї сесії не вдасться поставити це питання, то я готовий бути ініціатором цього на наступній сесії.

По-друге, наступного тижня на слухання у парламенті будуть поставлені законопроекти щодо визнання державним боргом заборгованості перед учителями за ст.. 57 Закону про освіту. Таку обіцянку дав перший віце-спікер ВРУ Адам Мартинюк під час проведення слухань щодо ситуації у освіті. Це, звичайно, буде проблематично зробити, але є підстави „дотискати” вирішення цього питання. Керівництво ВРУ погодилося слухати це питання без рішення профільного комітету, оскільки останній неспроможний морально винести рішення.

Про які саме законопроекти йде мова?

На розгляді у парламенті сьогодні перебуває чотири законопроекти про визнання державним боргу вчителям за ст.57 Закону про освіту.

Автором першого є я (Тарас Стецьків зняв свій підпис). Цей проект є найоб’ємнішим і охоплює всі проблеми і процедурні моменти виплати боргу вчителям.

Другий законопроект був внесений депутатами від фракції СДПУ(О). По-суті - правильний, по-формі - дуже стислий. Там всього 4 статті, тобто реально механізм його виконання лягає на уряд. А як уряд це робить, і як він ставиться до вчителів ми знаємо.

Пару місяців назад з грубим порушенням регламенту було внесено третій законопроект від „Нашої України”. Підло те, що його підписали ті ж люди, які раніше заявляли, що держава вчителям нічого не винна,а саме В. Асадчев та Петро Порошенко. До того ж проект написаний без знання ситуації, там пропонується повернути вчителям те, що вони самі не вимагають, не 5 млрд., а 25 млрд. грн., що попросту нереально. Цей закон є вершиною популізму. Саме тому шкода, що свій підпис під цим законопроектом поставив і Віктор Ющенко.

Останній законопроект внесений депутатом Станісловам Ніколаєнком (фракція СПУ) і він грішить тим же недоліком, що і законопроект СДПУ(О) ― не виписана процедура, але поставлено жорстко питання про повернення боргів вчителям.

Я готовий голосувати за будь-який із законопроектів, аби зафіксувати тему, що це борг держави.

Якщо питання не буде вирішено ВРУ, законодавчих шляхів для цього більше немає. Конституційний суд на депутатський запит поцьому питанню через 10 місяців відповів відмовою у розгляді, а Верховний суд України визнав, що якщо міська влада не може сплатити борги вчителям, то нехай скорочують кадри, а тим, хто лишаються, платить все.

Як ви ставитеся до ініціативи депутатів Львівської міської ради від „НУ” погасити борг вчителям за рахунок коштів перевиконання бюджету?

У міському бюджеті на цей рік існує 68 стаття, згідно якої перевиконання бюджету поверх тих показників, які було спущено Мінфіном, а вони для Львова дуже занижені, після цього у місцевому бюджеті залишається 25%. Решта повертається вверх для розподілу в інші бюджети. При цьому профіциту як такого не може бути. Я зареєстрував законопроект про вилучення з бюджету 2004 року 68 статті. Але маленька проблема ― закон йде на бюджетний комітет. У мене є на руках звернення 2-3 десятків міських рад про це. Львівська міська рада також готує подання. Якщо вдасться провести цей законопроект, то безумовно з профіциту можна буде погашувати й борги, в іншому випадку ― це проблемно

Як Ви ставитеся до ініціативи львівських вчителів провести референдум про недовіру Бунякові?

Як на мене, вчителі мають повне право на таку ініціативу, проте треба подивитися на подальший конструктив у їхніх діях. Я вважаю, що ініціювати референдум про недовіру мерові є абсолютно нормально, при цьому Буняк створив проблему з вчителями на голому місці. Я розумію, що він не міг повертати ці гроші, але заявивши, що вчителі руйнують місто, він перейшов межі допустимого. Він сам викликав проти себе таку реакцію. Проблема в його елементарному небажанні зрозуміти чужі проблеми.

ІА "Вголос": НОВИНИ