Володимир Клюс - голова громадської приймальні кандидата у президенти України Віктора Януковича, заступник голови ЛОО „Трудова Україна”
Пане Володимире, за яким принципом будувалась структура громадських приймалень Віктора Януковича?
Структуризація громадських приймалень Віктора Федоровича є такою: центральна приймальня у Києві, мережа приймалень в обласних центрах. На Львівщині, зокрема, працюють Львівська обласна приймальня і окружні приймальні. Не усі приймальні знаходяться у центрах округів, оскільки ми враховували певні моменти, щоб людям було зручно доїджати. Центр округу №124 знаходиться у Жовкві, а наша приймальня працює у Яворові. Адже із Жовкни легше і швидше добратися до Львова, а Яворів, який належить до економічної зони, до того ж має певні економічні та екологічні проблеми.
Як часто до вас звертаються за допомогою?
За статистикою на 13 вересня до окружних і обласної приймалень Віктора Януковича у Львівській області звернулося 2221 особа.
Де спостерігається більша кількість відвідувачів ― в обласній чи окружних приймальнях?
Є стабільність, але я б розділив статистику щодо обласної і окружних приймалень.
В обласну приймальну близько 30% відвідувачів це заявники, які уже були у нас і хочуть побачити результати. Деякі результати ми можемо вже дати. Це залежить від ефективності тих органів влади і самоврядування, куди ми направляємо їхні звернення. У місячний термін всюди повинні отримати відповіді на свої звернення. На даний час нами підготовлено 266 звернень-листів.
А в округах більшість приходить поспілкуватися, деякі мають дуже серйозні проблеми і зробили не одне коло „по інстанціях”.
Людина пише заяву, а ми ― супровідний лист. Звернення наших відвідувачів ми класифікуємо на міську і обласну владу, Західне оперативне командування, Міністерство внутрішніх справ, Львівобленерго, Львівгаз, Укртелеком, на вузи та ін.
Претензії до вузів ваші відвідувачі мають у зв’язку із корупцією?
Ні, проблема у тому, що діти з бідних сімей навчаються на платних факультетах і просять їх перевести на держзамовлення. На жаль, на сьогодні ми не отримали жодної нормальної відповіді. З університету імені Івана Франка прийшла відповідь, що університет не має вільних місць і жодного студента перевести на держбюджет не може.
З ким налагодилась найкраща співпраця?
Найефективніше з нами співпрацює ЗоК. Ми маємо досить позитивні результати щодо надання людям роботи. До нас приходять люди із розформованих робочих частин. Із ЗоК приходили відповіді, що цим громадянам була запропонована та чи інша посада, на яку вони погодилися. Так люди отримали роботу.
Які саме претензії відвідувачі приймалень мають до влади?
Як правило, люди приходять і скаржаться на тих чи інших працівників органів держвлади. Були скарги і на працівників райадміністрацій, і на працівників обласної адміністрації. Але здебільшого це скарги на клерків. Рівень і зазнайкуватість таких простих працівників це хвороба нашої держави. Це не є масово, але ж воно є... Як правило це секретар великого начальника або керівник якогось відділу в райдержадміністрації, до яких звертаюся за соціальною допомогою. Це дуже впливає на імідж влади, тому що людина приходить додому і розказує про це у сім’ї, своїм знайомим...
Якщо людина вже пройшла певний круг, а її всюди „відфутболили”, вона приходить до на нас і розказує нам про це. Люди кажуть нам: „Ми приходимо до вас як до останньої інстанції. Хто більше може нам допомогти, як не прем’єр?” І якщо ми хоча б одній людині допомогли, значить ми виконали свою місію.
Невже влада не може сама ефективно працювати. Без отаких „стусанів” збоку?
Може, але ж ми є посередниками між громадянами і між владою. Ми представляємо особу, кандидата.
Не забувайте, що приймальня також є одним із аспектів агітації. Люди до нас звертаються, і ми їм допомагаємо, таким чином опосередковано даємо людям зрозуміти, що ми працюємо. А, можливо, ми після виборів будемо працювати в органах державної влади, якщо зараз покажемо, що вже зараз ми нормально працюємо.
