З нагоди дня міліції „Високий Замок” вирішив надати скандальному образу „правильного мента” Віталія Максимова пікантності та перчинки. Замок вирішив побавитись з Максимовим у мелодії еротичних натяків, тим самим, успішно продовживши славну традицію евфемістичності українських сороміцьких пісень.
У сьогоднішньому інтерв’ю бравий генерал-лейтенат розповів читачам про обставини затримання злочинця пострілами нижче пояса.
Доцитатна і вибіркова відповідь генерала Максимова на запитання „Застосовувати зброю доводилось?” – „Крикнувши “Менти!”, розшукуваний почав втікати. Я кинувся за ним. Два рази вистрелив у повітря. Той вбіг у під’їзд будинку, щоб взяти когось із мешканців у заручники. На третьому поверсі заскочив у чиюсь квартиру й кинувся на балкон, щоб вистрибнути з вікна. Тоді я почав стріляти на ураження. Одна куля потрапила в руку злочинця, друга прострелила йому ліве... – між ногами пролетіла. Він втратив свідомість. Я викликав “швидку”, а сам стою і думаю: “А раптом це була не та людина, яку ми розшукували? Скільки ж мені тоді дадуть?”. Пізніше цей злочинець сказав: “Краще б ти мене, начальник, убив. З таким пораненням на зоні не жити...”
Народному „Пішли дівки по корови, / Натрапили на бика, / Взяли бика за ... / Давай, бику, молока”, „Чи ти дівка, здуріла, / Чи ти ошаліла, / Три корови на оборі, / Ти бика здоїла” дуже далеко до таких модерних откровень львівських міліціонерів.
Генеральській міткості позаздрив би й Вільгельм Телль з яблуками на голові свого сина. Єдине, що не світить Максимову, так це стати героєм швейцарської народної легенди. Ну, й української також.
ІА "Вголос": НОВИНИ