Сьогодні до Львова з передвиборчим візитом завітав ще один з кандидатів на посаду Президента Петро Симоненко. Зустріч з прихильниками комуністичних ідей, на яку зібралися переважно люди похилого віку, відбувалося відповідно „з регламентом”. Потрапити на зустріч можна було лише маючи при собі запрошення, що цілком зрозуміло: страшно все таки, мабуть, в черговий стати об’єктом „народних забав” і добряче дістати яйцями або ж помідорами, бо як показує досвід, львів’яни чомусь саме так найбільше люблять зустрічати Петра Симоненка.
Важливо також зазначити, що ідеї комунізму ще живі і на території Львівщини, оскільки принаймні 500 осіб таки прийшли подивитися на свого вождя. Більше того, на вождя не лише дивилися, але й активно його підтримували. Симоненко розродився звичними комуністичними заклинаннями. Дослівно: Цього року в Україні може повторитися голод 33-го року через масовий вивіз зерна за кордон українськими олігархами. Якщо ж комуністи прийдуть до влади, то хліб буде знову по 16 копійок. При цьому мінімальна зарплата буде 792 грн., а середня 300$. Російськомовні пенсіонери, які й заповнювали зал, тішилися, як діти.
А на прес-конференції перший секретар КПУ обіцяв повернути Україні справді чесну, порядну і професійну владу одразу ж після того як стане президентом. Для нас цікавою видалася заява Петра Симоненка про те, що програма, з якою він іде на вибори, не є програмою Комуністичної партії України, це ― програма народу України, - заявив вождь КПУ. Характерно, що у його передвиборчій програмі нічого не сказано про те, що програма кандидата у Президенти Симоненка відрізняється від програми партії у якій він має честь бути вождем. Більш того, в його передвиборчій програмі презентованій на сайті ЦВК знаходимо дещо інакше формулювання: „за створення справді народної влади, соціально-орієнтованої держави й справедливого суспільства виступає Комуністична партія України”.
Виникає логічне запитання: чи то кандидат у президенти Петро Симоненко справді намагається дистанціюватися від комуністичної ідеології і стати „Президентом всіх українців”, чи подібного роду заяви він приберіг тільки для Львівщини, розуміючи, що у цьому регіоні комуністам взагалі та їхньому вождеві зокрема, особливих надій покладати немає на що.
А таки справді, надій, мабуть, нема на що покладати. На Львівщині прихильникам Петра Симоненка навіть не вдалося зібрати 20 тисяч підписів на підтримку його прагнення стати Президентом України. Та й у масштабах усієї України, як ми можемо припускати опираючись на результати соціологічних досліджень, шансів на вихід Симоненка до другого туру просто таки мізерні, щоб не сказати гірше. Ряди прихильників комуністичної ідеології невпинно скорочуються, це – біологічний факт.
Особливо невтішною виглядає динаміка останнього п’ятиліття. Симоненко вчисту програв президентські вибори і фактично провалив парламентські. Михайличенка за два промахи (поразки від „Шахтаря” і „Трабзонспора”) – зняли з посади. І це принесло позитивний результат. Симоненкові натомість дали ще один шанс – цьогорічні президентські вибори. Можна з певністю прогнозувати, що якщо він і їх провалить (а до цього все іде), парламентську вершину 2006 року КПУ штурмуватиме уже з іншим лідером. Молодим та енергійним. Як Голуб.
ІА "Вголос": НОВИНИ