TV on the Radio "Dear Science" (2008)
Нью-йоркські культові герої в модному тріко TV on the Radio запускають в ефір енциклопедію пост-панку + різні ескпериментальні штучки (якщо їх можна так назвати) та інші афробіти. Енциклопедія науково-популярна, про що й оголошує назва альбому.
Сама концепція енциклопедичності, дублюючи аборигенне прислів’я про потребу вдосконалення протягом земною юдолі, схоже, вказує на те, що Девід Сітек енд бразерс задовбалась шастати only нойзовими фіндіклюшками і для стьобного релаксу вирішили підтримати моду на 80-ті і заодно показати всяческім колдплєям-соплєям місця, де раки зимують та звідки ростуть їх клешні & кльоші.
TV on the Radio вирішили накрити одскульним характером і ретурном до коріння того саунду, на якому зараз мімікрує і дрейфує сотня банд зловивши хвилю нью-вейву. Те що мода повертається, це й кобилі зрозуміло, але й не у кожної кобили вистачає таланту присобачити скарби минулого до свого тупого револьвера. На 9 місяці 2008 року маємо китайську стіну салютів 80-м, де чайнізна к-ть (як й завжди) перебільшує откутюрну якість.
Іконографічний ряд тівішних радіоманів закономірний. За експериментами світяться: Velvet Underground, Девід Боуї, Television, Suicide. За пост-панк відстрілюються: Joy Division, Buzzcocks, Gang Of Four або ж A Certain Ratio. За щасливе дитинство: Pixies, Sonic Youth і куди ж у 80-ті без My Bloody Valentine.
Ну й як не простібнутись над героями і зьомами сучасності, які так нещадно (деколи й вміло) експлуатують творчу спадщину перерахованих вище піратів Атлантичного океану.
І доки Tunde Adebimpe оспівує священну для сучасних банд пору минулого століття, розпускає своє широкоформатне коріння фальцетний дядько стьоб: від першого треку – до фінішного.
Від пост-панк-шугейзового "Halfway Home" перебіжками до прифанкованого "Crying" яким так люблять бавитись бруклінці MGMT. Фальцетікі і юпітерні клавішні летять у космос під відповідну духову секцію. Плюс, всяческі там прітопи і пріхлопи. Диско-панк "Dancing Choose" салютує останньому альбомчику Bloc Party. "Stork & Owl" оголошує театральну кончину пост-року. Стьоб замаскований під скрипочки, віолончельку та іншу апокаліптичну пургу. Arcada Fire плаче в куточку.
"Golden Age" вилазить з плейсів Gang Of Four чи A Certain Ratio. Прифанкований пост-панк з характерною басовою партією – это нєчьто. Animal Collective бігає в садочку. Резонансна "Family Tree" плаче своєю фортепіанною лірикою над возвишеним трупіком колдплєй-соплєй і їх мироточивого фротмена Кріса Мартіна. Arcada Fire тусується як й завжди на хвості.
"Red Dress" відсилає прямокутні намьоки Franz Ferdinand і їх "This Fire", але прифанкована духова партія, аналогові синтезатори і хорові пєснопєнія а-ля Animal Collective перетворюють їх рафінований вогник на наш всесвітній вибух. Щоб світ робив без Манзарека?
"Love Dog" надсилає гарячих пікінесиків Keane з їх "She Has No Time" та синтетичні прихлопи і депресивні шуми ерезейрному Тому Йорку. Пульсуюча басова партія "Shout Me Out" розганяється до пост-панкової атмосфери, біг-біту і нойзохаю Sonic Youth.
Нойзовий псіхадєл "DLZ" з милом лізе в душу Suicide і обставляє просто групу (як співає Dan Le Sac VS Scroobius Pip) Radiohead за всіма суїцидними параметрами. Зебестовий тречок.
Все попередньо написане є зрозумілим в контексті одного з найкращих альбомів цього року від культової банди, але нащо TV on the Radio так жорстоко простібнулись над The National – це ще треба чути. "Lover’s Day" любя перекривляє маршові штучки "Looking for Astronauts" з алігаторного альбому бруклінських націоналістів, щоб сексшопно перелитись у густий джем ірландського оркестру на день святого Патріка з солістами зі складів Animal Collective і Sigur Ros.