Скажіть, будь-ласка, люди приходять, щоб дізнатися більше саме про Віктора Януковича?
Є такі звернення, і їх достатньо багато. Є багато питань, які стосуються життя кандидата. Люди бачать його у якості прем’єра, але ніхто його не бачить як людину. Крім оцього одного питання, яке вже заїздили, я завжди задаю питання: «А що ви ще знаєте поганого?” ― Ніхто нічого не може сказати. І тому людина просить: »А розкажіть нам про нього". Тоді виникає зацікавленість. Тому що на разі йде одностороння інформація.
Але часто людина приходить зі своїм наболілим. Але я би сказав так: спочатку людина приходить не взнати, вона або має проблему, або просто хоче виговоритися
Люди у нас не звикли, що у таму випадку потрібно до психолога і поспілкуватися із ним. Наші працівники здебільшого виступають не як консультанти з юридичних питань, а як психологи. Я інколи жартую, що нам швидко потрібно і молоко буде видавати.
Як ви охарактеризуєте відвідувачів вашої приймальні?
Вони усі ― різні. Деякі приходять в експресії, і дуже емоційно висловлюють свої думки. Але на разі у нас не було жодних ексцесів.
Ми стараємося з кожною людиною спілкуватися як з особою, тому що кожна людина є частиною держави. Чим краще ми будемо ставитися до людини, відповідно тим самим вона відповідатиме нам і тій людині, яку ми представляємо.
Були також досить курйозні моменти, буквально на грані фолу. Люди бувають різні. Приходять і такі, з якими, на жаль, треба працювати медикам. Я не медик і не можу давати діагноз, але я б назвав таких людей неврівноваженими.
Людина приходить із певними ідеями, що вашого кандидата хочуть вбити. Прийшов до нас дядько, електронік за фахом, і каже, що у 60-их роках була видана така зброя, яка через комп’ютер на відстані може вбити. ― „Я писав листа СБУ, Президенту. Ви повинні приймати рішення. Інакше я звідси не вийду і все. Мусить бути прямий зв’язок і все. Дзвоніть і доповідайте.”
Я й запропонував йому принести нам креслення, яке ми покажемо компетентним органам. Він із задоволенням пішов і дотепер ще не появлявся.
Знаєте, я оцінюю своїх працівників і розумію, що вони мусять бути психологами в першу чергу, щоб зрозуміти, як спілкуватися з такими людьми.
Бувають люди, які приходять і кажуть: „Дайте мені гроші на лікування зуба. Я не вийду звідси, оголошу голодування.” Доводиться роз’яснювати, що ми не є фінансова структура і не можемо надавати такі послуги.
До вас приходили відвідувачі, які вже навідувались у приймальні інших кандидатів?
Так, приходили також люди, які кажуть: „Так, ми вже були в інших приймальнях і дуже багато чого цікавого розказують”. Але я не хочу акцентувати на цьому увагу.
Люди кажуть: „Ну, ми були в приймальні одного, іншого кандидата. Але чим він нам може допомогти, якщо він не при владі?” Людям відповідають, от ми прийдемо до влади, тоді й допоможемо вам. Але їм зараз реально потрібна допомога.
Інші люди кажуть: „А до кого ми можемо піти, як тільки не до вас?”
Уточніть, будь ласка, з якими саме зверненнями люди до вас звертаються?
Ми спілкуємося зі всіма людьми і пояснюємо, що ми є зв’язком між ними і певними структурами, які їх проблеми можуть вирішити. Ми не маємо юридичного і телефонного права для вирішення будь-яких проблем людей, які до нас звертаються. У нас є супровідні листи, по яких ми робимо звернення.
Наразі є звернення трудових колективів, потужних комерційних фірм, від благочинних фондів, які на рівні Львівської області неможливо вирішити. Були, наприклад, звернення із заводу ЛОРТа через не виплату наукових пенсій. До речі, це дуже болюче питання, по ньому приходило дуже багато людей.
Є також листи-звернення до кандидата із висловленням йому своєї підтримки.
