[media=68901,68902,68903,68904,68905,68906,68907,68908,68909,68910,68911,68912]
Квітчаста ковдра, книжка, термос, обігрівач. На перший погляд може здатись, що це – звичайна спальня. Якби хлопець у «балаклаві» не казав у рацію: «Бетон», це «Сьомий поверх», під’їхав ЗІЛ. Як чути мене?». Ці двоє активістів чергують на пості під назвою «Сьомий поверх», що в одному з будинків поблизу військової частини на Стрийській з боку вулиці Наукової. Розповідають, що подовжувач для обігрівача дозволили підключити власники однієї з квартир. Хлопці трохи соромляться обстановки, у якій доводиться чергувати, проте майже військові умови цієї засідки переживають дуже мужньо.
Не бракує впевненості і Олегу. Хлопець чергує на барикаді «Естакада» сам. Каже: сесію закрив лише вчора, проте викладачі не сварили його, а навпаки – лише підтримували. І батьки, до речі, теж. Вони стоять на барикаді біля головного входу у військову частину.
Там само, але ближче до КПП - так звана «Жіноча сотня». Кілька жінок оточили діжку з багаттям ще у перші дні блокади військової частини. Та так і лишились чергувати. Кажуть, що переживають, коли хтось не приходить на барикади. "Ми знаємо, чого ми чекаємо. Перемоги. Як переможемо - тоді будемо в хаті прибирати", - пояснюють активістки. Маленькою перемогою для одної з них, пані Іванни, є вже те, що її син, строковик з цієї військової частини вже не проти, що мати приходить до стін правоохоронців, аби не пустити їх до Києва. «Спочатку сприйняв так, «з рожками», казав: «Нема чого вам тут робити», а потім – нічого, звик», - розповідає жінка.
На щастя, не перемогою, а лише розвагою для активістів на барикаді «Бляха» стало виготовлення катапульти. Застосувати її ще не видалося жодного шансу. Та хлопці й самі зізнаються: вийшла скоріше «Angry birds», а не катапульта: знайомі обіцяли замість гуми, що тріскається на морозі, привезти пружину. Та так і забули.
А от військові тактику ведення переговорів явно не забувають. Комендант барикад на Стрийській Андрій Породко розповідає: запрошують до себе ледь не кожного дня. Просять зробити хоч маленький проїзд: щоб хоч легкова машина проїжджала – завезти харчі, вивезти військову кореспонденцію тощо.
Але Андрій залишається неухильним: поки що вхід та вихід з військової частини тільки для пішоходів. А от на самооборону нарікає: днями, коли пройшла інформація, що військові хочуть виїжджати, подзвонили в штаб, а там сказали – «Ви надто пізно дзвоните». «А якщо війна – я що маю, за два дні повідомляти до того, як вона почнеться?» - обурюється у відповідь комендант. Розповідає також, що багато людей вже змучились і не хочуть стояти на барикадах. «Вони чекають другого Грушевського, другого тридцятого числа. А тут страшно спати лягати – не знаєш, в якій країні прокинешся», - підсумовує Андрій.
ІА "Вголос": НОВИНИ