Поки уся передова музична туса продовжує (чи може вже й закінчує?) бавитись з ритмами 80-х, цьогорічні фанати прог-року (та психоделії) ні дня не уявляються собі без ностальгійних переслуховувань дисків Pink Floyd. Porcupine Tree, The Mars Volta, Tortoise, Crippled Black Phoenix, Isis – ось він неповний список цих камарадів.

Тому вже якось недивно, що й культова банда The Flaming Lips, яка, зрозуміло, що перебуває у ваговій категорії набагато вищій, ніж усі перераховані вище команди, й собі там прогулялась. Для The Flaming Lips – це не перші мандрівки територією Pink Floyd та й перебуваючи на перехрестях нео-психоделії, крауту, спейс-року і того, що називається експериментальний рок – важко не задивлятись на кінець 60-х – 70-х.

Але навіть при згадуванні треків Pink Floyd "One Of These Days" з диску "Meddle" (1971) і "Astronomy Domine" з диску "The Piper At The Gates Of Dawn" (1967), чи іншої творчості пінків ("Gemini Syringes"), The Flaming Lips створюють свій дзеркальний лабіринтик за яким зашифровується теплий і саншайний психо-поп сповнений дитячо-псевдоінфантильних припливів ("If"). Який би металобрухтний лязгіт не скидували на вуха фламінги і яким би деконструктивом не прикривались, за усім відчувається мультяшне дно, іронічне у своїй суті. Космічний вакуум лише камуфляжик за яким відчувається радість піонерського світанку з горнами та вечора з обмазуванням зубною пастою ("I Can Be a Frog").

Тому трек фронтмена банди Вейна Койна "Revenge" на диску Danger Mouse & Sparklehorse "Dark Night Of The Soul" (2009) при усій його красі, можна вважати винятком з дитячої відсутності правил та загальній несерйозності. Експериментатори з Оклахомщини The Flaming Lips набагато тонкіші, глибші і делікатніші у своїй діяльності, ніж такі плакатні звьозди естради, як Muse зі своїми пафосними сміхуйочками (навіть не з останнього альбому) та Radiohead зі своїми фонтануючими кінчанням в процесі знімання власної шкіри тупими ножицями.

Безперечно, "Embryonic" не "Yoshimi Battles the Pink Robots" (2002). Не "Soft Bulletin" (1999). Не "At War with the Mystics" (2006), "Oh My Gawd!!!" (1987), "Clouds Taste Metallic" (1995) чи "Zaireeka" (1997).

Можливо, у ньому забагато пінк-флойдщини. Експериментами важко назвати присутність діяльності Майлза Девіса 35-річної давнини. Перефирійна поява Air, як побічно-експлуататорський ефект Kraftwerk – також сприймається зі скепсисом. Наявність вокалістки Yeah Yeah Yeahs – Karen O – молекулярно-криклива і лише в контексті схожих завивань на "Convinced of the Hex", який паралелиться з треком "Cambridge 1969-2007" на диску Йоко Оно "Yes, Im A Witch" (2007), оскільки саме The Flaming Lips хелпали Оно у ньому. Питання лише у тому – схожість біту "Convinced of the Hex" з бітом у треці "Pretty Ballerina" банди The Left Banke на диску "Walk Away Renée-Pretty Ballerina" (1967) та в треці "Magic Number" реперів De La Soul на диску "3 Feet High and Rising" (1989) – це так зване співпадіння, чи більше прояви спадковості, з огляду на іронічність треку?

Атмосферні перетини з Mercury Rev – тільки радують око. Як й присутність героїв минулого року – MGMT (також не чужих під час спогадів про 70-ті), бо один з найкращих треків зроблений саме з ними ("Worm Mountain"). Наявність вокодера на приджазовано-м'якій темі "The Impulse" швидше салютує Крафтверку, ніж автотюнівській порнографї Кені Веста. "Your Bats" відсилає до бадаламентівського Твін Пікса в якому оселились рожеві кролики. Та чи не треку "The Yeah Yeah Yeah Song" з альбому "At War with the Mystics" (2006) зобов'язана своєю присутністю все та ж Karen O голою і п'яною витанцьовуючи на трансформері "Watching the Planets"?

Атмосферку підморгування підтримують мультяшні заставки з лірно-нойзовим забарвленням, авангардовим еквівалентом та відчуття сюрреалістичної мультиплікації 70-х ("Aquarius Sabotage", "Scorpio Sword").

За найвеселішими дельфінами в космосі ("Silver Trembling Hands", "Virgo Self-Esteem Broadcast") не варто інколи й забувати про прес навколишніх обставин у вигляді вакууму ("Evil", "See the Leaves"), який все ж долається непередбаченістю фрагментованих моментів, для яких потрібна вже свою космогонія ("Powerless", "The Ego's Last Stand", "Sagittarius Silver Announcement").

The Flaming Lips – цікаві у своїй непередбаченості та одночасно відкритості. Їх лабіринти готують енциклопедії загадок та варіанти фантазійних відгадок. І навіть, якщо з огляду на сукупність обставин, 2009 – можна вважати перехідним роком для багатьох банд, фламінги спонукають мислити, а не впадати в екзальтоване дряпання стіною, як це роблять деякі звьозди естради.

1. Convinced of the Hex
2. The Sparrow Looks Up at the Machine
3. Evil
4. Aquarius Sabotage
5. See the Leaves
6. If
7. Gemini Syringes
8. Your Bats
9. Powerless
10. The Ego's Last Stand
11. I Can Be a Frog (feat Karen O)
12. Sagittarius Silver Announcement
13. Worm Mountain (feat MGMT)
14. Scorpio Sword
15. The Impulse
16. Silver Trembling Hands
17. Virgo Self-Esteem Broadcast
18. Watching the Planets (feat Karen O)

ІА "Вголос": НОВИНИ