Євген Таліпов – член Політради СПУ, перший секретар Львівського обкому СПУ
Євгене Михайловичу, СПУ в ці дні відзначає 15 років з дня свого заснування. Я знаю, що Ви брали участь у створення СПУ. Розкажіть, як це було.
У серпні 1991 після незаконної заборони КПУ депутат Верховної Ради СРСР Борис Олійник і депутат Верховної Ради України Олександр Мороз звернулися до комуністів і прихильників соціалістичної ідеї з заявою створити нову ліву партію в Україні — Партію соціальної справедливості.
Тоді ж у Києві був створений Координаційний комітет, до якого увійшли О. Мороз, Б. Олійник В. Кизима, В. Ромащенко та інші товариші, які готовили установчий з'їзд Партії Соціальної справедливості. Саме такою була перша робоча назва партії.
Вже у вересні 1991 року з ініціативи Адама Мартинюка і групи товаришів, до якої входили також Секретарюк, Матрохін і я, був створений організаційний комітет з підготовки Львівської обласної делегації для участі в Установчому з'їзді в Києві, що був запланований на 26 жовтня 1991 року.
16 жовтня 1991 року на стадіоні в парку Богдана Хмельницького у Львові була проведена установча обласна конференція Партії соціальної справедливості, у роботі якої взяло участь 104 делегата, що обрала 13 делегатів від регіону для участі в установчому з'їзді.
На конференції було одноголосно ухвалене рішення, що нову ліву партію, яка тоді ще мала робочу назву Партія соціальної справедливості, повинен очолити Олександр Мороз. Це була принципова позиція львів'ян. Головою львівської делегації був обраний Адам Мартинюк. Координаційна рада на Львівщині розміщалася у Львові, у технікумі промислової автоматики.
А чи багато на тоді було прихильників ідей соціалізму на Львівщині?
До путчу ГКЧП у рядах КПРС було понад 17 мільйонів комуністів, у КПУ — понад 3 мільйони, на Галичині — понад 88 тисяч. У лічені дні серпня-вересня 1991 року їх залишилося не більше декількох десятків тисяч, а на Львівщині — дві-три сотні. Але збереглося ядро. Саме на плечі цих людей лягла організація перших соціалістичних партійних осередків на Львівщині.
Прихильники лівої ідеї не хотіли йти в глибоке підпілля, вони не здали до архіву свої партійні квитки, не зрадили соціалістичну ідею. Відверто кажучи, тоді такі дії і такі погляди були страшенно не популярними в Галичині.
Лідер Руху, голова Львівської облради В’ячеслав Чорновіл 24 серпня 1991 року, після провалу ГКЧП, заявив на сесії облради: «Урочисто заявляю вам, галичани, що примара комунізму й соціалізму найближчі сто років на Галичині не з'явиться. Влада куховарок і робітників закінчилася назавжди...». Але ці слова не стали пророчими. Проте вже через два місяці після цієї заяви на Львівщині діяли осередки по створенню нової лівої партії — СПУ.
А Ви брали участь в роботі установчого з’їзду?
Так, я був делегатом установчого з’їзду, який відбувся 25-26 жовтня 1991 року. Я входив до складу делегації від Львівщини. Делегати партії прийняли рішення про те, що партія буде називатися Соціалістичною партією України. За це проголосувало більшість делегатів. Після з’їзду ми повернулися до дому, до Львова, і розпочали роботу по створенню міської та обласної організацій СПУ.
Установча конференція ЛМК СПУ відбулася 18 січня 1992 року в музеї ПрикВО у Львові. 126 делегатів з п'яти районів Львова одноголосно прийняли рішення про створення міської партійної організації СПУ. Конференція обрала міський комітет СПУ в складі 21 чоловіка. Головою міському був обраний я. А вже 22 лютого 1993 року в м. Львові у кіно-технікумі відбулася установча конференція ЛОО СПУ. На конференції були присутні 106 делегатів, що представляли Львів, Самбір, Червоноград, Трускавець, Дрогобицький, Стрийський, Золочівський, Самбірський, Мостиський райони. Саме вони і проголосували за створення на Львівщині обласної організації СПУ. Головою організації був обраний І. Луцюк, я ж був обраний заступником голови ЛОО СПУ. З того часу минуло вже 14 років.
