Згідно з опитуваннями нашої громадської думки, журналістика разом з політикою вважаються двома найбрехливішими професіями. Відтак в Україні вимоги до журналістів є трохи полегшеними: порядним вважається вже той, хто не бреше без крайньої потреби. У зв’язку з цим у мене виникає питання: а той, хто замовчує правду – бреше чи ні?
Сьогодні у Львові відбувалась акція присвячена вшануванню четвертої річниці зникнення Георгія Гонгадзе, організована ЛОО СПУ. Акція, на якій і так було не людно, була майже повністю проігнорована львівськими ЗМІ, тобто на акції були присутні лише кілька журналістів. Більше того, представники радіо і преси, які таки прийшли на це вшанування пам’яті Георгія Гонгадзе висвітлюючи цю подію зробили все можливе для того, щоб показати цю акцію, не як ініціативу львівських соціалістів, а як подію, яка була організована якимись абстрактними представниками „львівської громадськості”.
Але усім львівським журналістам чудово відомо, що ще 3 вересня перший секретар ЛОО СПУ Євген Таліпов заявив про намір соціалістів годиною мовчання та ланцюгом пам’яті вшанувати четверту річницю зникненя журналіста Георгія Гонгадзе. Тоді ж львівські соціалісти запропонували перейменувати вулицю Дудаєва на вулицю Георгія Гонгадзе, і оголосили про те, що з десятого вересня розпочнеться збір підписів на підтримку цієї ініціативи.
І після цього всього, раптом львівські ЗМІ або просто змовчали про цю подію, або назвали це акцією організованою львівською громадськістю.
Акція соціалістів, була не єдиним виявом пам’яті про загиблого журналіста, і що дивно перфоменс організований ЛОО УРП „Собор” та Студентським Братством Львівської Політехніки не залишився поза увагою, а от СПУ коло пам’ятника Шевченка таки проігнорували. Ну звичайно, Форум видавців, приїзд Пауло Коельо, інформаційних приводів таки чимало, та й вислів „Мовчання – золото” згадується. Мовчання, можливо, насправді золото, але хіба немає речей дорожчих за золото? Наприклад, пам’ять свого ж таки колеги-журналіста.
ІА "Вголос": НОВИНИ