Ми направляли листи в Міністерство економіки, інші міністерства. Деякі звернення ішли у Центральну громадську приймальню, центральний громадський штаб із висловленням думок щодо виборчої кампанії, пропозиціями.
У мене ось є перелік звернень громадян, які надійшли до ОДА. Одне з найважливіших ― це питання надання одноразової матеріальної допомоги малозабезпечених сім’ям, в яких немає батька або матері і є багато дітей та пенсіонерам. На даний час 8 сім’ям із 50 така допомога вже надана на суму 100-300 грн. кожній сім’ї. Коли ми бачимо людей, які приїжджають з районів― це тяжко. Для них 100 грн. ― це є великі гроші.
Звертаються до нас також і по земельних питаннях ― одним із найболючіших. Я б їх поділив по Львову та по області. Як правило, земельні питання по області вирішуються райдержадміністраціями. Ці справи до обласної приймальні фактично не доходять. Найкращу ми співпрацюємо із Кам’янко-Бузькою райдержадміністрацією, яка надзвичайно швидко реагує, Стрийським і Дрогобицьким округом.
Є дуже багато звернень, які стосуються Львівобленерго, але аргументація людей про відключення ― неадекватна, а аргументація обленерго приходить правильна.
До нас також надходять звернення освітян із приводу ст.57. На жаль, до нас приходять стандартні роз’яснення, що це питання не може вирішитися.
Відчуваєте якусь віддяку від своєї роботи у приймальні?
Ми також люди, і кожен з нас має свої сім’ї. Кожного відвідувача ми приміряємо на себе, тому що не всі живуть добре. Приходять люди, зі сльозами беруть за руки, і, чесно кажучи, це трохи „бере” за душу. Це приємно. Приємно, коли оцінюють твою роботу.
Як працює громадська приймальня у Львові у порівнянні із іншими приймальнями?
Три рази в місяць ми здаємо відомості по прийому із звернень і відповідями. Чітко розписано, які були звернення, на які надані відповіді, які позитивні, а які ― негативні. Хочу сказати, що у Західній Україні Львівська область ― перша із реагування на звернення. На це впливає те, що у Львівській області 12 округів плюс обласна приймальна, а Івано-Франківщина ― це тільки 4 округи. По-друге, львів’яни завжди були активні і старалися добиватися свого.
Які відмінності у роботі Львівської приймальні і, скажімо, Донецької?
На Донеччині основні питання ― політичні, і які стосуються суто економічної специфіки регіону – шахтарського питання.
На Львівщині ж основні питання стосуються політики і міської господарки ― львів’яни дуже незадоволені роботою міської влади. Як правило, це стандартні питання, ― тече дах, незаконне заселення, мансарди. Політичні питання, як завжди, ― чому Янукович, а не Ющенко? Адже львів’яни ― найбільш поляризовані ― або плюс, або мінус.
Хочу також сказати про певні моменти чорного піару і моменти провокації. Позаминулого тижня були наклеєні наліпки на нашу вивіску у приймальні. На другий день адміністратору подзвонили, приїхала повним складом міліція оперативна група. Вони прореагували на дзвінок, що у нас вікна побили, порозписували стіни. Довелось писати пояснювальну записку, що нічого подібного немає.
Мене інколи дивує поведінка опонентів, які постійно називають: там має бути група провокаторів, через тиждень знову те саме. Постійно це ми чуємо, і чомусь ніхто нічого не робить. Нема ніяких провокаторів. Це що ― боязнь чогось? Як мужчина я такого не розумію.
Вам, як працівнику, приймальні ніколи не погрожували?
Анонімні погрози були і на адресу приймальні і мені особисто. На жаль, також відчуваємо певне напруження, яке хвилює наших працівників ― це так звані провокації по телефону. В день ми маємо до 20-30 таких дзвінків.
