В переддень лиховісної ночі Львівщина вчергове зустрічала нового намісника. У цьому є щось містечково-містичне. З часу обрання в 2010 році нового всеукраїнського Зевса - на західні креси делегують вже п'ятого намісника, в середньому 0.7 губернатора на рік.
Перший канув у політичну Лету, другого та третього прилаштували на хлібні місця і вони теж щезли з політичного Олімпу, а останнього несподівано перевели в радники самого Громовержця. І знову шквал гіпотез - від "твердої руки" велеречивої Гані Герман до "руки Догнала" Олега Соскіна. В чому м'якорукість попередників - галицько-регіональна піфія не вважала за потрібне розтлумачити, зрештою як і народний трибун пояснити - чим така люба верховному євроінтегратору секта, котра бореться проти європейської гомодиктатури та його сланцевого ґешефту.
І знову легіон експерто-аналітичних заробітчан намагаються знайти логіку в діях Зевса, котрий зневажає закони цієї земної науки...
Нинішній призначенець добре відомий львівській публіці. Хтось дорікає йому дружбою зі зловісним кумом найвпливовішої людини всепланетарного Олімпу, а хтось політичними зносинами з Конотопською відьмою. Згадують даїшно-легіонерське минуле та пророчать "веселе" майбутнє на новій посаді...
Проблема полягає дещо в іншому. Якою б не була мотивація небожителів у перманентних та ситуативних кадрових призначеннях, суть у тому що після виборів чинного Зевса львівська провінція залишилась некерованою. Кожному, хто керував більшими чи меншими структурами, відомо що для банального вникнення у специфіку та особливості якогось проекту потрібно мінімум до пів року часу. А керівництво областю це цілий букет проектів, деякі з яких вже не піддаються лікуванню.
Цар і батько богів та людей покрив немилу львівську землю білим саваном ігнорації та зневаги , а його тимчасові намісники лише заручники цієї нелюбові. Чим швидше знаходив новопризначений спільну мову з місцевими божками та нечистю - тим швидше його міняли. Склалося враження що чим деструктивніший губернатор - тим більше шансів йому втриматися у владному кріслі. Той хто рано чи пізно починає вникати в провінційні проблеми та досягати консенсусу з примхливим галицьким політикумом - викликає десь там наверху алергічну реакцію. Термін перебування на посаді зевсового тезки та щирі аплодисменти йому на прощання - цьому свідчення.
Новопредставлений україно-олімпійським меркурієм Олександром Вілкулом, уродженець Львівщини, професійний легат Олег Сало - неминуче постане між Сціллою і Харібдою божественних амбіцій та фобій.
Стане це призначення світанком чи продовженням львівської відьомської ночі - побачимо.
ІА "Вголос": НОВИНИ