Розмова із секретарем партії Християнсько-Демократичний Союз, керівником секретаріату Комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Верховної Ради, народним депутатом СРСР останнього скликання Юрієм Сорочиком.

Пане Юрію, у середовищі „Нашої України” майже рік як обговорюють питання створення на базі блоку єдиної політичної сили. Чи готовий Християнсько-Демократичний Союз долучитись до цього процесу

Думаю, що невчасно створювати нову партію напередодні президентських виборів. Але ніхто і не каже, коли саме вона буде створена. Сьогодні націонал-демократичним силам потрібно зосередити свою увагу на виборах президента, аби гідно їх провести, і досягти перемоги свого кандидата. Ющенко сказав, що важко робити цю партію на базі якоїсь вже діючої , оскільки кожна претендуватиме на цю роль. ХДС готовий поступитись амбіціями і підтримати створення партії християнсько-демократичного спрямування, куди на рівних правах можуть ввійти і ХДС, і всі, які виявлять бажання. Бачимо реакцію окремих партій: категорично виступили НРУ і УНП. Хоча я, на їх місці, не був би такими категоричним, оскільки вибори показали, чого вони варті. А за той час ситуація майже не змінилась.
На сьогоднішній день ХДС є єдиною партією правого, християнсько-демократичного спрямування, яка входить у міжнародний християнський інтернаціонал. І ми, перебуваємо, на своєму електоральному полі. Але якщо постане питання про створення ліберальної партії, а є дуже багато лібералів, які не змогли себе реалізувати, то, звичайно, ми на це не погодимося. Ліберальна ідеологія не співзвучна із християнсько-демократичною. У нас є шанс будувати політичну силу, яка входитиме у Європейське товариство. З українських партій лише СПУ є в Соцінтерні і до того ж — не постійними членами, а лише асоційовані. Отож, нашою партією вже щось зроблено. А зараз ми бачимо, що формуються клони — створюється Соціально-християнська партія. Мені, на приклад, цікаво, навіщо це. Адже зараз говоримо про створення єдиної, а тут ще третю партію створюють. Як на мене, створення цієї партії у рамках одного блоку — на руку нашим опонентам.
Тому до виборів президента ми будемо чітко і ясно заявляти, що підтримуємо єдиного кандидата на цих виборах — Віктора Ющенка, тому що Християнсько-Демократичний союз є одним із суб’єктів блоку „Наша Україна”. Мене дивують окремі політики, які називають ХДС і РХП не базовими партіями блоку. Зрештою, не знаю, що саме вони розуміють під словом „базовість”. Адже лідер ХДС Володимир Стретович був в числі тих партійних лідерів, які першими ввели свої партії у блок Віктора Ющенка. Зрештою, представники партії пройшли й у парламент. Я не став депутатом, бо мої амбіції були помірними — насамперед намагався підготувати свою команду. Думаю, що результат, який маємо сьогодні був вартий того.

Пане Сорочик, на Львівщині члени ХДС не посіли провідних посад у штабі Віктора Ющенка. Чому?

Зараз буде активність обласної організації ХДС. Ми вже показали себе як командні гравці в рамках „Нашої України”. Ми не використали „Нашу Україну”, як це зробили деякі інші політичні партії, які використали штаби „Нашої України” під майбутні штаби своєї партії. Наша обласна організація доклала певних зусиль, аби Львівське обласне представництво отримало приміщення. І взамін не вимагали посад. В основному поділ відбувся між Рухом і УНП.
На сьогоднішній день ми подали свої кандидатури в штаби по районах. Вважаю, що в Самборі наша кандидатура була б достойною очолити районний штаб. У міській раді Самбора ми маємо свою депутатську групу з 7-ми осіб. А так, у Сам борі і далі КУН та Рух не можуть поділити між собою цю посаду. Тому може так скластись, що ми очолимо Самбірський штаб. Думаю, що представники ХДС могли б як мінімум очолювати три штаби в області.
По місту Львову виникло непорозуміння. Керівник штабу сказав, що ми себе пасивно повели, тобто не подали кандидатури. Тому зараз ХДС запропонували посаду першого заступника громадської обласної приймальні блоку „Наша Україна”. Це буде квота ХДС. Переконаний, що наш представник впорається із цієї роботою, тим більше, члени партії допомагатимуть цій людині.
У більшості районних штабах наші однопартійці входять у штаби, є секретарями, заступниками керівників штабів.

