Юрій Шухевич, громадський діяч, лідер політичного об'єднання «Галицький вибір», член Львівського міськвиконкому

– У мене є конфіденційна інформація, що у кріслі мера крім Любомира Буняка до кінця його повноважень ніхто сидіти не буде.

– Ви агітували і всіляко захищали Буняка. Чи змінилося ставлення до нього?

– Маю до Буняка одне вагоме застереження. Львів заслужив мати мера-політика. А Любомир Костянтинович – господарник. І через це в нього виникають неприємні ситуації, наприклад, із пресою. Але треба було вирішувати питання з Куйбідою – треба було щось змінювати, бо ці політики думали, що їх можна хіба що випхати з владних кабінетів. Буняк має багато недоліків, але все ж він багато зробив для міста. Його вороги хочуть дискредитувати його. Чомусь депутатський корпус налаштований проти нього.

– Вас називали сірим кардиналом Буняка...

– Це не так. Я взагалі не кардинал і поясню, чому не міг ним бути. По-перше, я не узгоджував із ним кадрів, цим він сам займався. По-друге, вплинути на Буняка дуже важко. Він має власну думку і майже нікого не слухає. Це один із його мінусів. Але попри все це корисна риса владної людини.

– Чи заплямувала вашу репутацію співпраця з Буняком?

– Дехто з його недоброзичливців при нагоді намагається облити мера брудом, навішати на нього неприємні речі, а заодно оббризкати й мене. Я особисто вважаю, що моя репутація не заплямувалася під час співпраці з ним. Зрештою, коли Буняк став мером, я окрім моральної сатисфакції не отримав жодних привілеїв.

– Якщо повернутися на 3 роки назад, від яких помилок ви би застерегли мера?

– О, його можна було би застерегти від багатьох помилок! Наприклад, він дуже невдало повів себе з пресою – зі ЗМІ сваритися не можна. Буняк перегнув палку. Треба було поводитися делікатніше. Це – найголовніше, оскільки якби не цей конфлікт, наступні помилки виглядали би значно спокійнішими.

– Ви – засновник політичного об’єднання “Галицький вибір”. Утім, воно має дуже скромні досягнення на львівській арені.

– Наше галицьке життя йде мляво – може, тому, на перший погляд, “Галицький вибір” у дечому не дотягнув. Але коли проводилася кампанія “Україна без Кучми”, ми багато зробили – брали участь у різних заходах, намагалися витягнути хлопців із тюрми після 9 березня, а коли почалися вибори – підтримали Ющенка, хоча цього не афішували та цим не спекулювали. Хочу сказати, ми не були зачаровані Ющенком, просто необхідні були докорінні зміни. На жаль, я вважаю, що має наступити Майдан-2. Бо після революції кадрові зміни мене зовсім не влаштовують.

– Ви маєте на увазі львівські кадрові зміни?

– Я маю на увазі кадри, яких не було вчора, але які були позавчора. Це ті кадри, яких змінили за їхню бездарність та некомпетентність, а нині вони знову рвуться до влади. Я можу назвати приклад: Сорока – людина, яка допустила руйнування львівської промисловості, тепер стає заступником губернатора з промислової політики. Далі ще гірше. З’явилася інформація, що міністр транспорту Червоненко хоче просунути на пост начальника обласного управління транспортної міліції Рябошапка. Мені міліціонери розповідали, що коли він був керівником міліції, кожен лейтенант мав принести начальникам за місяць 200 доларів, старший лейтенант – 300, капітан – 400, майор – 600, підполковник – 800, а полковник – 1000. Неприпустимо таких людей і близько допускати до влади. А коли Сендега подав у відставку, то Рябошапко хотів стати начальником податкової. Податківці жахнулися.

– Ви називали Ярослава Кендзьора, голову ЛОО НРУ, “кучмістом”. За що?

– Коли ми проводили акції “Україна без Кучми”, Кендзьор біля пам’ятника Франку робив віче на підтримку Кучми. Ким його після того назвати? Це були перші іскри революції, а він їх намагався погасити.

– Обласний штаб “Нашої України” фінансували два видні політики – Петро Димінський і Степан Сенчук. Що вам про це відомо?

– Знаю, що вони фінансували, тому зараз розставляють кадри. Наприклад, Рябошапко – креатура Димінського. Заступники Олійника – креатури Сенчука.

– Минулого числа “Аргумент-газета” вийшла з матеріалом “Сірий кардинал Олійника”, називаючи так Сенчука. Ви з цим погоджуєтесь?

– Безумовно, бо Сенчук пропихає Олійнику своїх людей. Наприклад, вищезгадуваний Сорока, а в деякій мірі й Батенко – діяч, який рік тому сказав, що львівський люмп зробив із Ющенка священну корову. Батенко “відмітився” хіба в останній час перед виборами.

