Вадим Васютинський – доктор психологічних наук, професор, зав. кафедри соцiальної психології КНУ ім. Тараса Шевченка, керівник лабораторії психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України.
Всі соціологічні опитування показують, що в Україні є великі очікування нових політиків. І такі вже з’являються. Наразі можемо говорити про Яценюка, Гриценка і Тигіпка, які позиціонують себе саме як нові політики. Чи не могли б Ви, пане професоре, дати психологічну характеристику цих діячів?
Феномен Яценюка, як і решти т. зв. «нових політиків» – це феномен безриб’я. Оскільки, як Ви вже сказали, в народі існує дуже сильна туга за новими силами, які прийдуть і будуть нарешті гідними посісти верховну владу в країні, за яких не буде прикро і соромно, то люди свідомо чи неусвідомлено шукають таких політиків. І Яценюк чимось припав до густу.
Чим?
Я думаю, народ відчуває, що Яценюк не дурень. Безумовно, він не дурний хлопець. До речі, якщо його оберуть президентом, то це буде перший наш презмдент, який уміє говорити англійською. Хоча, для масової свідомості це, звичайно, не аргумент. Важливіше те, що перебуваючи при владі, він не мав навколо себе негативних скандалів. Єдиний трохи небезпечний випадок був з тим діячем, який йому середнього пальця показав, а Яценюк так трохи по-школярськи, побіг і наскаржився Ющенкові. Але ця історія набула розголосу і пішла радше на користь Яценюкові, оскільки народові сподобалося те, як відреагував на неї Ющенко, що буває дуже рідко. Тобто великого мінусу не було.
Яценюка, до певної міри, стосується таке визначення, як «рефлексуючий інтелігент», що загалом також непогано. Хоча люди такого типу у своїй діяльності доволі рідко бувають ефективними. І якщо простежити його кар’єру, проаналізувати діяльність на тих посадах, які він обіймав, то можна побачити, що на жодному з цих постів він не здобув особливих успіхів. Але важливіше для нього є те, що й нічого негативного він ніде не зробив. А на тлі наших політиків, за якими вічно ростуть золоті верби, нічого поганого не зробити – це вже великий успіх.
Він, здається, наговорив достатньо дурниць на посаді голови ВРУ. Там було і невміння ефективно управляти парламентом, і нерозумні жарти.
Народ, мабуть, так не відчуває цих дурниць. Погоджуюсь, що в плані конкретного керування Верховною Радою, він, мабуть, слабший, ніж Мороз чи Литвин. Він не уміє керувати, прогнозуючи на декілька ходів наперед, тримаючи в руках і узгоджуючи інтереси досить різнорідних, амбітних і впливових людей і т.ін. Але, знову ж таки, зауважу. що на його адресу не було скандальних звинувачень, які можна сприйняти як щось брудне, непорядне, аморальне і т.д. І на фоні своїх колег-конкурентів він має вигляд більш-менш… Крім того, має певне значення і брак його зв’язків з Януковичем, Тимошенко, Ющенком. Він не виступав палко за чи проти Ющенка. І ця його дистанційованість від одіозних постатей, які вже всім набридли, для масової свідомості також є плюсом. Це дає йому змогу зібрати той електорат, який не належить ні Януковичу, ні Ющенку, ні Тимошенко.
А зовнішній вигляд його як оцінює масова свідомість?
Нічого страшного. Це свідчення того, що наша масова свідомість не так сильно відгукується на зовнішні дані.
Яценюк говорить досить розважливо, помірковано, розумно, не говорить дурниць, не кидається у крайнощі, що також створює йому позитивний імідж. Загалом. таких як Яценюк є багато. Але тільки йому так пощастило показати себе. Причому показати не так позитив, як брак явного негативу. І на тлі усіх інших це сприймаєтьс вже як позитив. Тут велике значення відіграють два моменти. Перший, очікування, що прийде нова людина, а другий – це порівняння. Якщо поставити біля Яценюка Ющенка, Януковича і Тимошенко, і порівняти їх за стилем поведінки, рівнем інтелекту і т. ін., то очевидно, що він у кожного з них у чомусь виграє.
А як сприймає українська масова свідомість Анатолія Гриценка?
Гриценко за своїм іміджем схожий на Яценюка – молодий (старший за віком за Яценюка, але як політик, безумовно, молодий), порядний, незаплямований, енергійний і т.д. Але Гриценко себе менше показав. Звичайно, як міністр оборони він показав себе з позитивного боку. Але ті проблеми, якими займався Гриценко, так би мовити, є далекими від інтересів пересічного українця. Вони стосуються армії, причому навть не армії як такої, а матеріальної її частини: передали – не передали, вкрали - не вкрали. Як керівника, як людину, яка дає розпорядження, його ніхто не бачив. Тому він трошки є «темною конячкою», порівняно з Яценюком. Оце і є, мабуть, найбільшою проблемою Гриценка.
