Люди з історією
«Military Coffee» – це перша ветеранська соціальна кав’ярня у Львові. Що цікаво, для хлопців це не лише бізнес, а й спосіб допомогти побратимам, які залишились на фронті: 10% з отриманого прибутку вони вирішили віддавати на потреби українських воїнів.
Ви із Ростиславом – ветерани російсько-української війни, а тепер – ще й молоді бізнесмени. Розкажіть свою історію. Коли виникла ідея відкрити власний заклад з такою концепцією?
- Почалось усе з війни...Цією ідеєю ми загорілись у 2017 році. Ми тоді побачили, у якому жахливому стані забезпечення наших добробатів і не змогли залишитись осторонь. Я в той час якраз був на передових позиціях разом із 1-шою стрілецькою сотнею ДУК ПС, це такий підрозділ Правого Сектору (ред. - далі ПС). І тоді я дуже здивувався, коли побачив реалії, які є у нас на фронті. Хлопці, з якими ми воювали пліч-о-пліч були практично майже без допомоги, надія тоді була лише на волонтерів. У той час, як у моєму полку Азов, де я служив з 2015 року, із цим, в принципі, таких проблем не було. А тут таке... І тоді я подумав: а чому я не можу захищати Україну і водночас допомагати своїм побратимам?
Тобто ваша ідея виникла, по суті, з волонтерства?
- Так. Спочатку, повернувшись додому на ротацію я організував благодійний турнір з мініфутболу. Ми тоді зібрали кілька тисяч гривень. Потім я повернувся на Схід і в полку Азов організував збір амуніції. В когось її було забагато, комусь вона була просто не потрібна. Ми тоді скинулись всі та завезли цю амуніцію хлопцям з ПС. Після цього була думка купити на свої відкладені кошти автомобіль в інший підрозділ цього ж добробату. На що мій товариш Ростислав сказав: «Давай краще не так. Чому б нам не скинутись, ці гроші не відкласти, а потім відкрити якусь справу, з якої ми можемо систематично збирати гроші. Було б круто, якби ми зробили не якусь одноразову акцію, а допомагали постійно. Можна і зараз віддати всі гроші. Але що далі? На цьому буде кінець». Потім ми подумали про нашого побратима з Азову Кельта, він зараз - справжній монополіст на ринку кав’ярень to go у Маріуполі. І ми подумали: а чому б і нам не зробити так, як зробив друг Кельт. Відтоді й вирішили також рухатись у цьому напрямку, певною мірою, Кельт нас на це надихнув.
Важко було робити перші кроки?
- Наприкінці 2019- початку 2020 року я звільнився з полку і вже з того часу почав працювати в напрямку відкриття кав’ярні. Звісно було моментами складно, але я мав перед собою ціль і рухався до неї. За один рік я встиг відвідати шалену кількість всіляких курсів, тренінгів. У Львові для учасників бойових дій із цим, до речі, проблем взагалі немає. Тут є безліч цікавих навчальних ініціатив по бізнесу.
А каву теж вчились робити?
- Звісно. Крім того, що я відвідував курси, я ще й працював баристою. Багато вчився, різні курси відвідував з цієї тематики, і зрештою, працював у цій сфері. Тому я вважаю, що цих знань, які у мене вже є на цей час – цілком достатньо, щоб вести такий бізнес.
Як далі рухались до мрії?
- Знову ж таки, з чого усе починалось: ми хотіли допомагати. Відповідно, вирішили, що якщо відкриємо такий заклад, 10% будемо віддавати на потреби військовослужбовців у зоні проведення ООС. І, раптом, на нашому життєвому шляху зустрілись чудові люди з «Ukrainian military coffee». Заклад цього бренду є вже у Києві. Ми познайомились із його засновником Андрієм Медведьком, поспілкувались з ним, я розказав йому, що дуже хочу відкрити кав'ярню у Львові, але є певні перепони, які не дозволяють це зробити. І він сказав: «Спробуймо відкрити «Ukrainnan military coffee» у Львові». І я погодився!
До війни, як я розумію, у вас досвіду у веденні бізнесу взагалі не було?
