В ХХ столітті Україна тричі офіційно проголошувала незалежність, проте святом постання української державності стала дата її фактичного відновлення на ґрунті УРСР, а попередні дні незалежності виявилися забутими.

Перший День Незалежності

Деякі українські історики вказують на політико-юридичну невідповідність офіційного дня української незалежності, який святкується 24 серпня. Адже цього дня 1991 року Україна відмежувалася від СРСР і стала правонаступницею УРСР, проте хіба до цієї дати в ХХ столітті Україна не була незалежною? В день 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України, яка була перервана тривалою радянською окупацією.

Натомість вперше у XX столітті незалежність Української держави була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Центральної Ради. Більше того, рівно через рік  - 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві відбулася злука Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що додає цій даті подвійного патріотичного значення в нашій історії. Вже в тексті IV Універсалу датованого 22 (9) січня 1918 року йшлося про проголошення самостійності Української Народної Республіки. Вперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною та суверенною державою, за підтримку якої проголосували «за»  39 членів Ради, «проти»  – 4, і ще 6 осіб  «утримались» .

Зрештою, в європейських країнах, які мали державність, а потім її втрачали і знову відновлювали, існує традиція святкувати одразу декілька «днів незалежності». До прикладу в Литві державними святами є День Держави який відзначається 6 липня та виводиться з 1253 року, а також День незалежності 16 лютого, коли у 1918 році країна здобула незалежність від Російської імперії. Крім того, відзначається День відновлення державності 11 березня, коли у 1990 році Литва вийшла з СРСР. В Латвії також національними святами є День проголошення республіки 18 листопада (1918 р.) та День декларації незалежності 4 травня (1990 р). В Естонії День незалежності святкується 24 лютого (1918 р.) та і День відновлення незалежності 21 серпня (1991 р). В Чехії святкують День державності 28 вересня (935 рік), День незалежності Чехословаччини 28 жовтня (1918 р.) і ще й День відновлення незалежності 1 січня (1993 р).

Українська Народна Республіка стала першою українською державою в ХХ столітті, яку визнали десятки іноземних країн
Ідентична історична ситуація і в України, яка цілком може 22 січня відзначати і День Соборності, і День першої незалежності. Адже Українська Народна Республіка стала першою українською державою в ХХ столітті, яку визнали десятки іноземних країн, а 24 серпня 1991 року відбулося не здобуття, а лише відновлення української незалежності. Крім того, показово, що УНР проголосила свою незалежність навіть раніше, аніж країни Балтії, Польща та Чехія, що підвищує історичний імідж української держави та розвіює міфи про появу України на світовій карті лише в 1991 році. До того ж саме вшанування пам'яті про першу офіційно проголошену незалежність демонструє взаємозв'язок та історичну єдність української державницької традиції та правонаступництва у ХХ столітті. Таким чином Україна може підкреслити своє правонаступництво та політичний зв'язок з УНР та продовжує тривалість своєї державності на ціле століття.

Між іншим, депутатка від Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Оксана Савчук навіть подала законопроєкт з пропозицією вважати Днем незалежності України саме дату 22 січня 1918 року, а 24 серпня 1991 року - Днем відновлення незалежності. На думку народної обраниці, рахувати українську незалежність слід з дня проголошення IV Універсалу УНР. Наразі законопроект вже тривалий час опрацьовується комітетами Верховної Ради і навряд чи буде підтриманий монобільшістю, проте його призначення полягає насамперед у постановці історичної дискусії та приверненні уваги до забутої незалежності.

Забутий суверенітет

Ще в шкільні роки деякі допитливі українці задавалися питанням: як це Україна проголосила державний суверенітет 16 липня 1990-го року, а незалежною стала лише більше ніж через рік – 24 серпня 1991 року? Що за політико-правова колізія? Яка тоді відмінність між незалежністю і суверенітетом, які в міжнародному праві вважаються тотожними? Чи в 1990-му році було проголошено «несправжній суверенітет?»

Де-факто, Україна може вважатися незалежною вже з 1990-го року

Де-факто в політології термін «суверенітет», який походить від французького  souveraineté, означає те саме що й незалежність - верховенство державної влади на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах. Проте суверенітет може бути й обмеженим, як наприклад в деяких автономних регіонах. Однак термін «повний суверенітет» вважається синонімом державної незалежності. Показово, що у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначено такі ознаки державного суверенітету України: як верховенство, самостійність, повнота, незалежність та рівноправність у зовнішніх відносинах. Вказані критерії є ознакою саме «повного суверенітету», адже верховенство влади передбачає відсутність іншої вищої влади на території нашої країни. Де-факто, Україна може вважатися незалежною вже з 1990-го року.

Більше того, 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України», в якій зазначалося, що Верховна Рада УРСР постановляє вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне свято. Вперше День Незалежності України було офіційно відзначено саме 16 липня 1991 року — в пам'ять річниці Декларації про державний суверенітет. А 18 червня 1991 року було внесено зміни до статті 73 Кодексу законів про працю УРСР, в якому до переліку святкових днів внесено доповнення: «16 липня — День незалежності України».

Однак пізніше, внаслідок буремних політичних подій, було ухвалено Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердили на Всеукраїнському референдумі (ще одна дискусійна дата набуття Україною повноправної незалежності?), і дату святкування Дня незалежності було змінено. Вже 20 лютого 1992 року Верховна Рада постановила вважати Днем незалежності України саме 24 серпня, а постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.  А 5 червня 1992 року внесено зміни й до 73 статті Кодексу законів про працю в якій фразу «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Проте варто пам'ятати, що понад рік на зорі відновлення державності, Україна відзначала свою незалежність 16 липня.

А що ж робити з 24 серпня?

У формулюванні дати остаточного утвердження української державності дехто навіть міг би вказати й на 1 грудня 1991 року, коли на Всеукраїнському референдумі було остаточно затверджено незалежність України та її вихід з СРСР. Адже сучасні школярі досі туманно розуміють: як це спочатку проголосили суверенітет, наступного року незалежність, а через кілька місяців ще й провели референдум на якому вже проголошену незалежність було остаточно підтверджено? Що це за трисерійна політична епопея?

А деякі патріоти навіть пропонують не забувати й інші знакові дати нашого державотворення, такі як Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, проголошений з ініціативи ОУН під проводом Степана Бандери. Або ж навіть ранішу подію – проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939-го. Ці дати десятиліттями були справжніми орієнтирами національної незалежності для українців всього світу, які не полишали надій на здобуття власної держави.

Звісно підняття історичної дискусії щодо дати української незалежності не має на меті внести плутанину, а тим більше, скасувати діючий День незалежності. Дата 24 серпня занадто близька мільйонам українців, які пам'ятають як поставала молода українська держава, і надто важлива для сотень тисяч тих, хто боровся за незалежність в лавах Руху, в часи Революції на граніті та виходив на патріотичні мітинги в кінці 1980-их років. Мова може йти насамперед про доповнення пантеону українських національних дат, тим більше, якщо вони у свій час були справжніми, офіційними днями незалежності української держави.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»

 

 

ІА "Вголос": НОВИНИ