Львівські комуністи почали виконувати свої обіцянки про позов на рішення ОДА щодо спорудження нового меморіалу на Марсовому полі. У своїй заяві на ім’я генерального прокурора С. Піскуна ЛОК КПУ вимагає примусити обласну і міську влади виконувати закон про відзначення свята Перемоги, оскільки вважають створення робочої групи щодо перебудування солдатського меморіалу порушенням законодавства.
Львівська влада ж, знову нагадує головного героя з фільму „День сурка”, який попадає в неприємну ситуацію, будучи змушеним переживати той самий день протягом тривалого часу. З року в рік. Усі його ходіння по муках закінчились лише після того, як він врешті прийняв правильне рішення. Такий вихід у даній справі взагалі видається малоймовірним. Тому, напевне, завжди напередодні 9 травня ми будемо змушені читати ті самі повідомлення. А взагалі, чи потрібне комусь вирішення цієї проблеми? Чи це просто чудова карта яку періодично викладають на стіл та чи інша сторона?
Чи насправді комуністи так турбуються про долю військового цвинтаря „Пагорб слави”? Чи це просто черговий коник який вони викидають, щоб про них ніхто не забув? Ясна річ, по-людськи їх можна зрозуміти. Ветеранів з кожним роком усе менше і менше, треба ж якось продемонструвати любов до тих, хто ще лишився. За Союзу за ними доглядали, з класичним набором патріотичних пісень, віршів, фільмів, зустрічей, наркомівськими ста грамами. Але це все легенда, міф, за допомогою якого вони могли спокійно доживати своє життя.
Влада, зі свого боку, вже вкотре наступає на ті самі граблі. Монументальні побудови „Борцям за волю України” від архітекторів радянської школи, певне мало чим будуть відрізнятись від громіздкої „Матері-Батьківщини” у Києві. Хоча і це можна зрозуміти. Стільки років гноблення, висилань до Сибіру, розстрілів, тортур не минули даремно. Тому й прагнення увіковічнити ці події є закономірним. Та чи справді все це є пам’ятю та пригадуванням минулого, чи просто якимось зацикленням або навіть помстою? Бажанням, опинившись у кращій ситуації, відігратись на опонентах. Ці незграбні дії разом з нікому непотрібною зарозумілістю, лише псують усе довкола. Хоча 70 совєцьких років це вам не 13 незалежних. А усі говорять про примирення. Колись було: „Від комунізму – до соціалізму!”, тепер стало: „Від козаччини до УПА”. А у чому різниця?
Говорячи про конфлікт навколо Меморіалу слави на Марсовому полі, не можна не згадати про те, що Львівська облдержадміністрація поки що остаточно так і не розв'язала конфлікту, який стосується цвинтаря „Орлят”. І попри те, що на вчорашній зустрічі Генерального секретаря Ради охорони місць пам'яті, боротьби та мучеництва Польщі Анджея Пшевозніка з керівництвом Львова йшла мова про те, що на 99% питання офіційного відкриття цвинтаря „Орлят” вирішено, складається враження, що насправді не все так просто. За словами одного з учасників зустрічі секретаря Львівської міської ради Зеновія Сірика, комісія міськради з питань військових поховань відновила роботу і напрацьовує можливі варіанти вирішення проблеми цвинтаря „Орлят”. Можливі варіанти вирішення це ще не вихід із ситуації, а тому конфлікт із львівськими комуністами стане не просто черговою, а додатковою проблемою, яка може чекати на своє вирішення роками, нагадуючи радянські довгобуди.
ІА "Вголос": НОВИНИ