Щодо зовнішності, то Гриценко, безумовно, симпатичніший. Але та його триденна щетина, коли він був міністом оборони, багатьом теж не сподобалася. Такий зовнішній вигляд створює імідж певної несолідності, яка може обернутися недовірою. Якщо брати Яценюка, то його несолідність сприймається як вади молодості, а в людині середнього віку така несолідність вражає, сприймається як певна недостатність, неакуратність, інфантильність.
А як щодо Тигіпка?
Думаю, у Тигіпка менше шансів, ніж у Яценюка. Мабуть, свого часу він помилку зробив, коли втік з політики та й з України.
Кажуть, що коли він продав свій банк, однією з умов угоди було те, що до 2012 Тигіпко продовжуватиме управляти цим банком і абсолютно не займатиметься політикою.
Я не вникав. Суть в тому, що він пропав, утік після поразки, показавши свою безсилість. Випасти на кілька років з політики, для більшості – це є політична смерть. Якби він вернувся на порожнє місце і не було тих кілька кандитатів, типу Яценюка, Гриценка, можливо, йому би вдалося відновити своє реноме. А оскільки він прийшов на практично зайняте місце, то шансів у нього небагато.
Який ще мінус у Тигіпка, порівняно з Яценюком? Яценюк все-таки намагався вести власну лінію. В очах громадян він часто виступав як самостійний політик. А в Тигіпка я не памятаю такого випадку, щоб він себе проявив як самостійний. Він завжди був у чиємусь фарватері
Якщо, скажімо, ПР буде просувати замість Януковича Тигіпка, то це буде великою помилкою з її боку. Тому що у ПР на цей рік не може бути інших кандидатів, крім Януковича. Масова свідомість їх просто не сприйме.
І ще один недолік Тигіпка той, що він, по суті, є ніяким, він невиразний.
У нас, здається. таких люблять.
Ну, не скажіть. Якщо Ви маєте на увазі Кучму, то його свого часу вибрали в знак протесту проти Кравчука. Натомість Ющенко аж ніяк не справляв враження невиразного. І він не є невиразним, навпаки, він є психологічно проблемним. Про Юлю також ніхто не може сказати, що вона ніяка. З них трьох найбільш невиразний є Янукович. Але він має свій імідж – «господарника», «начальника», «доброго дядька, який про всіх подбає і захистить». У Тигіпка ж упізнаваного іміджу немає, можливо тому, що він у політичному плані замолодий. Ранній прорив у політику – це великий ризик. Якщо ти відразу не завоюєш все, що можна, то потім ризикуєш пропасти. А у Яценюка, до речі, є ще одна проблема – зараз різко зріс його рейтинг і зупинився десь на рівні 15%.
Так Яценюк же нічого й не зробив, щоб його збільшити, завоювати симпатії виборців. Він лише підбирає те, що саме пливе йому в руки.
Правильно. Але це може бути свідченням того, що його резерв уже вичерпаний. Він досить відомий і на цьому тлі здобуває 15%. Всі чекають, що він врешті-решт щось зробить, якось себе проявить. А що він зробить? Починає він, скажімо, збирати команду… А де зараз він набере на місцях популярних, розумних, активних людей? Їх немає. Він не набере людей, які би репрезентували його позитивно. Він набере те, що зможе. А те, що зможе, навіть якщо за великі гроші, це переважно лайно. Тут у нього плюсу не буде. Тому я не бачу тут великих резервів.
Як Ви думаєте, Юлія Тимошенко буде президентом?
Ні. Я так не скажу. Я думаю так: Юля і Яценюк на сьогодні мають приблизно однакову кількість прихильників. Юля Яценюка трохи випереджає І в сумі вони мають приблизно стільки, скільки має Янукович. Це згрубша. Якби Юля об’єдналася з Яценюком (уклали домовленості - хтось прем’єр, хтось президент), що неможливо, то переміг би хтось із них. . Але цього не буде. І тому схоже на те, що Юлька не випустить Яценюка у другий тур. Все таки на виборах вона займе друге місце і другий тур виграє Янукович. Це найімовірніший сценарій, хоча не 100% і навіть не 70%, а десь 50%. Але у Тимошенко все таки є реальні шанси. Справа в тому, що якщо криза закінчується, а такі ознаки є, то на осінь почнеться зростання. Це очевидно. Крім того, великий плюс – рекордний урожай на цей рік, що дає для Тимошенко хороші шанси. І ви розумієте, що коли буде рекордний урожай і це дасть змогу і ціни збити, і заробити трошки грошенят. то на цьому фоні тріумфальний проїзд Юлі по 27-ми регіонах України може принести їй голоси. Теоретично, це досить реально. Тому я би сказав, що шанси такі: 40% за Януковича, 30% за Юлю і 20% за Яценюка. А 10% на Ющенка і різних Тигипків.
ІА "Вголос": НОВИНИ