Хтось напише, що TV on the Radio – спопсились. Інді сказала, що вони простібнулись. Прикольно так простібнулись. А Інді – то наше всьо.
1. Halfway Home
2. Crying
3. Dancing Choose
4. Stork & Owl
5. Golden Age
6. Family Tree
7. Red Dress
8. Love Dog
9. Shout Me Out
10. DLZ
11. Lover’s Day
Oasis "Dig Out Your Soul" (2008)
Бразєрний Oasis, якогось милого вирішив дрейфанути у територіальні води приблюзованого гаражу і крапаль хард-року. На цих священних територіях, вже не перший рік успішно пасуться Black Rebel Motorcycle Club, Singapore Sling та Wolfmother. І тим більше виникає питання, що ж цим бразєрам Галлахєрам не вистачає в лайфі? Що, ці законсервовані брит-попні соплісти-похуїсти вирішили погратись в крутих пацанів? Ха-ха-ха.
Ретро-саунд (руки The Kinks і бітлів відчуваються) на якому паразативували всі ці роки оазиси процвітає буйним цвітом, самоповтори (в якості ретро-саунду) також тут як рідні ("Definitely Maybe" і "(What's the Story) Morning Glory?" місцями тут проскакують). І все тут так добре: і саунд, і якість, але це не територія Oasis. Тому ті, хто вже встигли назвати "Dig Out Your Soul" великим альбомом, можуть спокійно обламатись об альбоми Black Rebel Motorcycle Club, Singapore Sling та Wolfmother. На відміну від TV on the Radio, в Oasis стьобом й не пахне. Вони ж, блять їх за ногу, мазафакерні суперстари. Другі бітли і треті папи римські.
Увесь асортимент альбомчику – це приблюзовані гаражі, псіхадєли і харди. Іншого тут не наливають і тим більше, бріт-попу в жопу. Схоже на те, що оазісні бразери пішли по стежками останніх альбомів The Music і Babyshambles. Шо, як на суперстарів, дуже дивно.
"(Get Off Your) High Horse Lady" (салют альбому BRMC "Howl"), "The Nature of Reality", "Soldier On", "Bag It Up", "The Shock of the Lightning", "Ain't Got Nothin'", "Waiting for the Rapture" – все це прозвучало відомо де.
"I'm Outta Time" може бути салютом будь кому: бітлам, Muse, Radiohead, Coldplay, чи навіть Елтону Джону. Монументальне фортепіано – це вже, як пишуть в певних колах – боян. Сітарно-блюзовий саспенс "To Be Where There's Life" може бути привітом і The Amorphous Androgynous, і тим більше – Stone Roses + не забуваємо про Манзарека.
Достатньо сильний трек "Falling Down" псують самоповтори і той факт, що це спокійно міг бути трек Doves. Той ж "Here It Comes" з альбому "Lost Souls" (2000). Не рятують ні модні оркестровки, ні східні мотичики.
Інший стадіонний бойовичок "The Turning" з хоровою підсвіткою злому поколінню 2.0 міг легко опинитись в обоймі Verve. Але й без фінішної нон-мюзікних катафотів, як повідомляють інетні камаради, трек й справді оживляє бітлівську "Dear Prudence".
От така фігня, малята. Ніби все добре. Ніби все круто. Модно. Ніби струя. Але після Black Rebel Motorcycle Club все це косить під банальний кос бабла на непрягаючому музлі. Чим Oasis завжди й відзначались. Бо з братів Галлахєрів такі нонконформісти, як з мого хуя масло. Абсолютно незрозумілий альбом Oasis. Кращий, ніж в соплєїв-колдплєїв, але толку?
