Вперше, коли з’явилася інформація про виборчий експеримент журналістів «Експресу» та їх стратегічного редактора, розумні люди дали пораду: не лізьте, нехай Курпіль і Починок розбираються самі.
Ми подумали і саме так і вчинили. Тому мова далі піде виключно про роль експерименту в житті суспільства, а саме у такому його важливому періоді життя як вибори.
Вибори є найвищим виявом демократії і глумитися з виборчого процесу людині, яка вважає себе законослухняною, та навіть просто нормальною – не варто. Звичайно, розборки з конкурентами – річ важлива, але нам здається, що люди, які пам’ятають тоталітарний лад, мають розуміти, що існують деякі засади, які не вільно переступати. Очевидно, що виборчий процес в нашій країні є далеким від досконалості, але глузувати з демократичних інститутів, ставити їх під сумнів – точно не варто.
Далі. Ми не можемо збагнути чому те, що сталося, а саме входження-виходження стратегічного редактора із списку БЮТ до Львівської облради, газета «Експрес» називає унікальним експериментом?
Адже, якщо не помиляюся, пальма першості в подобного роду «експериментах» явно належить не газеті, а голові Львівської облради Михайлові Сендакові, який поставив експеримент, проте значно масштабніший і крутіший, із своєю появою, а потім зникненням зі списку СелПУ до парламенту.
Отож змушені перепросити Сендака. Ну не знали ми, критикуючи голову Львівської облради, що порядок дій, коли ти спочатку входиш до списку, а потім виходиш, називається експериментом. Разом з тим, саме виборчий досвід Михайла Дмитровича засвідчив, що певні моменти в роботі виборчих комісій, а також в законодавстві України про вибори є недосконалими і створюють можливість подати документи, не оформлені належним чином.
Припустимо, що круті (а як же інакше!) журналісти «Експресу» все це знали (бо якщо не знали, які вони тоді круті)? Тоді те, що вони вчинили, аж ніяк не виглядає на експеримент, а радше тягне на свідоме вчинення дій з метою дискредитації членів Львівської ТВК (нагадаємо, зі слів журналістів газети випливає, що львівське керівництво БЮТ було у курсі того, що відбувається).
Кожен експеримент це є спосіб дослідження. Кожен експеримент повинен мати свою мету, метод, кількісні і якісні показники і, очевидно, результат.
Скидається на те, що основним результатом в цьому експерименті наразі стала пляшка коньяку, яку стратегічний редактор виставить своїм журналістам. Правда, на його місті ми б не поспішали цього роботи. Адже, експеримент ще не завершений, він має всі підстави розширитися і набути нових несподіваних поворотів.
Зазначимо лише, що за інформацією, якою володіє «Вголос», Ігор Починок до цього часу залишається у списку кандидатів в депутати БЮТ до Львівської міськради, а міська ТВК збирається звернутися до правоохоронних органів з проханням дати оцінку законності дій журналістів «Експресу».
І ще один результат експерименту. Партій у нас немає. Точніше, партії існують лише як торгові марки. Як бренди, котрі можна зареєструвати на себе чи на свого сина. А під час виборів ці т. зв. партії, аби привабити виборців починають ганятися за прізвищами, пропонуючи популярним і впливовим людям "купити" себе. Деякі бренди продаються краще, як-от: Levi's, Sony, "Наша Ряба", або "Наша Україна" чи БЮТ; деякі продаються гірше. Популярніші партії, відповідно, мають змогу заручитися підтримкою популярніших і впливовіших людей. (Причому, краще перших, ніж других, бо впливові можуть не захотіти стати простими кнопкодавами). Таким чином експеримент Починка підтвердив очевидне: партії у нас в основному є не зібраннням ідейних людей, не групами однодумців, а об'днанням людей, котрі готові заплатити за місце в списку, або у якийсь інший спосіб принести партійним бонзам певні дивіденди. От і обпікаються партії раз за разом. Але будем сподіватися, що це хвороба росту і вже на наступних виборах до законодавчого та представницьких органів влади партії висуватимуть перевірених членів, а не випадкових людей.
ІА "Вголос": НОВИНИ