Пам'ятаю, коли в серпні 1994 року з робочим візитом на Львівщині перебував Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, тодішній голова облдержадміністрації Микола Горинь, звертаючись до нього, сказав йому: «Олександре Олександровичу, галичани тільки тоді визнають вашу партію, коли ви будете стояти на державних позиціях, поважати український народ». З того часу минуло 12 років і сьогодні вже ні у кого не викликає сумнівів, що соціалісти України стали державною, лівоцентристською партією, пріоритетами якої є Україна, праця, народовладдя, демократія, соціальний захист всіх верств населення, інтернаціоналізм.
Втім, здається, пан Горить до цього часу не надто схвально ставиться до СПУ і її лідера Олександра Мороза. Нещодавно він заявив, що Мороз боїться приїжджати на Львівщину.
Такі неправдиві заяви навряд чи допоможуть пану Гориню підняти його особистий рейтинг і рейтинг популярності політичної сили, яку він представляє — «Нашу Україну», рейтинги, які останнім часом критично впали. Насправді ж мені не потрібно будь-кого переконувати в тому, що графік роботи і коло обов’язків у Олександра Мороза, як голови парламенту і лідера парламентської партії, більш насичений, ніж, наприклад, заступника голови однієї із облрад. І справи, які доводиться вирішувати голові ВРУ — державницькі. Отож як тільки появиться можливість, сподіваюсь, що це буде у листопаді, запланований візит Мороза на Львівщину у ранзі голови ВРУ обов’язково відбудеться. Сподіваюсь, що Львівська облрада, в тому числі і пан Горинь, як заступник голови облради, гідно підготується до цього візиту, бо часу для цього було достатньо.
Давайте повернемося до партійних справ. Що собою сьогодні представляє організація соціалістів на Львівщині?
Сьогодні Львівська обласна організація СПУ зростає чисельно, зміцнює організаційно і усе активніше включається у суспільно-політичне життя регіону. Станом на 1.07.2006 року чисельність Львівської обласної організації становить 805І членів СПУ, причому 30,4% з них є молодь до 28 років, 40,8% - до 40 років; 18,7% - до 5І років і більше 50 років - 9,9%. Таку тенденцію ми намагаємося зберегти й надалі.
Другим показником росту соціалістів на Львівщині є реєстрація районними (міськими) управліннями юстиції первинних партійних організацій СПУ в області. Станом на 01.07.2006 року в області зареєстровані 1997 первинних партійних організацій, які діють у відповідності до виборчих дільниць. Такого показника нема в жодній політичній організації на Львівщині, а їх в області — 89.
Ми сьогодні працюємо, з урахуванням помилок, допущених у даному питанні на виборах 2006 року, над підвищенням професіоналізму і персональної відповідальності членів СПУ при роботі на кожній виборчій дільниці.
Ще одним показником нашої роботи з масами є обрання понад 200 соціалістів на Львівщині у ради всіх рівнів, 9-ти членів СПУ головами сільських, селищних рад. До 2006 року жодного депутата-соціаліста в рядах області не було. Найбільше позитивно ця робота була проведена партійними комітетами у Бузькому, Бродовському, Турківському, Старо-Самбірському, Жидачівському, Золочівському, Радехівському районах, у міських парторганізаціях Червонограда, Дрогобича, Моршина, Самбора.
