Така традиція має відповідне підгрунтя. Її основа – три події: 1) єврейська Пасха (свято виходу з єгипетського рабства), 2) весняне рівнодення (день і ніч тривають однаковий час), 3) перше весняне повнолуння (повня). Євреї розпочинали свято Пасхи в день весняної повні: “Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, над вечір, Пасха Господня. А п’ятнадцятого дня того ж місяця свято опрісноків на честь Господа; сім день їстимете опрісноки…” (Лев. 23:5-6). У рік розп’яття Господа нашого Ісуса Христа єврейська Пасха (15 Нісана) припала на суботу. Напередодні, у п’ятницю, Христос приніс Себе в жертву, а воскрес на світанку в неділю.
За астрономічними обчисленнями, повня (15 Нісана) припадала на суботу 26, 33 і 36 рр. н. е. Заслуговує на увагу і 30 р. н. е. Астрономічна повня тоді настала у четвер 6 квітня о 22 год. 31 хв. за Єрусалимським часом. Оскільки дату Пасхи в той час визначали на підставі безпосередніх спостережень, то її могли перенести на суботу 8 квітня. Отже, як вважає професор, доктор фізико-математичних наук, академік Академії Наук Вищої школи України, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка Іван Климишин, для першої християнської Пасхи є дві прийнятні дати: неділя 9 квітня 30 р. і неділя 5 квітня 33 р. Про другу дату писав перший історик Церкви Христової Євсевій Кесарійський: “Христос був розп’ятий на 19-му році правління Тиверія, або на 4-му році 202 Олімпіади” (червень 32-червень 33 рр. н. е.). Такої ж думки дотримувалася Східна Церква. Однак з огляду на те, що справжній рік народження Ісуса Христа – близько 6 р. до н. е., то найбільш імовірною є дата 9 квітня 30 р. Саме її прийняла Західна Церква.
Беручи до уваги обставини першої Пасхи – Воскресіння Христового (день тижня – неділя, що випадала безпосередньо після весняної повні), I Вселенський (Нікейський) собор (325) вирішив: християнську Пасху належить святкувати у першу неділю після весняної повні, тобто повні, яка випала після весняного рівнодення. Святкувати після першого повномісяччя не інакше, як першого тижня, тобто в неділю, коли Ісус Христос воскрес. Не святкувати Пасху з євреями в один день, а тільки після неї. Для лічби днів у році та ототожнення їх з днями тижня Церква прийняла юліанський календар (45 р. до н. е.). Для визначення дати весняної повні Церква майже відразу почала використовувати 19-річний метонів цикл (винайдений у 432 р. до н. е. грецьким астрономом Метоном – О. Б.). Так християни в обчисленнях Пасхи відокремилися від євреїв. Вони ж до 500 р. н. е. (час реформи свого календаря) визначали дату своєї Пасхи, як до слова, й початок року та інших свят, на підставі спостережень.
За традицією дата святкування Пасхи християн установлюється, згідно з астрономічним кругообігом місяця. Євреї ж і нині послуговуються у визначенні дати Пасхи як місячним, так і сонячними кругообігами.
Між іншим, у єврейському календарі місяць Нісан не завжди є нашим березнем, інколи буває й квітнем. У часі сонячного року (12 місяців), інколи випадає 13 повнолунь, останнє додається у євреїв на початку весни. Тому єврейська Пасха припадає не завжди в той самий день весни, а постійно змінюється. Відповідні події стосуються християнської Пасхи. До того ж, згідно ухвали Нікейського Собору, вона має бути тільки після єврейської.
Астрономічна весна розпочинається 21 березня (весняним рівноденням). За новим (Григоріанським, 1582) стилем Пасха найскоріше може бути 22 березня, а найпізніше - 25 квітня. Більшість українських греко-католиків і майже всі православні у світі дотримуються старого (Юліанського), календаря. Нині йому властиве 13-ти денне спізнення, згідно з астрономічним початком весни. Тому Пасха за ним припадає пізніше, ніж у християн, які дотримуються нового (Григоріанського) календаря. У 45 р. до Різдва Христового весняне рівнодення припадало на 23 березня. 7-11 разів за кожні 19 років за ним Пасху святкували не в першу, а в другу неділю після першої весняно-астрономічної повні. При обчисленні дати Пасхи беруть до уваги не реальне астрономічне явище, а готові таблиці повней у 19 річному циклі, складеному 1500 років тому. Християни, які дотримуються старого (Юліанського) календаря, Пасху святкують найраніше 4-го квітня, а найпізніше – 8-го травня. До 1582 р. пасхальна повня насправді змістилась на 4 дні, адже в Юліанському календарі добова похибка в місячному циклі справджується через 310 років. Кажуть, що стосовно астрономічно визначених пір року старий стиль відходить вперед. Натомість стосовно дат цього стилю ті чи інші річні астрономічні явища зсуваються назад.
Втім, знаючи досконало як минуле, так і майбутнє, Ісус Христос вважав за потрібне приховати від Своїх послідовників ознаки Свого земного життя, які могли б стати об’єктами культу та замінити собою поклоніння Богові в Дусі та Істині. Отже, назавжди під покровом часу у таїні Господній перебувають точні дати Різдва та Воскресіння Христового.
І все ж людська спільнота цьогоріч ствердила - єврейська Пасха-2014 припала на 15 квітня (вівторок). Християнська Пасха святкується 20 квітня (традиційна неділя) – після єврейської. Вона є також після весняного рівнодення (20 березня) і після першого весняного повнолуння (16 березня). Так, згадані визначальні три чинники зійшлися одночасно для християн Григоріанського стилю, тобто нового календаря і християн Юліанського, тобто старого календаря. Святкуємо разом!
Христос Воскрес! - Воістину Воскрес!
Підготувала Оксана Боруцька
ІА "Вголос": НОВИНИ