Як з'ясувалось, створити електронну петицію  – не так вже й просто. З такою проблемою зіштовхнулася мешканка Львова Наталія Криничанка. Жінка також розповіла, що нерідко технічні проблеми виникають й під час голосування за ту чи іншу петицію. Про це – у матеріалі ІА «Вголос»

Процес створення е-петиції виявився нелегким

Наталія Криничанка – мисткиня, громадська діячка та журналістка зі Львова. Нещодавно вона створила електронну петицію до Львівської міської ради з вимогою демонтувати пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту. Однак процес виявився нелегким: щоб зареєструвати е-петицію на сайті Єдиної системи місцевих петицій, їй довелось витратити близько 3-ьох годин. 

«Я цю петицію десь 3 години реєструвала. Звичайно, що я ознайомилась з системою, але мені все одно довелося звертатися до спеціаліста з IT, аби він допоміг довести цю справу до кінця. Справа в тому, що у мене зависала система. Я не могла зрозуміти, зареєструвала я цю петицію, чи ні. Виявилось, що це не є так просто, як здається на перший погляд. Немає такого, що взяв, зробив і вона вже є», – розповідає львів'янка. 

Єдину систему місцевих петицій (e-dem.ua), яку Львівська міська рада використовує для збору електронних петицій, створили в рамках швейцарсько-української програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP) ще у 2015 році. Цей сервіс реалізується Фондом Східна Європа у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарією.

Підписати –  також вдається не всім

«Ця розробка – не українська: систему розробили завдяки швейцарським партнерам. Щодо пам'ятника Моцарту, про демонтаж якого я створила петицію, його нам теж зробив австрієць... Таку ситуацію маємо: пам'ятники нам ставлять австрійці, системи розробляють швейцарці, транспорну реформу – французи…Таке враження, наче всі наші профільні вузи, які мали б готувати спеціалістів, нам зовсім не потрібні» - зауважила мисткиня.

За її словами, проблема, втім полягає не в самому факті існування такої системи, який очевидно є безумовним плюсом. Власне львів'янка звернула увагу на технічні складності, які ускладнюють використання сервісу місцевих петицій. 

«Але ця ідея, безсумнівно, хороша – мати доступ до демократичного прояву. Проблема в тому, що багато людей скаржиться не через те, що не вміють користуватись комп’ютером та системою. А через те, що вона – недосконала», – каже Наталія Криничанка.

Під час голосування за петицію, яку львів'янка створила декілька днів тому, мешканці міста зіштовхнулися з технічними труднощами. За її словами, люди, які мають електронні підписи або вже є зареєстрованими в цій системі, не можуть проголосувати. Вони поетапно роблять усі необхідні кроки, але потім система «барахлить» та відправляє їх на початкову сторінку. Таким чином, скадно зрозуміти проголосував ти, чи ні.

«Не кожен знає, що після голосування слід ще зайти і перевірити в списку наявність свого імені. А інколи буває й таке: люди заходять і бачать, що їхнього голосу там немає. Серед моїх близьких людей є й такі, які вже два дні не можуть проголосувати. Вони вже не знають, що саме вводити, які картки прив’язувати. Всі банківські рахунки позасвічували, а результату – нуль.», – скаржиться авторка петиції.

А якщо голосувати через ЦНАП ?

Є ще один спосіб, з допомогою якого можна підписати ту чи іншу петицію: якщо не вдається зробити це у системі, мешканці міста можуть звернутися до ЦНАПів. Утім й там виникають певні перешкоди. 

"Щойно я говорила з людиною, яка вирішила проголосувти через ЦНАП. Мешканці Львова мають право прийти туди й проголосувати там. Але навіть там ця людина зіштовхнулася з труднощами. Їй сказали, що ЦНАП цим не займається і цього робити ніхто не буде. Коли людина покликала керівника та показала документи, то тоді вже погодились, сказали «ні, ні, ми вам допоможемо», – каже Наталія Криничанка. 

Жінка пригадує: у той час, коли ще не було електронних петицій, різноманітні суспільнополітичні питання вирішувались трішки іншим шляхом. Усі підписи збирались на папері, можна було перевірити, хто є хто: львів'яни вказували свої адреси та прізвища.

«Колись практично за кілька днів я могла зібрати 5 тисяч реальних підписів. А зараз петиції мало голосів набирають і нам кажуть : «Бачите, людям це просто не цікаво!». Нічого подібного! Люди дуже хочуть проголосувати, але через ось такі технічні моменти вони не можуть цього зробити», - наголошує львів'янка.