- Ні, абсолютно, який досвід. Все моє свідоме життя – це революція і війна. Спочатку я пішов на Майдан, а згодом, коли виповнилось 19 років, пішов воювати в Азов. Тоді про бізнес навіть й думок не було.
Кава з історією
Лозунг вашого закладу – кава з історією. Що він означає?
- Чому така назва – кава з історією. Не все так просто. Перед тим як Андрій Медведько створив «Ukrainnan military coffee», у нього був проєкт «Ukrainnan military honour». Суть цього проєкту була у висвітлюванні різного роду маловідомих подій та особистостей, не менш значущих в українській історії. Це був класний проєкт, як я вважаю. І коли він вже вирішив створити свій бізнес - відкрити кав’ярню, у нього вже не було проблем із назвою. Ось так він з «Ukrainnan military honour» перейшов на «Ukrainnan military coffee». Це кава з історією, це кава, першопроєкт з якої був дуже змістовним і який висвітлював різні сторінки нашої героїчної історії України. Тому якось так. А зараз воно набуває багатьох сенсів, оскільки у нас є, на жаль, ще й війна та ветерани. І Андрій Медведько – також учасник бойових дій. Тобто тут є дуже багато сенсів, чому саме ця кава з історією.
Як у вас зараз із клієнтами? Вже є багато охочих спробувати вашу каву?
- Поки що клієнтів ще не дуже багато, але я впевнений, що люди до нас будуть приходити. Львів'яни люблять каву, а ще - вони ніколи не були байдужими до війни, тож я вважаю, що багато хто оцінить концепцію нашої кав'ярні. Зараз ми лише на стартовому етапі, але, повірте, це найцікавіший час.
Яким бачите свій заклад у майбутньому?
- Звісно, хочеться дійти до такого рівня, щоб не перепитувати – подобається людям те, що ми робимо, чи не подобається. А без цього знати, що у нас смачно і все. Звісно, треба багато практики. Мій товариш Ростислав тільки практикується у цій справі, він звільнився з Азову набагато пізніше, ніж я. Тому у нього зараз активний процес інтеграції у суспільство, адаптації у цивільному житті.
А розширятись плануєте?
- Масштабування – це обов'язковий момент в наших планах, бо немає сенсу зупинятись на одній кав’ярні. Потрібно рухатись тільки вперед. Але для початку вирішили таки закцентувати на чомусь одному. Я вважаю, що зараз потрібно зробити щось одне, хороше та якісне. А згодом, коли все чітко та гарно працюватиме – масштабуватись. Бо можна відкрити й другий, і третій, і четвертий заклад за один раз, але який з цього сенс, якщо буде важко в управлінні, буде в будь-якому випадку безліч нюансів, помилок і тоді ця справа в кінцевому результаті може просто не дати бажаних плодів. Ми крокуємо в цьому напрямку, але маленькими кроками.
І насамкінець. Що порадите тим, хто хоче зайнятися бізнесом?
- Скажу таку тривіальну, банальну річ: треба завжди вчитись. Як мама колись казала. Якщо хочеш відкрити якусь справу – якомога більше дізнавайся про неї, читай, вчи, дивися відео. Що ще: наперед потрібно, напевно, зрозуміти собі, що ти можеш втратити всі гроші та всі інвестиції. З цим треба одразу змиритись, підготувати себе до цього, бо насправді більшість бізнесів часто закриваються. Навіть особисто в мене є декілька прикладів бізнесів людей, які відкривали свою справу і які, зараз, на жаль, закрились. А так, то головне продумати все добре, вчити багато про це, трошки постаратись і все буде окей. Або не буде. Зараз ми відкрились і наразі мені все подобається. Якщо чесно, я звикся з думкою про відкриття власної кав'ярні настільки, що зараз для мене її відкриття – звичайний робочий день і нічого більше. Навіть не скажу, що є якісь особливі емоції. Мабуть, вони з'являться трішки пізніше, тоді, коли ми побачимо результати наших діянь. Тож універсального секрету нема – просто беріть і працюйте!
Анастасія Сорока для ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