Про це заступник міністра економіки - торговельний представник України Тарас Качка розповів у ході експертної дискусії, організованої «Економічною правдою».

Він зазначив, що така опція справді існує: найбільшу спроможність серед портів Європи щодо перевезення сировинних товарів є балтійські порти Литви, Латвії та Естонії. Внаслідок взаємосумісності залізничних систем між Україною, Білоруссю та Литвою такий транспортний шлях може бути «набагато легше технічно».

Довідка.Потяги в Україні рухаються «широкою» колією (1 520 мм), розповсюдженою на теренах країн колишнього СРСР. Таку ж колію використовує Литва, Латвія та Естонія, а також – Білорусь. Більшість країн Євросоюзу (за винятком Іспанії та Португалії), натомість, послуговуються «вузькою» колією (1 435 мм).

Як пояснив Качка, це питання озвучувалося, але воно політично, можливо, ще менш прийнятно, ніж історія з розблокуванням портів.

Він наголосив, що Україна не відкидає такий сценарій, адже має час до осені, коли почнеться нова сівба озимини, почнуться закупівлі добрив тощо. 

«Відповідно, якщо ми обсяг експорту зернових не забезпечимо влітку чи на початку осені, це може призвести до комплексної продовольчої кризи в світі, бо не буде обсягів на 2023 рік, якщо люди не засіються. Ми пояснюємо всім урядам і партнерам, що нам треба щось вирішувати або з портами довкола Одеси і Миколаєва, або, як альтернативу, через Білорусь",  – зазначив посадовець.

З його слів, усі пов’язані з цим ризики нікуди не дінуться, адже ніхто не зможе гарантувати більшу безпеку пересування через Білорусь, ніж пересування морем.

За словами Качки, використовуватиметься той варіант, де міжнародний тиск третіх сторін зможе забезпечити достатні гарантії, зокрема з боку ФАО, ООН, СОТ та інших партнерів.

«Якщо тиск матиме наслідком якісь гарантії через Білорусь – буде їхати через Білорусь. Якщо через Чорне море – то ще краще», – резюмує Качка.

 

ІА "Вголос": НОВИНИ