1. Bag It Up
2. The Turning
3. Waiting for the Rapture
4. The Shock of the Lightning
5. I'm Outta Time
6. (Get Off Your) High Horse Lady
7. Falling Down
8. To Be Where There's Life
9. Ain't Got Nothin'
10. The Nature of Reality
11. Soldier On
Antony And The Johnsons "Another World" (2008)
Ейпішка Ентоні в очікуванні нового альбому "The Crying Light" який має вийти 21 січня 2009 року. 5-ть треків з майбутнього альбому. Це не Hercules and Love Affair, до якого, зі зрозумілих причин, ніяк не доходять руки. Це той Ентоні – якого всі так чекають. Той, але й не той.
Не був би Ентоні – Хегарті, щоб не доплюсувати нових напівтонів, напівнатяків, пауз і мовчання. Мовчання заповнене не словами, не думками, можливо, що навіть і не мріями. Можливо снами, можливо, чимось таким, для чого ще не знайшли слова. Більше темряви, ніж світла.
Якщо "Another World", "Sing For Me", "Hope Mountain" ще залишаються на території Ентоні, якого всі знають, то "Crackagen" – то вже якийсь салют Дебюссі і навіть Френку Сінатрі.
Хвилювання "Shake That Devil" виплескується за колонки, щоб стати найнесподіваним треком Ентоні, зберігши невидиму грань між гітарно-вокальним мінімалізмом і армійською кричалкою. 2-га частина просто розгортає як каток своїм бітом і фрі-джазовим саксом. В треку в мільярди разів більше еротики (навіть порнографії), ніж в кліпі дурочки Агіллєри "Candyman". В ритмах "Серця Ангела" вже давно ніхто так не зажигав.
Все інше щастя 21 січня. Як завжди чекається на щось більше. Тим більше, від Antony And The Johnsons.
1. Another World
2. Crackagen
3. Shake That Devil
4. Sing For Me
5. Hope Mountain
Calexico "Carried To Dust" (2008)
Чомусь маловідома в нас альт-кантрі банда з Арізони Calexico. Як і Lambchop. Як і Willard Grant Conspiracy. Як Viarosa. Про Iron & Wine, здається, знають більше.
Народ більше кидається фігню, тіпа Beirut (бо почули там цього рагуля Брєговіча) чи на колорадську DeVotchKу, порнографічна звуковатість якої косить під Gogol Bordello, хоча все ж, більше намагається дотягнутись до слави Calexico.
6 альбом Calexico після успіху "Feast of Wire" (2003) та приємного (для когось попсового) "Garden Ruin" (2006). Наявний навіть басист Tortoise. Теплий голос Joey Burns. Це та група, яка стає рідною, без різних там закомплексованих приставок -супер і -гіпер. Просто твоя. Рідня. Як Бо-Бо, що спить на моніторі.
Мексікана, ельмарачікі ("El gatillo"), труби, мухери, кров, труби, помста, пістолі, вино і гонор. Безкрайня пустеля, де старим вже не місце.
Уроки "Garden Ruin" прийняті до уваги. Урізноманітнений саунд ("Red Blooms"). Більше переплетінь, нюансів. Про попсовість тут краще не говорити, особливо на треці "Bend to the Road". "Slowness" перегукується з треками британців Mojave 3. "Man Made Lake" відрізняється нойзом. "Fractured Air" – дабовими кваками (чого раніше, здається, не зустрічалось). Наявні інструментали "El gatillo" і "Falling from Sleeves".
Тиха "House of Valparaíso" наближається до хітовості "Víctor Jara's Hands" і "Two Silver Trees". 2-ва перших і 2-ва останніх треки виявляються топовими на "Carried To Dust".
Більше втраченості. Більше пошуків. Більше металошукачів і менше відповідей. Більше піску і менше часу. Calexico знову колючі, теплі, загублені. І це не фігня, тіпа, Beirut чи DeVotchKa.
І перших два треки – просто супер.
1. Víctor Jara's Hands
2. Two Silver Trees
3. The News About William
4. Sarabande in Pencil Form
5. Writer's Minor Holiday
6. Man Made Lake
7. Inspiración
8. House of Valparaíso
9. Slowness
10. Bend to the Road
11. El gatillo (Trigger Revisited)
12. Fractured Air (Tornado Watch)
13. Falling from Sleeves
14. Red Blooms
15. Contention City
Нью-йоркські культові герої в модному тріко TV on the Radio запускають в ефір енциклопедію пост-панку + різні ескпериментальні штучки (якщо їх можна так назвати) та інші афробіти. Енциклопедія науково-популярна, про що й оголошує назва альбому.
