Вчорашнє святкування дня Перемоги у Львові розчарувало усіх, хто сподівався ще раз поспостерігати за простистоянням між лівими та правими. Схоже на те, що частина мешканців Львова разом з правими силами, вирішили нарешті закінчити цю війну і спокійно займатись актуальнішими справами. Частина ж електорату лівих, і самі комуністи, в черговий раз вказали на те, що відзначення 9 травня є важливим елементом демонстрації своєї присутності на Галичині.
Декілька років тому відзначення цієї дати заохочувало їх до дій щодо виявлення сильнішого у традиційному протистоянні патріотично налаштованих партій та проросійських сил, репрезентованих в основному лівими політичними партіями. Та після того, як у цьому неофіційному змаганні праві зійшли з дистанції, ліві сили залишились без противника, а тим більше без глядачів, і можуть лише з жалем спостерігати за наближення чергової поразки. Ще однієї після “помаранчевої революції”. Вічний вогонь протиборства, який традиційно яскравіше спалахував у першій декаді травня, поволі згасає і коло нього вже не можна буде нагріти руки.
Найбільш болючим для усіх активних учасників святкувань (КПУ, РДУ, Російського культурного центру ім. Пушкіна), безперечно є “зрада” колишніх товаришів – соціалістів Львівщини, які після того як пішли у структури влади, почали дистанціюватися від комуністів. Оскільки СПУ прийняли до нової команди, команди переможців, то консолідація з силами, котрі уже поволі йдуть на дно, зрозуміло, є для них непривабливою. Тому й ЛОО СПУ скидає з себе дружбу з ними, як непотрібний баласт перед парламентськими виборами 2006 року.
Абсолютне ігнорування 9 травня з боку правих, виразно свідчить про те, що після перемоги “помаранчевої революції”, яка надала їм змогу прийти до влади, використання дати 9 травня стало політично неефективним. Вони перейшли “від слова до діла” і виглядає так, що тільки справою часу є надання статусу ветеранів воякам ОУН-УПА, а також вирішення інших проблем пов’язаних з гірким досвідом комуністичного минулого. Залишивши у спокої КПУ вони зробили більше користі, ніж усіма своїми акціями протесту. Які лише, ще більше підігрівали нездоровий інтерес до можливих сутичок у цей день. А так, невдовзі усі втихомиряться і до Львова перестануть приїжджати оператори НТВ, з надією відзняти сюжети про порушення прав росіян на Галичині.
Також місцева влада, складена з “героїв” Майдану, воліє більше святкувати власну перемогу, ніж з’являтись на чужому для них святі. Тому вчора вона (влада) так рано приїхала на Пагорб Слави, поклала квіти, подивилась невеличкий парад і поїхала досвятковувати день міста. Варто зауважити, що ні пана Олійника, ні пана Буняка не було. Відбувати номер вони відіслали своїх заступників, котрі без особливого ентузіазму спостерігали за усім цим дійством.
З кожним роком бажаючих брати участь у святкуванні дня Перемоги стає усе менше і менше. Це процес об'єктивний. Кількість ветеранів неухильно зменшується. Якщо в період між 1998 та 2002 роком, орієнтовна кількість учасників Львівських мітингів на День Перемоги становила від трьох до п'яти тисяч осіб, то цього року їх було лише 300 – 400. Тому не знати з ким років через десять, ліві будуть проводити усі свої мітинги. А років через двадцять, після того, відійде в інший світ післявоєнне покоління, їм взагалі доведеться забути про будь-які спроби добратись до світлого майбутнього.
Тому враховуючи усі чинники, можна сподіватись що й у наступні роки відзначення 9 травня мине без жодних сутичок, і не стане засобом, яким будуть користатися різні політичні сили для власних цілей. І саме свято позбавлене усіляких мілітарних ознак просто буде днем пам'яті про тих, хто загинув у найжорстокішй війні ХХ століття.
ІА "Вголос": НОВИНИ