А які позиції Християнсько-Демократичного Союзу в інших регіонах України?


Якщо говорити про християнську демократію лише у Західній Україні, тоді не варто говорити взагалі, бо ми не є державою федеративного устрою. Як говорять, нам потрібно засипати Збруч, бо сьогодні, на жаль, ще існує такий поділ України. Тому ми намагаємось робити багато і на Сході. Це, звичайно, оціниться через 2-3 роки. Ми — не егоїсти, тому, насамперед, керуємось інтересами держави та інтересами виборців.
Ідеологічне підгрунття ХДС, звичайно, є тут, у західному регіоні. Створюючи партію, ми не користувались чужими технологіями, ми все продумали самі. Тепер ми хочемо довести, що цей процес не був феноменом, як його назвали в свій час. Хоча наш лідер очолює у Верховній Раді Комітет з питань боротьби із корупцією та організованою злочинністю, ми не використовуємо це в партійних цілях. Хоча позитивна робота Комітету надає позитивного забарвлення і партії. Це, в деякій мірі, спрацювало і на Сході України, де ми відкрито заявляємо, що на виборах підтримуватимемо Віктора Ющенка. І ті, хто погоджується, стають під наші знамена. На сьогоднішній день у нас дуже цікава організація в Криму, у Херсонській області. Та ж сама ситуація і в Донецьку, ми взяли під свої знамена людей, які не погоджуються із політикою Януковича. Досить потужні організації ХДС є в Черкасах, на Сумщині, Рівненщині. У трьох містах наші члени є мерами. На Сході та Півдні України нам важко ідеологічно, але там легше у питанні конкуренції, тоді, як у західних областях — навпаки. Плануємо, що після звітно-виборчої конференції, яка відбудеться восени, у нас постане хороша партійна організація і у столиці.

Пане Сорочик, на Вашу думку, прийняття закону про пропорційні вибори в Україні є позитивним моментом у політичній структуризації держави?


Пропорційні вибори — це нормальне явище. Такій великій державі як Україна потрібно переходити до пропорційних виборів. Облудним є те, коли в парламент проходять так звані олігархи, завдяки тому, що вдалось купити виборців. Хоча я б не називав їх олігархами, у нас їх немає. Є ті, хто в свій час шляхом здійснення так званої приватизації просто накопили кошти.
Саме тому я переконаний, що в державі потрібно повернутись до перегляду приватизації окремих підприємств, і якщо це було здійснено незаконно, повернути їх народові. У нас на пальцях можна порахувати справжніх інвесторів: це — Кока-Кола, Сіменс, Макдональдс, компанії, які дійсно прийшли в Україну з капіталом. А так вказані українські олігархи утворились після того, як перерозподілили собі все державне. Тому вибори в Україні повинні відбуватись на пропорційній основі. До того, звичайно, наразі не готові навіть самі політичні партії. Однак, потрібно звикати. Врешті-решт і в «Нашій Україні» є окремі партії, в яких домінують певні особи і не дають просунутись молодим.
ХДС готуватиметься до місцевих виборів. Наразі, ми ще не визначились із тим, чи на парламентські вибори підемо самостійно. Побачимо, якщо всі партії підуть окремо, ми підемо окремо, якщо ж створюватимуться блоки, ми тоді шукатимемо собі союзника.

Пане Сорочик, нещодавно у Львові обласні організації окремих партій, що входять у парламентсько-урядову коаліцію, підтримали рішення центру про висунення кандидатом у президенти Віктора Януковича. На Вашу думку, чи це відображає позицію певної частини мешканців Львівщини?

Не в образу скажу, але на Львівщині немає партії трудовиків, партії регіонів, зрештою, партій, які належать до більшості. Є вивіски цих політичних організацій, є порядні люди, але самих партійних організацій у Львівській області нема. На Львівщині є СДПУ(о) , але не як політична партія, а як фінансове угрупування.

