ІА «Вголос» зібрало поради психологів, як зберегти психологічне здоров’я та підтримати рідних в умовах війни.
За словами психологині Катерини Ткачишин, коли в країні йде війна, це нормально – що усі ми реагуємо страхом, панікою, злістю та стресом.
«Все те, що ми зараз усі відчуваємо – це нормальна реакція на ненормальні події. І це не те, з чим ми мусимо боротись. Це те, що ми маємо спробувати принаймні побачити, дати цьому місце і тільки тоді ми можемо щось з цим зробити собі на користь, а не комусь», – каже вона.
Зараз, як стверджує фахівчиня, усім українцям, назалежно від того, знаходяться вони у зоні загострення бойових дій, чи ні, важливо думати про теперішнє, а не про те, що було в минулому чи може бути в майбутньому.
«Якщо ми знаходимось в «тут і тепер», то тривоги у нас немає. Тривога є лише в минулому і майбутньому. Аби нам було легше переварювати все те, що відбувається, нам потрібно спробувати розбити нашу реальність на маленькі шматочки. Більше нас цікавить та частина, яка є в теперішній момент. Бо якщо наші думки будуть в іншому місці, наприклад у минулому чи майбутньому: що хтось помер чи що всі ми помремо, то в теперішньому наш рівень тривоги буде лише зашкалювати», – підкреслює вона.
У місті лунають вибухи. Як заспокоїти дітей
На жаль, повністю заспокоїти дітей під час вибухів не вдасться. Це потрібно сприйняти як факт. Як стверджує фахівчиня, вибухи, в будь-якому випадку, лякають як дорослих, так і дітей. Адже усі ми знаходимось у кризовій ситуації, яка потенційно є дуже небезпечною і це не те, з чим ми звикли стикатися в звичному та буденному житті.
Але є декілька порад, яких варто дотримуватись. У першу чергу, дайте дитині проявити свої емоції, прожити це все. Не намагайтесь реагувати на її емоції панічно. Спробуйте переключити увагу дитини на щось інше.
До прикладу: розкажіть їй якусь історію. Якщо дитина питає, що це за страшні звуки і чому ми сидимо в підвалі – скажіть їй правду. Розкажіть, що є злий дядько, у даному випадку – Путін, який напав на нашу країну. Додайте, що переживати нам усім нічого: у нас є хоробрі військові, які нас захищають, але зараз потрібно посидіти в підвалі, аби бути в безпеці. Аби ці злі дядьки не прийшли до нас.
«Коли ви говорите дітям правду, ви їх менше травмуєте, ніж коли ви все замовчуєте і розповідаєте про нереалістичні речі, які не стосуються того, що відбувається. Коли ви говорите дітям неправду, ви даєте дитині подвійну історію. А дитину потрібно, навпаки, сконтактувати з реальністю. Це треба робити в такий спосіб, який буде доступний для розуміння у її віці», – каже Катерина Ткачишин.
Якщо дитина плаче, істерить чи взагалі – відмовляється розмовляти, спробуйте озвучити їй її стан. Скажіть їй так: «Мені здається, ти зараз боїшся», «Мені здається, ти зараз дуже злий (зла)», «Мені здається, ти зараз не можеш заспокоїтись». Коли ми озвучуємо дитині її стан, вона усвідомлює, що вона з усім не залишилась сам на сам. Вона бачить, що доросла людина теж це бачить і розділяє із нею її відчуття.
«Ми говоримо дитині, що ми відчуваємо те ж саме, але пояснюємо, що ми разом і ми обов’язково з усім впораємось. Ні дітям, ні дорослим ми не кажемо: «Заспокойся, не плач, все буде добре»! Це фрази-табу, які треба забути впринципі. Як на час війни, так і в мирний час. Тому що це речі, які не допомагають і які тільки більше посилюють тривогу і паніку», – зазначає фахівчиня.