Сама концепція енциклопедичності, дублюючи аборигенне прислів’я про потребу вдосконалення протягом земною юдолі, схоже, вказує на те, що Девід Сітек енд бразерс задовбалась шастати only нойзовими фіндіклюшками і для стьобного релаксу вирішили підтримати моду на 80-ті і заодно показати всяческім колдплєям-соплєям місця, де раки зимують та звідки ростуть їх клешні & кльоші.
TV on the Radio вирішили накрити одскульним характером і ретурном до коріння того саунду, на якому зараз мімікрує і дрейфує сотня банд зловивши хвилю нью-вейву. Те що мода повертається, це й кобилі зрозуміло, але й не у кожної кобили вистачає таланту присобачити скарби минулого до свого тупого револьвера. На 9 місяці 2008 року маємо китайську стіну салютів 80-м, де чайнізна к-ть (як й завжди) перебільшує откутюрну якість.
Іконографічний ряд тівішних радіоманів закономірний. За експериментами світяться: Velvet Underground, Девід Боуї, Television, Suicide. За пост-панк відстрілюються: Joy Division, Buzzcocks, Gang Of Four або ж A Certain Ratio. За щасливе дитинство: Pixies, Sonic Youth і куди ж у 80-ті без My Bloody Valentine.
Ну й як не простібнутись над героями і зьомами сучасності, які так нещадно (деколи й вміло) експлуатують творчу спадщину перерахованих вище піратів Атлантичного океану.
І доки Tunde Adebimpe оспівує священну для сучасних банд пору минулого століття, розпускає своє широкоформатне коріння фальцетний дядько стьоб: від першого треку – до фінішного.
Від пост-панк-шугейзового "Halfway Home" перебіжками до прифанкованого "Crying" яким так люблять бавитись бруклінці MGMT. Фальцетікі і юпітерні клавішні летять у космос під відповідну духову секцію. Плюс, всяческі там прітопи і пріхлопи. Диско-панк "Dancing Choose" салютує останньому альбомчику Bloc Party. "Stork & Owl" оголошує театральну кончину пост-року. Стьоб замаскований під скрипочки, віолончельку та іншу апокаліптичну пургу. Arcada Fire плаче в куточку.
"Golden Age" вилазить з плейсів Gang Of Four чи A Certain Ratio. Прифанкований пост-панк з характерною басовою партією – это нєчьто. Animal Collective бігає в садочку. Резонансна "Family Tree" плаче своєю фортепіанною лірикою над возвишеним трупіком колдплєй-соплєй і їх мироточивого фротмена Кріса Мартіна. Arcada Fire тусується як й завжди на хвості.
"Red Dress" відсилає прямокутні намьоки Franz Ferdinand і їх "This Fire", але прифанкована духова партія, аналогові синтезатори і хорові пєснопєнія а-ля Animal Collective перетворюють їх рафінований вогник на наш всесвітній вибух. Щоб світ робив без Манзарека?
"Love Dog" надсилає гарячих пікінесиків Keane з їх "She Has No Time" та синтетичні прихлопи і депресивні шуми ерезейрному Тому Йорку. Пульсуюча басова партія "Shout Me Out" розганяється до пост-панкової атмосфери, біг-біту і нойзохаю Sonic Youth.
Нойзовий псіхадєл "DLZ" з милом лізе в душу Suicide і обставляє просто групу (як співає Dan Le Sac VS Scroobius Pip) Radiohead за всіма суїцидними параметрами. Зебестовий тречок.
Все попередньо написане є зрозумілим в контексті одного з найкращих альбомів цього року від культової банди, але нащо TV on the Radio так жорстоко простібнулись над The National – це ще треба чути. "Lover’s Day" любя перекривляє маршові штучки "Looking for Astronauts" з алігаторного альбому бруклінських націоналістів, щоб сексшопно перелитись у густий джем ірландського оркестру на день святого Патріка з солістами зі складів Animal Collective і Sigur Ros.
