Але причиною цьому є не запізніла хвиля ліквідації пам’ятників комунізму, яка прокотилась Польщею після падіння Польської Народної Республіки у 1989 році. Пам’ятник був «змушений поступитись місцем» новобудові – станції столичного метрополітену.
Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва погодилась із пропозицією мерії Варшави щодо демонтажу пам’ятника та його перенесення з центру Віленської площі у північну частину скверу, що знаходитья на тій же площі.
В післявоєнній дощенту зруйнованій Варшаві, Віленська площа вважалась центром і міста, і країни. Адже саме тут, у розташованому навпроти чи не єдиному вцілілому адміністративному будинку (довоєнної Дирекції державної залізниці. – Авт.), знаходились всі центральні органи влади «народної Польщі». З огляду на це, на площі перед ним восени 1945 року і відкривався цей перший у повоєнній Варшаві пам’ятник-символ.
Цікаво, що спочатку фігури чотирьох військовиків (двох солдат Радянської Армії та двох солдат Армії Берлінга – в народі їх називали «чотирма сплячими». – Авт.) було виконано з гіпсу та пофарбовано фарбою, що нагадувала бронзу. Але вже у 1946 році, у радянській зоні окупації Німеччини, їх було відлито з бронзи, а в 1947 році привезено до Варшави і встановлено замість гіпсових.
ІА "Вголос": НОВИНИ