Переключіть дитину на якусь гру. Якщо дорослим потрібна якась допомога – попросіть у неї допомоги. До прикладу, якщо дитина не зовсім маленька, дайте їй якесь завдання: «Принеси мені водичку», «Допоможи мамі зняти куртку» тощо. Це відволіче її і допоможе переключитись на щось інше.
Війна. Як підтримати людей похилого віку?
Як стверджує психологиня, людей старшого віку потрібно підтримувати практично так само, як дітей. Розділіть з старшою людиною її стан. Нагадайте їй, що вона не сама.
Поставте їй банальне запитання «Як ти?». Людина може почати або дуже багато говорити, або, взагалі, буде мовчати.
«Якщо людина мовчить і не відповідає, можна просто побути поруч. Якщо старша людина плаче і дуже боїться, можна сказати: «Подивіться мені в очі. Я тут, я поруч, ми в безпеці настільки, наскільки це зараз моживо»», – додає Катерина Ткачишин.
Крім того, спробуйте забезпечити її базові потреби, якщо вони не закриті. Якщо є така можливість, дайте людині води, чаю чи їжі, якщо вона цього хоче. Якщо і це не допомагає – намагаємось, як і в ситуації з дітьми, повернути старшу людину в теперішній момент.
«Спробуйте повернути старшу людину в «тут і тепер». Чому люди переживають? Тому що вони бояться, що можливо зараз прилетить бомба і всі помруть. Але вони ще не померли і вони забувають, що саме зараз, тут і тепер, вони сидять живі і здорові. Так, знервовані, але з ними все окей. Вони живі. І це головне», – стверджує фахівчиня.
Якщо старші люди приймають якісь ліки, нагадайте їм про них. Якщо є дуже сильна потреба – дайте заспокійливе. Але не варто робити це кожного разу, адже це також не дуже добре. Враховуючи дефіцит медикаментів та лікарів, важливо спробувати заспокоїти рідних власними силами.
Я в тилу, а мої родичі – під обстрілами. Як розмовляти з ними?
Кажуть, що сьогодні, в умовах війни та російської агресії, запитання «Як ти?» практично прирівнялось до «Я тебе люблю». Практично щодня ми надсилаємо сотні тисяч таких повідомлень нашим рідним і близьким. І особливо серце крається за тих, хто знаходиться у зоні загострення бойових дій.
За словами психологині, зараз ми справді живемо в таких реаліях, що запитанням «як ти?», ми проявляємо свою любов. І саме так ми й повинні робити стосовно тих, хто прямо зараз знаходиться у підвалах та переживає жахливі та руйнівні обстріли з боку загарбників – проявляти свою любов усіма можливими та доступними способами.
А тобто – питатись у цих людей, як у них справи. Розпитувати, чи вони поїли і чи вони поспали. Адже питатися про їхні базові потреби – це нормально, і це зовсім не виглядає як гіпертурбота. Якщо людина в місті, яке під обстрілами, каже: «Я не їм і не сплю», то спробуйте пояснити їй, що про себе треба подбати. Тому що, якщо вона зараз буде голодна, зла і не виспана, то потім вона не зможе допомогти нічим ані собі, ані своїй родині.
«Поясніть: «Якщо ти хочеш бути ефективним в цих умовах, то твої базові потреби мають бути закриті. Нагадайте про це людині не лише з точки зору турботи, а й з точки зору раціональної», – каже психологиня.
Утім не варто до усіх деталей розпитувати про те, як саме обстрілювали її місто. Краще питатись про це загально. Зрештою, якщо людина захоче – вона сама розповість.
Також, добре допоможе справитись із стресом надія. Спробуйте поговорити з людьми, які зараз під обстрілами про те, що ви зробите тоді, коли Україна переможе. Таким чином, ми даємо нашим близьким та рідним віру в краще, ціль та орієнтир.