Хтось напише, що TV on the Radio – спопсились. Інді сказала, що вони простібнулись. Прикольно так простібнулись. А Інді – то наше всьо.
1. Halfway Home
2. Crying
3. Dancing Choose
4. Stork & Owl
5. Golden Age
6. Family Tree
7. Red Dress
8. Love Dog
9. Shout Me Out
10. DLZ
11. Lover’s Day
Oasis "Dig Out Your Soul" (2008)
Бразєрний Oasis, якогось милого вирішив дрейфанути у територіальні води приблюзованого гаражу і крапаль хард-року. На цих священних територіях, вже не перший рік успішно пасуться Black Rebel Motorcycle Club, Singapore Sling та Wolfmother. І тим більше виникає питання, що ж цим бразєрам Галлахєрам не вистачає в лайфі? Що, ці законсервовані брит-попні соплісти-похуїсти вирішили погратись в крутих пацанів? Ха-ха-ха.
Ретро-саунд (руки The Kinks і бітлів відчуваються) на якому паразативували всі ці роки оазиси процвітає буйним цвітом, самоповтори (в якості ретро-саунду) також тут як рідні ("Definitely Maybe" і "(What's the Story) Morning Glory?" місцями тут проскакують). І все тут так добре: і саунд, і якість, але це не територія Oasis. Тому ті, хто вже встигли назвати "Dig Out Your Soul" великим альбомом, можуть спокійно обламатись об альбоми Black Rebel Motorcycle Club, Singapore Sling та Wolfmother. На відміну від TV on the Radio, в Oasis стьобом й не пахне. Вони ж, блять їх за ногу, мазафакерні суперстари. Другі бітли і треті папи римські.
Увесь асортимент альбомчику – це приблюзовані гаражі, псіхадєли і харди. Іншого тут не наливають і тим більше, бріт-попу в жопу. Схоже на те, що оазісні бразери пішли по стежками останніх альбомів The Music і Babyshambles. Шо, як на суперстарів, дуже дивно.
"(Get Off Your) High Horse Lady" (салют альбому BRMC "Howl"), "The Nature of Reality", "Soldier On", "Bag It Up", "The Shock of the Lightning", "Ain't Got Nothin'", "Waiting for the Rapture" – все це прозвучало відомо де.
"I'm Outta Time" може бути салютом будь кому: бітлам, Muse, Radiohead, Coldplay, чи навіть Елтону Джону. Монументальне фортепіано – це вже, як пишуть в певних колах – боян. Сітарно-блюзовий саспенс "To Be Where There's Life" може бути привітом і The Amorphous Androgynous, і тим більше – Stone Roses + не забуваємо про Манзарека.
Достатньо сильний трек "Falling Down" псують самоповтори і той факт, що це спокійно міг бути трек Doves. Той ж "Here It Comes" з альбому "Lost Souls" (2000). Не рятують ні модні оркестровки, ні східні мотичики.
Інший стадіонний бойовичок "The Turning" з хоровою підсвіткою злому поколінню 2.0 міг легко опинитись в обоймі Verve. Але й без фінішної нон-мюзікних катафотів, як повідомляють інетні камаради, трек й справді оживляє бітлівську "Dear Prudence".
От така фігня, малята. Ніби все добре. Ніби все круто. Модно. Ніби струя. Але після Black Rebel Motorcycle Club все це косить під банальний кос бабла на непрягаючому музлі. Чим Oasis завжди й відзначались. Бо з братів Галлахєрів такі нонконформісти, як з мого хуя масло. Абсолютно незрозумілий альбом Oasis. Кращий, ніж в соплєїв-колдплєїв, але толку?
