Про це повідомляє Львівська міська рада.

Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань

Роман Тимків (17.10.1976-23.02.2024). Народився на території Алтайського краю (російська федерація) у родині військовослужбовця.

Спершу навчався в одній із московських шкіл, згодом родина переїхала до Німеччини, де Тарас закінчив 9 класів середньої школи. Старшу школу завершував у Львові, блискуче закінчив Львівський фізико-математичний ліцей-інтернат. Ще з раннього віку активно займався спортом, освоїв англійську, німецьку та іспанську мови.

Здобув вищу освіту на механіко-математичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Закінчив військову кафедру при університеті. Другу вищу освіту отримав у колишньому Університеті банківської справи. Навчався в аспірантурі в КНУ імені Тараса Шевченка та в університетах Сполучених Штатів Америки і Канади.

Спершу працював кредитним інспектором у Публічному акціонерному товаристві «Український інноваційний банк», згодом – у низці приватних підприємств міста Львова. Разом із батьком видав чотири книги з фінансів та банківської справи.

Старший лейтенант. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів до складу військової частини А4943. Виконував бойові завдання на території Донецької та Запорізької областей.

У Романа Тимківа залишилися батько та брат.

Тарас Дячок (28.01.1973-13.11.2024). Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 42. Здобув професійно-технічну освіту у місті Львові. Після завершення навчання проходив службу у лавах Військово-повітряних Сил.

Працював спершу у Приватному акціонерному товаристві «Концерн-Електрон», впродовж останнього періоду – у сфері перевезень. Захоплювався автомобілями, рибальством та грибівництвом. За словами близьких, був винятково добрим і чуйним чоловіком.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських загарбників. Боронив Батьківщину на Донеччині у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Тараса Дячка залишилися мама, дружина, дві доньки, четверо онуків, брат, сестра, племінники та велика родина.

Данило-Олег Чекан (07.08.1991-16.12.2024). Львів’янин.

Закінчив Середню загальноосвітню школу №42 м. Львова, також навчався у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Здобув вищу освіту у Львівському торгівельно-економічному університеті (тоді – Львівська комерційна академія за спеціальністю «Управління інноваційною діяльністю».

Після завершення навчання змінив низку місць праці: займався продажем автотоварів і автозапчастин, впродовж останнього періоду працював у ЛМКП «Львівводоканал».

За словами близьких, це був найкращий тато і чоловік. Мав широке коло друзів, нікому не відмовляв у допомозі. Був надзвичайно доброю і щирою людиною.

Захоплювався усім, що повʼязано з автомобілями, планував разом із дружиною відкрити власну автохімчистку.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації виконував бойові завдання з оборони Батьківщини у лавах батальйону «Вовки да Вінчі» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. Боровся із загарбниками на Херсонщині та Донеччині.

У Данила-Олега Чекана залишилися дружина, донька, батьки, сестра та велика родина.

ІА "Вголос": НОВИНИ