Наприклад, дзвонить жінка, і питається: „Ви – влада чи не влада. Ви можете щось зробити?” питаємо: ”Тобто?”, ― „У мене поламався ліфт. Якщо ви зараз не відремонтуєте нам ліфт, я піду розмалльовувати Януковича, його плакати і біг-борди”. Я пропоную їй прийти до нас у приймальню і поспілкуватися із нами, написати заяву і ми подумаємо, як можна вирішити це питання. Вона категорично проти. Я й питаю її, чи від такої її поведінки поїде ліфт, і пояснюю, що малювати Януковича ― це кримінальна стаття. Говорю, що це неетично і некультурно. Вона крикнула, що у нас позбиралися одні бандити і кинула трубку. Деколи йдуть просто погрози.
Ви, окрім того, що очолюєте роботу приймальні, ще й заступник голови ЛОО ” Трудова Україна”. Чим живе партія сьогодні, коли основні сили кинуті на президентські вибори?
На даний час всі керівники і працівники громадських приймалень Віктора Януковича у Львівській області є членами „Трудової України”. В певних моментах це зроблено цілеспрямовано, тому що це і є базис навчання для керівників районних організацій. Адже вони як керівники окружних приймалень вже практично готують виборчі штаби на 2006 рік. Зараз люди працюють, люди вчаться. Ми, як керівництво, бачимо, хто як працює.
Ви говорите про парламентські вибори. Але ж „Трудова Україна” не увійшла до складу облради цього скликання?
Львів’яни вже обирали одних і тих. Я думаю, що ми після президентських виборів зможемо львів’янам запропонувати альтернативу. Моїм однодумцям не подобаються певні моменти у роботі влади. Ми говоримо. Що це треба міняти. Так, ми ставимо ціль прийти до влади. Будь-яка політична сила для того і є. Ми не боїмося відповідальності. Ми готові їх брати на себе. І ми це зараз доказуємо.
Ми ― молоді, ми ― прагматичні і ми хочемо працювати на благо держави, на благо Львівщини.
Ви сподіваєтеся на перемогу незалежно від результатів президентських виборів?
Так, наша партія зможе виграти на наступних парламентських виборах. Ми відчуваємо, хто ми, ми бачимо самі себе. Ми зараз перевіряємо свої можливості, і я як один із керівників Львівської області задоволений роботою наших членів партії, моїх однодумців. Я бачу їхню роботу технічну, а зараз ― навіть публічну. Власне, ми тепер єдині, хто працює з людьми напряму. Ми вже допомагаємо людям і вже запам’ятовуємося їм.
При будь-яких результатах президентських виборів ми ― самодостатня партія, яка ставить собі за ціль ― не менше 6 відсотків на наступних парламентських виборах, зокрема я говорю про Львівщину. Дехто це прочитає з єхидною посмішкою. Але ми ставимо свою ціль. Я боюся, що люди будуть розчаровані тим, що вони зараз бачать ― якою є опозиція, якими є певні представники кіл, яких називають владою. Влада також є фізичною особою, через яких саму владу починають сприймати погано. Такі думки треба міняти.
„Трудова Україна” розширюється чи ви зупинилися на стабільності?
Так, зараз пішов вал заяв. За останні два місяці до нас поступило 800 заяв.
Спочатку ми не ставили за ціль масовість, але ми й не казали, що будемо відмовляти у членстві. Ї
Сьогодні члени партії, які працюють у громадських приймальнях в округах, спілкуються з людьми. А там люди один одного знають. На даний час людина очолює громадську приймальню, але ж люди знають, яку політичну силу вона представляє і роблять відповідні висновки. Тому люди приходять і кажуть: ми хочемо працювати з вами, допомагати вам.
Їх віковий ценз ― з 25-35 років. Більшість з них займається малим або середнім бізнесом.
Як ви окреслите основну віху вашої ідеології?
Наші аналітики працюють зараз над проблеми і зверненнями. Таким чином з наступного року ми матимемо перелік тих питань, які найбільше турбують наших громадян. За допомогою нашої фракції, яка є у Верховній Раді, ми будемо якось ці питання піднімати і пробувати їх вирішувати. Можна сказати, що наша основна ідеологія ― допомагати людям, а не декларувати, що ми ліберали чи демократи. Ми не словом, а ділом будемо працювати.
ІА "Вголос": НОВИНИ