Засівши за різдвяні столи, ми побажаємо один одному миру, добра і достатку. А хто в нас живе в достатку? Звичайно ж, олігархи. Тільки де вони і хто вони? Хто на Дрогобиччині ризикне відверто сказати: “Так я – олігарх! І слово це мене не ображає”. Чомусь не зустрічали ще таких.

Та раптом – сюрприз. У руки потрапляє передноворічний тижневик “Труд”. А в ньому – стаття під заголовком “Кому належить Західна Україна” з повною розкладкою можливостей фінансово-політичних “акул”. Сенсація з перших же рядків. Ов-ва! Здається, наче босоногий ангел по душі пробігся – за даними московського тижневика, найкрупнішим олігархом на Заході України є (хто б ви подумали?) наш нардеп Петро Димінський.

Як повідомляє “Труд”, пан Димінський контролює не тільки ВАТ “НПК Галичина”, а й мережу автозаправок WOG. Під його контролем перебуває “Індекс-банк”, є у нього своя частка в металургії і футбольному бізнесі. Московські журналісти навіть роблять нашому нардепові вишукано-провокаційний реверанс, називаючи його одним із найбільш далекоглядних політиків, який примудрився взяти участь у фінансуванні передвиборчих кампаній обидвох кандидатів у Президенти України. Чи й справді так? Можливість задати це та інші запитання випала у переддень Нового року, коли Петро Димінський організував прес-конференцію.

Пан Петро таки здивував присутніх. Виявляється, олігархом він себе відчув один-однісінький раз на весіллі у своєї доньки. Забавляти і веселити гостей запросили тоді ще не настільки розкручену Вєрку Сєрдючку і кількох артистів. Данилко перевершив себе. Від дотепних жартів і сцен Вєрки Сєрдючки гості реготали до нестями. “Вперше я в той день відчув себе олігархом, адже не кожен може запросити на весілля артистів такого рівня”, - сказав Петро Димінський.

А кого він запрошував на свій день народження і хто першим його привітав? За словами нардепа, в нього не ввійшло у звичку пишно відзначати дні народження. Це час, аби зробити підсумок прожитого і задуматися над майбутнім. Отож, Вєрку Сєрдючку не запрошував. Тим більше, що провести цей день довелося у сесійній залі. А першою його привітала Юлія Тимошенко – теж іменинниця. Пізніше вони обоє підняли по келиху шампанського за здоров‘я один одного.

Чи означає це, що “залізна пані” України простила йому колишнє перебування у фракції регіонів? Як розповів Петро Димінський, його місією було стати своєрідним містком між Сходом і Заходом. Якщо не брати до уваги додаткових можливостей для вирішення фінансових проблем регіону, якими він скористався, все інше – це домисли і чутки, в т.ч. й про те, що він брав участь у фінансуванні передвиборчої кампанії Віктора Януковича. До речі, на засіданні фракції він був єдиний раз. І це вже, за його словами, зовсім не чутка, а щира правда.

Чи не змінилося його ставлення до Ющенка? За словами нардепа, він продовжує вірити Віктору Андрійовичу, але й далі не довіряє багато кому із його оточення. Кому саме – не уточнив. Це один із аргументів, чому він не хоче повертатися у фракцію “Наша Україна” і залишається позафракційним. “Ні, незалежним”, - уточнив Петро Димінський.

Своєрідно відреагував нардеп на пропозицію нашого кореспондента скористатися його досвідом в організації містків єднання – запросити до столу з одного боку найкрупнішого олігарха Сходу Ріната Ахметова, з другого – Петра Димінського, як найкрупнішого олігарха Заходу, а поміж ними представника “Вільного слова”. “За Ріната Ахметова відповідати не можу, - сказав Петро Петрович, - а я - вже перед вами і готовий до ваших послуг”.

Отож, ми не забарилися перебратися за інший стіл разом зі всіма учасниками прес-конференції. Шкода, що за цим столом не було Ріната Ахметова, але добре, що на Новорічні свята церква відміняє піст. Тому пишуча братія їла і пила за одним столом з олігархом досхочу.

А вгамувавши голод і спрагу, згадали про їжу духовну і задали Петру Димінському банальне питання: Щоб він хотів побажати жителям Дрогобиччини з нагоди Різдва Христового?” Ось що ми почули у відповідь.

Бажаю всім виборцям і їхнім дітям містичної Різдвяної радості на весь рік, але не екзальтації. Революційної рішучості та впевненості, але не ейфорії. Заможності і достатку, але не очікування манни небесної. Віри в Бога, в себе і в державу. Єдності, бо коли ми разом, нас багато і нас не подолати. Христос Рождається! Славімо його!

ІА "Вголос": НОВИНИ