Ось кілька моїх спостережень.
Сім’я. В Канаді чоловіки допомагають жінкам практично у всьому - доглядати за дітьми, розділяти їхні інтереси, вести домашнє хазяйство. Заробляння грошей – це один із обов’язків! Якщо доходить до розлучення, то все майно сім’ї ділиться наполовину – при умові, якщо попередньо не було укладено контракту, в якому все обумовлено, що кому належить. Громадянський шлюб теж береться до уваги – парі достатньо разом прожити три роки, щоби при роз’їзді її майно ділилося навпіл (якщо немає контракту!).
В Канаді жінки, після народження дитини, можуть залишатися в декретній відпустці тільки один рік, на відмінну від США, де цей термін скорочується до 3-ох місяців. Жінці протягом цього року держава виплачує 60% коштів від зарплатні, яку вона отримувала до декрету.
Особливо шанобливе відношення до дітей. Щодня їх хтось із родини мусить зустрічати зі школи. Навіть якщо шкільний автобус підвозить дитину до самісінького будинку, хтось мусить вийти на вулицю. Батькам заборонено залишати своїх дітей дома чи де-інде самих, якщо їм ще немає 12 років.
Вища освіта. В Канаді досить часто молоді люди частково самі собі заробляють на навчання у вищому навчальному закладі. Тому після закінчення школи підлітки йдуть на роботу і вже через рік-два, назбиравши якусь суму грошей, поступають до інституту чи коледжу. Деякі далекоглядні батьки ще від народження дитини складають гроші на її освіту.
Наприклад, відкривши рахунок в банку, протягом кількох років вони ставлять на нього кошти, на які держава, своєю чергою, згодом нараховує відсотки. В майбутньому цих заощаджень може цілком вистарчити на пристойну освіту. На крайній випадок кошти на освіту можна «позичити» в банку, і, що важливо, цей кредит потрібно віддати протягом перших півроку після закінчення вищого навчального закладу. Тобто, людині дається можливість ще щось за той час підзаробити.
Канадський диплом визнається в усьому світі. Навчання тут децентралізоване, коли кожна провінція самостійно визначає бюджет у цій сфері. Оскільки в Канаді дві державні мови - англійська та французька, іноземний студент може вчитися у ВУЗі, де викладають на більш зручній для нього мові.
Дехто відразу після навчання в школі йде в приватний бізнес, навіть не поступаючи у вищий навчальний заклад.
Їжа. Як такого сніданку в Канаді немає. Як правило, він складається з мюслі чи сендвіча дорогою на роботу. Десь о 12-13 год. – так званий ланч, під час якого теж найпростіше скористатися послугами закладів типу “MacDONALD’S”. На вечерю можна замовити їжу додому, піти в якийсь недорогий ресторанчик чи скупитися в супермаркеті.
В Канаді продають дуже багато вже готової їжі, або такої, яку залишається лише відварити чи розігріти в мікрохвильовій печі. На упаковці продукту все докладно написано, як його правильно приготувати і скільки часу на це потрібно витратити. Тут все розраховано і для лінивих, і для тих, хто любить ввечері трішки довше покопирсатися на кухні.
На харчі першої необхідності в Канаді немає податку. На все інше він складає 14%, але ціни на цінниках завжди вказують без податку (як на їжу, одяг, так і різні побутові товари). Наприкінці тижня в супермаркетах є такий собі розпродаж. Наприклад, можна купити здоровенну пластикову тарілку овочевого салату, який не приправленим і запакованим простояв на прилавку 1-2 дні, на половину дешевше від попередньої його ціни. За 2, 5 доллари!
В Канаді не менш широкий вибір їжі для вегетаріанців, бо тут майже кожен третій не вживає м’яса. Разом із тим, є багато ресторанів, які пропонують кухню з усіх куточків світу.
Медицина. При вході в реабілітаційний центр, як і будь-яку лікарню, є спеціальний пристрій з антибактеріальним милом, де можна продизенфікувати руки. Медицина в Канаді відноситься до числа не дешевих задоволень. Але це тоді, коли в людини немає страхівки.
Держава може брати на себе зобов’язання сплачувати за свого працівника, в тому числі й пенсіонера, певний відсоток від суми за його лікування, вартості медикаментів. Для цього достатньо показати картку, яка дає право на отримання такої знижки. Може бути й так, що організація, де людина працювала, зобов'язується брати на себе якусь суму витрат на лікування. Після прийому в лікаря достатньо на адресу організації переслати чек і пацієнт отримає назад свої кошти. Якщо прийом у лікаря чи медикаменти обійшлися в більшу суму, пацієнт мусить доплачувати з власної кишені.
Будинки пристарілих. Коли я чула про будинки престарілих, то уявляла будівлю, схочу на лікарню, де людина просто відживає відведений їй час. Побувавши в одному з таких будинків неподалік Торонто, моя думка змінилася. Там все облаштовано досить-таки по-домашньому. Людина, на вибір, може мешкати в кімнаті як одна, так і з двома, трьома іншими сусідами. Для них тут влаштовують майстер-класи з малювання і т. п. Таким чином, створюють ідилію колективної роботи.
У будь-який час можна переглянути свою улюблену програму. До речі, в Канаді вже давно забули про телевізори, які не мають плазми, і будинки пристарілих - не вийняток. Час від часу адміністрація запрошує сюди на зустріч для бесід цікавих людей. На перебування тут декому вистарчає пенсії, за інших сплачують родичі.
Автомобілі. В Канаді майже кожна родина має 1-2 автомобілі на сім’ю. Вартість авто в межах 20-25 тисяч долларів - це вважається не так вже й дорого. Майже всі школярі, які досягнули 16-го віку, прагнуть пересісти за кермо. Тому для багатьох молодих людей у віці до 20-ти років автомобіль – це давно не розкіш, а важливий засіб пересування.
Крім того, при купівлі першої своєї машини можна отримати знижку в тисячу чи дві тисячі долларів. Можна отримати знижку й за те, що в даній родині вже хтось їздить на машині вибраної фірми. На вартість машини впливає й той факт, що близький родич працює на фірму-виробника.
Між іншим, в Канаді всюди за паркування треба платити! Наприклад, біля водоспаду Ніагара парковка коштує 18 долларів.
ІА "Вголос": НОВИНИ