«Вголос» звернувся по поради до психолога, яка допомагає учасникам бойових дій віднайти спокій в собі, Галини Дерев’янко. 

Щоб не панікувати, треба вчитися

Психолог зауважила, що різні люди в тій самій ситуації можуть діяти по-різному: хтось перед небезпекою запанікує, а інший, навпаки, згуртується й врятує себе та когось поруч.

«Наша свідомість працює так, що в незвичних умовах сприймає будь-яку ситуацію як екстремальну», – говорить вона.

Проте вміння захистити себе та іншого – це не вроджені якості, а набуті. І набути їх можна в певному соціумі та середовищі. Простіше кажучи, навчаючись.

«Паніка – це стан жаху, за якого у людини, котра потрапила в небезпечну ситуацію, різко послаблюються навички самоконтролю. Людина не може себе опанувати, вона перелякана, їй здається, що зараз станеться щось невиправне. Але в такому стані людина не може сказати, чого вона боїться», – каже психолог.

Галина Дерев’янко нагадує, що під час паніки у людини виникає прискорене серцебиття, задишка, пітливість, їй хочеться втекти. Ознаками нападу паніки можуть бути і метушіння та неконтрольовані рухи. Можуть виникнути нудота, запаморочення або й втрата свідомості.

Ефект натовпу

Вона також зауважила, що часто в паніці людина може кудись бігти. І за нею побіжать інші люди, що запанікували. Проте не обов’язково ті, хто біжать, рухаються в безпечний бік. Найчастіше вони мчать куди очі бачать, не усвідомлюючи цього.

«Вони рухаються знайомою дорогою. І тут спрацьовує ефект натовпу. Тому варто спробувати відсторонитися від натовпу», – радить психолог.

За її словами, якщо людині вдасться вибратися з натовпу, то варто подихати глибоко, роззирнутися і пошукати інших шляхів евакуації.

Як допомогти іншому

Якщо людина сама не панікує, але поряд є близький, який впав у панічний стан, то йому можна допомогти.

«Треба підійти з-за спини і притиснути його до себе та сказати: «Все добре, ти не сам, я з тобою», – говорить Галина Дерев’янко.

Проте спочатку все-таки треба, аби панікер побачив того, хто його заспокоює. Адже якщо підійти несподівано і притиснути до себе, то людина, котрій і так зле, може сприйняти це як ще одну небезпеку. А якщо зроблено все правильно, то панікер відчуває дихання і серцебиття помічника й сам заспокоюється.

Якщо ж людину трусить від жаху, то психолог радить посилити це тремтіння. Тобто, розмовляючи спокійно з панікером, варто потрусити його за плечі.

«Треба розмовляти з людиною, говорити, що ви розумієте її стан. Але ось зараз, саме зараз треба робити те й те», – каже психолог.

Дихайте!

Проте може так статися, що в критичний момент поруч не буде нікого, хто допоможе. Тому психолог радить особі, яка знає, що може розгубитися, скласти собі план дій наперед.

«Поки ти у спокійному стані, то напиши на папері великими літерами, що ти маєш робити, та повішай цей план у видному місці. До прикладу, треба виписати: взяти документи, ліки, ще там щось. І коли ти починаєш це читати, то заспокоюєшся», – говорить Галина Дерев’янко.

І коли ви будете читати цей список, то варто правильно дихати та затискати й розтискати пальці: на вдихові затискати пальці, на видиху – розтискати.

 Війна триває вже восьмий рік

Галина Дерев’янко зауважила, що вміння тримати себе в руках потрібне не тільки якщо розпочнеться бомбардування. Надзвичайним станом вважають і несподівану пожежу або вибух газу в будинку.

«Якщо таке стається несподівано серед ночі, то не обов’язково людина може схопити «тривожну валізку» і правильно евакуюватися», – зауважила вона.

Проте радить згадати ситуацію, яка була у 2014 році. Адже тоді Україна була в гіршій ситуації: не було зброї, ми не знали, що робити та як діяти. А зараз все по-іншому: Збройні Сили добре озброєні та навчені, у країні є сотні тисяч чоловіків та жінок з військовим бойовим досвідом, нас підтримують інші країни озброєнням та необхідними речами.

Нагадаємо, «Вголос» уже розказував, як поводитися під час надзвичайної ситуації. 

ІА "Вголос": НОВИНИ