«Такі лайтові фантазії – підживлюють надію і віру, які ми мусимо зараз плекати в нинішний ситуації. Тому що це зараз для нас дуже важливо, це наш ґрунт у багатьох речах», – зазначає Катерина Ткачишин.
І звісно ж, не забувайте про почуття гумору. Так, війна – це серйозно, однак сміх справді допомагає зберегти серед українців бойовий дух, який допоможе перемогти у цій війні. Зараз в інтернеті є безліч жартів: про поразки російської армії, про героїзм наших військових та керівництва держави. Поширюйте їх, надсилайте родичам. Не потрібно себе стримувати.
«Гумор – це зараз один з видів самотерапії. І якщо ми один одному будемо надсилати мемчики про русню і сміятись з них, це теж буде терапія в своєму роді. Я максимально закликаю це робити», – наголошує фахівчиня.
Також своїми порадами для цивільних українців із нами поділилася психологиня Наталія Кобко.
Пам'ятай:
– Стрес– це абсолютно нормальна реакція на ненормальні обставини та події!
– Намагайся на скільки це можливо відпочивати та попри все спати! (Це рятує життя!)
– Не забувай харчуватись (Це також підтримує твою життєдіяльність!)
– Підтримуй зв’язок із близькими.
– Проси про допомогу, якщо відчуваєш, що сам не здужаєш! Перебування у спільноті – наше все!
– Твої емоції – це вкрай важливо. Ти маєш право на їх прояв. Не варто вдавати, що немає страху, розпачу, чи того, що не хочеться плакати.
– Згадай, як зазвичай ти справлявся з важкими ситуаціями в своєму житті? Нехай ці спогади нагадають тобі, як звично діяти саме для тебе! Можливо тут ти знайдеш варіанти того, до кого ти можеш звернутись та як себе заспокоїти.
– У будь-якій ситуації, залишай собі шматочок свого рутинного життя, яке буде створювати для тебе комфорт, а отже – відчуття безпеки! Для когось це буде можливість заснути в улюбленій піжамі, де б він не був. Або ж, можливість взяти в укриття свою подушку/ковдру. Сюди ж ритуали з догляду за собою і тд.
Самодопомога:
1.Якщо тобою оволоділа розгубленість:
– Постарайся відчути положення свого тіла в просторі, зосередься на відчуттях. Яка температура повітря? Освітлення?
– Пограйте в гру «знайди предмет подібний на…?», «Знайди 10 предметів які можна використати в …(свій варіант)». Ваше завдання – обманути мозок та заспокоїтись!
2.Якщо не можеш зібратись з думками:
– Поклич вголос себе на ім‘я, згадай що ти тут робиш, для чого ти тут, і чому саме зараз мусиш зібратись та діяти рішуче?
3.Якщо маєш підвищену тривогу :
– Дихай за квадратом: вдих 4 секунди – затримка на 4 секунди, видих теж 4 секунди.
– Або ж другий варіант : вдихаєте 5-7 секунд, видихаєте – 7-9 секунд (тобто, видих має бути довшим на 2 секунди).
Допомога іншим:
1)Істерика
– Ти можеш обмежити коло глядачів та створити спокійну та безпечну атмосферу, це вже трохи заспокоїть людину. Пам’ятай немає глядачів – немає істерики!
– Різкий фізичний вплив також може привезти до тями (ляпас, вода)
– Змінити вектор уваги (чимось терміново зайняти людину, ліпше всього монотонним, наприклад – попросити розлити і рознести чай іншим, почистити овочі тощо).
2)Плач
– Надати людині підтримку, побути поруч, + тактильність (обійми, чи тримати за руку). Але ліпше попередньо спитати в людини, чи можна до неї торкатись.
Важливо: дати людини можливість прожити її емоції.
3)Тремор
– Розтирати людину, ніби бажаєте зігріти, або потрусити ще більше.
Тремор – природне бажання організму звільнитись від накопиченої енергії, тому ви можете прискорити цю «розрядку».
ІА "Вголос": НОВИНИ