Почну з того, що Німеч¬чина далеко не проста коман¬да, - каже Василь Миколайо¬вич. - Вони взяли доброго тре¬нера з Ісландії, який підбирає молодих і перспективних грав¬ців. Певен, що найближчим ча¬сом Німеччина ще гучно про себе заявить. Так само поляки, які у гостях переграли шведів. Видно, що у наших су¬сідів гандболом серйозно за¬ймаються.

А ми завжди хочемо когось обдурити і виїхати на халяву. Ми не працюємо як фахівці. У нашій федерації і збірній самі менеджери, а не гандбольні люди. Вони не орієнтуються в методиках спорту, не знають, як вивести гравців на пік фор¬ми. Наш метод простий: зібра-лися і поїхали в Німеччину пе¬ремагати німкень. Так не ро¬биться. Або відправили нашу молодіжку в Чехію, щоб ми перемогли господарок. Та не смі¬шіть людей. Це нереально.

Якщо ще в захисті наша збір¬на діє непогано, ми мало про¬пускаємо, то гра в нападі - це жах. Як команда хоче перема¬гати, якщо вона не вміє і не може забивати голи? Якщо вона не здатна приносити глядачам естетичну насолоду?

Європейський гандбол зро¬бив стрімкий стрибок угору. Команди готуються і грають за новими технологіями. А ми граємо в гандбол 40-річної дав¬нини, який не приносить ре-зультату. Нам слід сідати, роз¬биратися з помилками і працювати.
Але в нас ніхто не хоче пра¬цювати. У нас лише "вирішу¬ють питання". І жодного спор-тивного принципу. В Європі таке не проходить, там слід гра¬ти, а ми цього робити не вміє¬мо.

Ще декілька років тому ми спокійно виходили у фінальні ча¬стини європейських і світових чемпіонатів, а нині навіть цього не можемо зробити. Що сталося зі збірною?
Ми не котимось, ми вже закотилися в таку яму, з якої ніколи не виберемося. Зараз нема чого казати, що гандбол слід розвивати, його треба ря¬тувати! Гандбольна машина ще котилася по інерції, і ми мали якісь локальні успіхи. Але за¬раз вона зупинилася, і всі дивуються, чому вона не їде. А може, там паливо закінчилося, а може, масло ніколи не міня¬ли? Та ніхто цього не зробить, лишень кричать: їдь і давай результат!

Ми грали проти Чехії, судді симпатизували господаркам. Але насправді вони судили на-стільки лояльно, що мені зда¬лося, ніби вони мені допомага¬ють. Я вже стільки років працюю в Україні, та ще не бачив, що судді можуть судити справедли¬во. У нас все "рішають", на ро¬боту тренера ніхто не зважає.

Я ніколи не претендував на посаду головного тренера збір¬ної. Та поясніть мені, як 75-річний Леонід Ратнер зі своїм баченням гандболу 50-річної давнини може дати збірній щось нове? Гандбол в Україні знищений, ми відстали від Єв¬ропи на десятки років. Тому до таких поразок, як від Німеччи¬ни, слід звикати.

Джерело: Експрес

ІА "Вголос": НОВИНИ