За словами львівського громадського активіста Теодора Дяківа, працівники ЦНАПів навмисно роблять перешкоди для волевиявлення громадян.<

У ЦНАПі Личаківського р-ну м. Львова я переконався, що через ЦНАП проголосувати неможливо... працівники ЦНАПУ роблять штучні перешкоди для волевиявлення громадян : - спочатку говорять, що вони таких послуг не надають, потім - що громадянин може написати скаргу, заяву щодо петиції. В кінцевому результаті дають доступ до комп'ютера та інтернету, але мовчать про ті штучні обмеження, які не дозволяють проголосувати з ЦНАПУ на основі ідентифікації особи, наприклад, за допомогою електронної пошти. Звично маніпулюють, хитрять, відверто брешуть ...

Електронні петиції мають бути доступними для всіх

На думку Наталії Криничанки, технічні служби або ж певні компетентні органи повинні цю систему перевірити і зробити так, аби доступ до голосування мали всі. Крім цього, жінка вважає, що слід збирати підписи не лише серед львів'ян. Можливість проголосувати повинні мати мешканці області та навіть туристи.  

«А якщо якась бабуся хоче проголосувати? От, до прикладу, вона має якесь звернення, або ж, хоче долучитись до вирішення певної проблеми. У ЦНАПі їй відмовляють, а в електронній системі вона майже нічого не розуміє. Це тоді без шансів, чи як?» – підкреслює вона. 

Як роз'яснює громадський активіст Теодор Дяків, аби проголосувати на сайті за петицію, необхідно перед цим пройти ідентифікацію через банківський додаток Bank ID. Або ж, мешканець повинен мати власний електронний кабінет, зокрема, для сплати комунальних послуг. У іншому випадку підписати петицію – неможливо. 

« Ідентифікація мешканця за іншими ознаками для голосування на підтримку петиції щодо знесення »пам'ятника« Моцарту не визнається і тому бажаючим не вдається проголосувати. Якби процедура голосування не була такою складною і обмеженою у формах ідентифікації учасника, то, вважаю, ця петиція набрала б тисячу голосів підтримки за одну добу...», – наголошує чоловік. 

Попри всі труднощі – успіх у голосуванні є

Всупереч усьому, петиція львів'янки потихеньку набирає голоси. За 4 доби її підписало більше ніж 200 львів'ян, а це –  майже половина з 500 необхідних. 

До слова, у своїй петиції авторка Наталія Криничанка вимагає, аби Львівська міська рада переглянула законність встановлення скульптури Францу Ксаверу Моцарту, яке відбулось декілька днів тому у місті Львова на площі Євгена Маланюка. Львів'янка просить чиновників розпочати її демонтаж.

Вона переконана: цю скульптуру встановили незаконно, неузгоджено з міською громадськістю. Крім цього, за її словами, вона спотворює історичний та мистецький простір Львова. 

«Сьогодні у Львові запанувала традиція приватної демократії. Ніби й демократія, але не для всіх. Для обраних усе простіше, достатньо бути в колі наближених. А хто поза невидимою межею – того думка не вартує уваги . Тому сьогодні факт встановлення скульптурного дива, яке чомусь називається Франц Ксавер Моцарт і викликало таку хвилю обурення. Бо думку львів'ян банально навіть не збирались слухати", – наголошує авторка петиції. 

Жінка зазначає, що створила петицію, оскільки зрозуміла, що з ініціаторами встановлення пам'ятника не виходить вести діалог. 

«Особисто я не повірила своїм очам, що Диво-Моцарта таки встановили, та й ще з таким розмахом, демонструючи, що отут, на площі Маланюка, зібралась справжня еліта, а кому не подобається –  то темінь, совки, пенсіонери і взагалі люмпени, яким не дано осягнути високе європейське мистецтво. Але вони не врахували одного. Львів'яни наділені особливою здатністю відчувати фальш, безпідставну зарозумілість і низькопробність» - говорить Наталія Криничанка.

Вона наголосила, що будь-які рішення, які є чутливі для громади міста, мають ухвалюватися на підставі діалогу та обговорення. Власне це є зразком так званої «партиципації» - залучення різних груп суспільства до прийняття рішень. Та на жаль, цього не відбувається у Львові. 

«Саме тому я подала петицію про демонтаж. Так радикально, бо діалогу не виходить. Влада ще має шанс переглянути своє рішення, а ініціатори встановлення даної скульптури – спуститись з неба на землю і адекватно оцінити ситуацію. Львів не є нічиєю приватною власністю, як би цього комусь не хотілось. Львів– це наш спільний Дім», – пояснює мешканка Львова. 

ІА "Вголос": НОВИНИ