– Ви неодноразово заявляли, що знаєте, хто і за скільки купує місця у владних кабінетах. Скільки таких людей зараз біля Олійника?

– Фінансування виборчої кампанії дозволило Степану Сенчуку як не самому бути владою, то поставити туди ставлеників. Мені важко сказати, чи є люди зовсім незалежні в оточенні Олійника, бо для цього треба знати певні механізми. От я не можу сказати, що Ярослав Пітко є чиїмось ставлеником. Але я вже ставлюся з великим застереженням до Валерія П’ятака після того, як він сказав, що не може бути ніякої реприватизації. Це ті люди, які допустили руйнування львівської промисловості, зокрема м’ясокомбінату, “Львівприладу”. Це робилося за часів Сенчука, це продовжується й зараз.

– Отже, кадрову політику Олійника можна оцінити на...

– На двійку, якщо не на одиницю. Я б хотів із ним зустрітися, але він цього не хоче. Коли Ющенко приїжджав до Львова, я в присутності Олійника (щоб він потім не говорив, що я за його плечима щось придумую) сказав президенту про застереження щодо Сороки та Батенка. Віктор Андрійович сказав: “Слухай, Петре, слухай”, на що останній відповів: “Ці люди не будуть працювати”. Але вони працюють. Ще я маю купу застережень щодо районних голів. Люди їх не хочуть бачити на місцях, бо їм відомо, хто є хто. Але їх не питають. Наприклад, Бузький район не хоче Вовка. І я не хочу, бо знаю, що він не тягне на це місце, а хоче зробити кар’єру. Наступний район – Сколівський. Там теж нарід не згідний із призначеним. Але людей ніхто не питає.

– Ви говорили, що скнилівська трагедія – свідома помста Кучми. Ви думаєте так і далі?

– Думаю. З одного боку, це була помста Кучми, з іншого – недбальство Топонара. Закидають цю справу Буняку. Можу запевнити, що він ні при чому, але один промах таки допустив – він не міг зрозуміти, що ми святкуємо. Україні – 13 років, а урочистості проводилися в честь 60-річчя якогось там корпусу Червоної Армії. Для чого було робити це шоу?

– “Народний союз “Наша Україна” – партія влади і губернаторів. Чи не вважаєте ви, що Ющенко будує вертикаль влади, як це робив Кучма?

– Перед виборами 1998 року була така партія НДП. Вона також формувалася за тим принципом, що й зараз хоче зробити Ющенко. І що з того вийшло? Вони пройшли до Верховної Ради завдяки тому, що вкрали голоси в аграріїв. Партія Ющенка набере голоси, безумовно, але тут зіграє роль авторитет президента. Тим не менше це є мертвонароджена дитина, яка не має майбутнього.

– Ви пропонуєте поставити у Львові 13 нових пам’ятників...

– Поки нема тих пам’ятників, які ми назвали, – Бандері, жертвам “большевизму”, жертвам політичних репресій, – то про що можна говорити?

– Що вам відомо про скандал навколо ще не збудованого пам’ятника Степанові Бандері?

– По-перше, пам’ятник Бандері повинен стояти в центрі, зважаючи на його роль в українській історії. Але якщо його поставити біля церкви Єлизавети і Ольги, то це повинен бути пам’ятник Бандері, а не якась шибениця, на яку були асигновані величезні гроші. Пам’ятник повинен бути трохи більшим, ніж людського зросту, десь два з половиною метри, постамент – і все.

– Які перспективи законопроекту Косіва про визнання ОУН-УПА воюючою стороною? Співпрацюєте з ним у цьому проекті?

– Не співпрацюю, але знаю, про що йдеться. Безумовно, статус УПА обов’язково треба якнайшвидше затвердити. Це має зробити президент своїм указом. Повинно бути серйозне обговорення цього питання. Ющенко говорить про примирення, наводячи приклад Іспанії. Але в Іспанії була громадянська війна, країна була розколена на дві частини. У нас була зовсім інша ситуація. В нас була жовто-блакитна Україна і червона УРСР – додаток до Союзу. Потрібно зрозуміти, що ті, хто боровся під синьо-жовтим прапором у 40-50-х роках, обстоювали незалежність України, яку в нас забрала більшовицька Росія.

– На днях була річниця смерті В’ячеслава Чорновола. Як ви оцінюєте його політичну діяльність останніх років?

– Що тут говорити? Розвалив Львівщину і втік до Києва. Я б дещо утримався від коментарів, тому що у Львові Чорноволу створили ореол. Пройде трохи часу, відійде у вічність наше покоління, а наступне вже хай оцінює його діяльність. Коли помирав Пілсудський, він заповів, щоб протягом 50 років йому не будували пам’ятників, поки не помре усе його покоління, яке боролося за незалежність Польщі. Таким чином він дав змогу іншим подивитися на його роботу об’єктивно.

ІА "Вголос": НОВИНИ