1. Bag It Up
2. The Turning
3. Waiting for the Rapture
4. The Shock of the Lightning
5. I'm Outta Time
6. (Get Off Your) High Horse Lady
7. Falling Down
8. To Be Where There's Life
9. Ain't Got Nothin'
10. The Nature of Reality
11. Soldier On
Antony And The Johnsons "Another World" (2008)
Ейпішка Ентоні в очікуванні нового альбому "The Crying Light" який має вийти 21 січня 2009 року. 5-ть треків з майбутнього альбому. Це не Hercules and Love Affair, до якого, зі зрозумілих причин, ніяк не доходять руки. Це той Ентоні – якого всі так чекають. Той, але й не той.
Не був би Ентоні – Хегарті, щоб не доплюсувати нових напівтонів, напівнатяків, пауз і мовчання. Мовчання заповнене не словами, не думками, можливо, що навіть і не мріями. Можливо снами, можливо, чимось таким, для чого ще не знайшли слова. Більше темряви, ніж світла.
Якщо "Another World", "Sing For Me", "Hope Mountain" ще залишаються на території Ентоні, якого всі знають, то "Crackagen" – то вже якийсь салют Дебюссі і навіть Френку Сінатрі.
Хвилювання "Shake That Devil" виплескується за колонки, щоб стати найнесподіваним треком Ентоні, зберігши невидиму грань між гітарно-вокальним мінімалізмом і армійською кричалкою. 2-га частина просто розгортає як каток своїм бітом і фрі-джазовим саксом. В треку в мільярди разів більше еротики (навіть порнографії), ніж в кліпі дурочки Агіллєри "Candyman". В ритмах "Серця Ангела" вже давно ніхто так не зажигав.
Все інше щастя 21 січня. Як завжди чекається на щось більше. Тим більше, від Antony And The Johnsons.
1. Another World
2. Crackagen
3. Shake That Devil
4. Sing For Me
5. Hope Mountain
Calexico "Carried To Dust" (2008)
Чомусь маловідома в нас альт-кантрі банда з Арізони Calexico. Як і Lambchop. Як і Willard Grant Conspiracy. Як Viarosa. Про Iron & Wine, здається, знають більше.
Народ більше кидається фігню, тіпа Beirut (бо почули там цього рагуля Брєговіча) чи на колорадську DeVotchKу, порнографічна звуковатість якої косить під Gogol Bordello, хоча все ж, більше намагається дотягнутись до слави Calexico.
6 альбом Calexico після успіху "Feast of Wire" (2003) та приємного (для когось попсового) "Garden Ruin" (2006). Наявний навіть басист Tortoise. Теплий голос Joey Burns. Це та група, яка стає рідною, без різних там закомплексованих приставок -супер і -гіпер. Просто твоя. Рідня. Як Бо-Бо, що спить на моніторі.
Мексікана, ельмарачікі ("El gatillo"), труби, мухери, кров, труби, помста, пістолі, вино і гонор. Безкрайня пустеля, де старим вже не місце.
Уроки "Garden Ruin" прийняті до уваги. Урізноманітнений саунд ("Red Blooms"). Більше переплетінь, нюансів. Про попсовість тут краще не говорити, особливо на треці "Bend to the Road". "Slowness" перегукується з треками британців Mojave 3. "Man Made Lake" відрізняється нойзом. "Fractured Air" – дабовими кваками (чого раніше, здається, не зустрічалось). Наявні інструментали "El gatillo" і "Falling from Sleeves".
Тиха "House of Valparaíso" наближається до хітовості "Víctor Jara's Hands" і "Two Silver Trees". 2-ва перших і 2-ва останніх треки виявляються топовими на "Carried To Dust".
Більше втраченості. Більше пошуків. Більше металошукачів і менше відповідей. Більше піску і менше часу. Calexico знову колючі, теплі, загублені. І це не фігня, тіпа, Beirut чи DeVotchKa.
І перших два треки – просто супер.
1. Víctor Jara's Hands
2. Two Silver Trees
3. The News About William
4. Sarabande in Pencil Form
5. Writer's Minor Holiday
6. Man Made Lake
7. Inspiración
8. House of Valparaíso
9. Slowness
10. Bend to the Road
11. El gatillo (Trigger Revisited)
12. Fractured Air (Tornado Watch)
13. Falling from Sleeves
14. Red Blooms
15. Contention City
ІА "Вголос": НОВИНИ