Львівщина - регіон специфічний і про це знає уся Україна. До того ж влада, вміло грала й продовжує це робити й сьогодні - антиросійську, антисоціалістичну карту. Раніше вона грала на тім, що більша частина членів СПУ на Львівщині - це колишні комуністи й росіяни, пенсіонери-відставники. Так воно й було в дійсності на першому етапі становлення львівської партійної організації, але вже до середини 90-х років, а особливо після прийняття в лютому 2001 року Політичною радою СПУ Концепції «Про роботу СПУ в західних областях України» ситуація в регіоні докорінно змінилася. Станом на 20.07.2006 року на обліку в районній і міській партійній організаціях області українці становлять - 94,6%, інші національності - 5,4%. Це позитивний момент. Курс цей нами буде збережений і надалі, хоча варто особливо підкреслити, що ми не тільки стоїмо на державних позиціях, але й на інтернаціональних, тому що на Україні проживає понад сімдесят національностей.
А як складаються сьогодні відносини з владою?
Ця тема дуже болюча для Львівщини. Президенти України й Л. Кравчук, і Л. Кучма, і В. Ющенко прихильники капіталізму, ліберальної економіки. Природно, представникам лівоцентристських партій ніяких посад вони не пропонують. Голови облдержадміністрації на Львівщині – С. Давимука, М. Горинь, М. Гладій, В.Янків, О. Сендега, С. Сенчук, а зараз П. Олійник — представники правих партій з націоналістичним ухилом. І апарат вони підбирали відповідний. За всі ці роки жодного представника з СПУ на роботу в адміністрації області влада не пропонувала. Перешкода для них одна — занадто чесні люди, що представляють лівий спектр суспільства. Ясно, що від цього програє й сама влада.
Втім соціалісти сьогодні мають інші вагомі важелі впливу на розвиток ситуації на Львівщині.
Що саме Ви маєте на увазі?
Наприклад, ми нещодавно звернулися до нардепа Ярослава Мендуся і він скерував депутатський запит в Генпрокуратуру і Кабмін, підтриманий ВРУ, в якому просить вивчити як витрачалися державні кошти на ремонт і будівництво автомобільних доріг на Львівщині. Адже із 171 млн. грн., призначених цього року на ремонт доріг, реалізовано вже 164 млн. грн. А де ж цей ремонт? Стан доріг на Львівщині найгірший в Україні. А це ж прикордонна область. Ми хочемо, щоб до нас йшов інвестор, щоб в області розвивався туризм. Без належної транспортної інфраструктури це неможливо.
Нещодавно також відбувся ряд моїх зустрічей з міністром транспорту Миколою Рудьковським, на яких ми обговорили проблеми розвитку усієї транспортної галузі у Львові. Міністр уважно вислухав аналіз розвитку транспортної галузі, підготовлений нашими спеціалістами. Особливо його хвилював стан автомобільних доріг. Разом з тим він жваво цікавився і питаннями розвитку Львівського аеропорту, залізничного транспорту на Львівщині та ін.
Наведу ще один, вже відомий приклад. Лише завдяки особистому втручанню Олександра Мороза вдалося зупинити наступ рейдерів на агрофірму «Провесінь».
Прокурор Львівської області Анатолій Пришко повідомив, що прокуратура звернулася у ФДМУ щодо повернення „Сільмашу” державі. Але на сьогодні відповіді від Валентини Семенюк прокуратура не отримала.
Я обов’язково з’ясую у пані Семенюк ситуацію по „Сільмашу”. Для нас, соціалістів, очевидно, що обласна влада відсторонилася від вирішення цього питання і перетворила його на такий собі «бізнес-проект» в інтересах «любих друзів».
А яка позиція соціалістів щодо нових тарифів на тепло у Львові?
Зараз це питання вивчають наші юристи. І хочу запевнити, що вже в листопаді соціалісти досить голосно заявлять свою позицію по цьому питанню, а також по ряду інших питань, які інакше, як наступ на соціальні права мешканців, розцінити ніяк не можливо.
ІА "Вголос": НОВИНИ