Перед самим Великоднем мені прийшов спам.
Нічого надзвичайного в цій події нема. Як особа, яка має чотири електронні поштові скриньки і одну звичайну, жерстяну, спам я отримую регулярно. Вчиняю я з ним також за одним і тим самим алгоритмом -- викидаю не читаючи. Паперовий спам, який приходить на оту жерстяну скриньку, ще й розриваю перед тим начетверо і допіру тоді викидаю. Цим я, може, й позбавляю себе можливості ігнорувати товари та послуги фірм, які рекламують себе у такий варварський спосіб (крім деяких особливо настирливих, логотипи яких неможливо не помітити, -- ці я ігнорую цілком усвідомлено), але можливість фізично знищити спамове повідомлення, не така виразна у випадку його електронного варіанта, цілком це компенсує.
Так ось, спам, про який мова, вцілів. Ба більше -- я залишив його серед своїх паперів як пам’ятку.
Так само в мене зберігається ще один спам -- знаменитий лист начебто від Ющенка, в якому про тодішнього віце-прем’єра говорилося: «мавра зробила своє діло, мавра має піти».
Той лист був виразною фальшивкою, і це викликало гучне розслідування.
А ось у цьому випадку -- звідки я маю знати, що замовниками цього привітання є саме зображені і зазначені в ньому люди? І що надруковано та розіслано його було саме за кошти зазначеної в ньому політичної партії, а не за кошти місцевого бюджету?
У випадку з електронним спамом завжди можна простежити, звідки в нього ростуть вуха чи ноги: подивитися електронну адресу відправника, а якщо вона теж фальшива -- принаймні ІР-адресу комп’ютера, з якого надіслано повідомлення (яка, щоправда, швидше за все є адресою зараженого вірусом комп’ютера).
А у випадку зі згаданою великодньою листівкою з’ясувати, звідки в неї ростуть ноги, неможливо ніяк.
Якби на ній десь у ріжечку дрібнесеньким шрифтом було написано назву друкарні і номер замовлення, а бажано -- ще й тираж, було б відомо, що це не зовсім спам. Бо якби хтось дуже хотів, то міг би зателефонувати до друкарні і дізнатися, хто конкретно ховається за номером замовлення.
У принципі, залишається варіант дізнаватися на пошті -- від кого надійшло замовлення на доставку листівок у поштові скриньки. Але це майже те саме, що вирахувати електронного спамера за ІР-адресою комп’ютера.
Реалії політичного життя в країні навчили нас не довіряти сліпо всьому, що друкується на сторінках газет, лунає по радіо і телебаченню та падає в поштові скриньки. І от виникає питання: невже автори листівки цього не знали? Невже людям, які щиро бажали привітати мене і ще енну кількість львів’ян з Великоднем, важко було подати на листівці не тільки свої (свої?) імена, а й мінімальні вихідні дані, і цим звільнити нас від тяжких сумнівів -- а чи справді це ті, за кого себе подають?
Наявність вихідних даних на політичних рекламних матеріалах -- це необхідний елемент сучасної політичної культури.
Не бажаючи запідозрити ВО "Батьківщина" у відсутності політичної культури, великодню листівку за підписом цієї партії вважатиму спамом.
ІА "Вголос": НОВИНИ