В Трансерфінгу є практика координації наміру. Не заглиблюючись в теорію, на хлопський розум - це усвідомлений позитив кожної події та дія згідно ситуації.
Кожну ситуацію можна використати на користь. Навіть нинішню війну.
Згадайте хоча б чудеса самоорганізації волонтерів.
Можна й погіршити. Що відбувається останнім часом постійно - загиблих все більше, як і енергії ненависті.
Вся проблема в тому, що практика координації є винятково індивідуальна та передбачає НАМІР.
Намір у форматі держави (чи будь-якого проекту) - це "ідеальне майбутнє", або "місія", котрі є рішучість досягнути. Можна це назвати спільнобаченням та готовністю діяти.
Сунь Цзи називав це Дао - коли правитель і народ йдуть одним шляхом. Готові разом перемагати та помирати...
Так ось, коли є Намір, навіть найгіршу ситуацію можна використати на користь. Зрештою, самі ситуації тоді трапляються для його реалізації, хоча це й неочевидно на перший погляд...
Ми на сьогодні не маємо спільнобачення. Через це програв черговий Майдан. Через це війна... Ще одна проблема - спільнобачення це річ світоглядна.
Ми ж на світ дивимося через призму зомбоящика та нав'язаних нам цінностей і стереотипів. Вони не природні. Матричні, техногенні - назвіть як хочете. Якщо почнемо дивитися навколо, оцінюючи явища та події виходячи зі здорового глузду та традицій - побачимо ситуацію начебто з верху. Картина стане цілісною...
В проектному менеджменті це оцінка ситуації "тут і зараз".
Реально оцінивши "тут і зараз", та маючи спільне розуміння параметрів ідеального майбутнього, ми можемо сформувати спільну стратегію.
Тоді нам не страшна ні московська агресія, ні захланно-стурбовані західні сусіди.
Діюча влада себе НЕ ОТОТОЖНЮЄ з Україною. Держава, як і народ, для них лише спосіб задовільнити своє паталогічне бажання влади.
Альтруїстів немає, але є люди, для яких Україна це не просто територія, а глибоко в поколіннях захована ідентичність та спорідненість. Є ті, хто вважає Україну Батьківщиною, не будучи етнічним українцем. Це теж не дивно, оскільки ці люди внутрішньо співзвучні українському ЛАДУ...
Український ЛАД є природнім, тому дегенерати так люто його ненавидять.
Але є також "формальні" українці, "штатні патріоти" та інші хамелеони, збірний образ яких це "зрадник у вишиванці".
Можна цю тему розвивати в різні боки. Скажімо - нам чужі президенти та губернатори. Тому Правителем повинен бути Гетьман...
Що ж нам робити? Найперше це жити своїм життям, досягати своїх цілей (реалізувати своє призначення) та находити позитив у повсякденності. Але не забувати - ми пливемо в одному, на сьогодні дзюравому, човні. Тому потрібно рятуватися спільно - так більше шансів у кожного.
А це означає будь-яку спільну позитивну дію та вироблення комунікацій зі спорідненими середовищами. Нікому нічого не потрібно нав'язувати! Все відбудеться природньо, як тільки почнемо мислити самостійно!
На завершення. Як соціум ми об'єктивно залежні від влади. Принаймі зараз необхідно жорстко противитися беззаконню та активно формувати тій владі свої вимоги. А на час виборів зробити доморощеним дегенератам несподіванку - зламати Маятник. Як це здійснити - вже писав і ще при нагоді узагальню.
Найголовніше - НЕ ОБРАТИ вчергове дегенератів. Тоді буде спільнобачення майбутнього України та Намір його досягнути.
Якщо хтось сумнівається, що наша місія змінити світ на краще - уважно погляньте навколо. Ви бачили десь у світі стільки гарних та мудрих людей людей в купі?
ІА "Вголос": НОВИНИ