Висунення Януковича як кандидата зразу ж відбулося після провалу Конституційної реформи, зокрема проекту, співавтором якого є один із представників політичної сили, яка входить у парламентську більшість. Чому не вдалось більшості та іншим владним силам забезпечити 6 голосів, якщо це питання було для них таким вже й доленосним?


Щодо політреформи, то як на мене, президент або хотів її, або ж і не хотів. Також немає й жодної узгодженості серед представників парламентської більшості. І висунення прем’єра в кандидати від парламентсько-урядової коаліції теж відбулося за дуже цікавих обставин: не на Форумі, який відбувся нещодавно у Києві, а після того, як у Верховній Раді не пройшов проект закону про Конституційну реформу. Зібрались собі ввечері, як ті злодії, і заявили про висунення єдиного кандидата. У мене таке враження, що автором Конституційної реформи і плану висунення Януковича в кандидати, є один і той самий. Записали під “одобрямс” усі політичні партії ПУК. І важко комусь не погодитись із твердженням того, що Янукович недостойний кандидат. Таке можна було заявляти, коли прем’єром були Пустовойтенко, Ющенко. Однак зразу ж було зрозумілим, що будуть й інші кандидати, сьогодні це стає очевидним. Ніхто не застрахований, що Леонід Кучма теж не піде на третій термін. Буде від влади конкретна кандидатура. І не залежно від того, на кого вони поставлять, ці вибори президента будуть дуже важкими і недемократичними. Тому нам потрібно готуватись до них серйозно: політичним партіям блоку потрібно достукатись до виборців, а Вікторові Андрійовичу — представити свою команду, з якою він зможе працювати як президент.

Чи є вже ця команда?

Вона формується. Але для того, аби Віктор Ющенко виграв президентські вибори, нам не достатньо лише сьогоднішнього його рейтингу. Для цього нам також не достатньо і підтримки одного блоку Юлії Тимошенко. Нам потрібно шукати електорат у тих потужних областях, де люди теж мають недовіру до Віктора Януковича. Є регіони, в яких підприємці, різні за масштабами, бояться, що після того, як Віктор Янукович зможе стати президентом, все буде сформовано під Донецьк. У Ющенкові ті ж люди вбачають впевненість, здатність об’єднати.

Чи вбачаєте у заявах лідерів окремих лівих партій, що Леонід Кучма хоче домовитись із Віктором Ющенком як одним із кандидатів, тобто нині діючий президент “поставить” на лідера “Нашої України”?

По-перше, домовляються із сильним. І, нема секрету, що є ходаки. Але я б не хотів, щоб Кучма висовував Ющенка, оскільки тоді Віктор Ющенко зразу ж програє. Тому ті, які хочуть нашкодити Ющенкові як кандидату в президенти можуть і сказати те, що він є правонаступником Кучми. Щодо домовленості нині діючого президента, то, як на мене, Леонідові Кучмі про це потрібно подумати. Не вірю, що є так, як він зараз заявляє, що ні за що не переживає. Йому є за що переживати, це — майбутнє. Те, що ми бачимо зараз, говорить про те, що Леонід Кума не довіряє нікому зі свого оточення. Немає чітко визначеного провладного лідера. Леонід Кучма до останнього тримає їх в напруженні. Чув я і таке, що Медведчук теж буде домовлятись із Ющенком. І ті чутки додають Вікторові Андрійовичу і плюси, і мінуси.
Наразі опонентом Віктора Ющенка я бачу Віктора Януковича. Його створили донецькі і провладні мас-медіа. Вони думали, що це гра, а тут рейтинг Януковича враз, і піднявся. Реальні ці рейтинги, чи ні, цього я не знаю, оскільки їх не робив. Так, соціологія, звичайно, може робитись і на замовлення. Але те, що зробили проти Ющенка, вплинуло позитивно на його рейтинг — про нього почали говорити. Про Януковича теж говорять, але добре говорить тільки влада, а люди, здебільшого, говорять погано.
Тому, якщо когось влаштовує нинішній режим, він може голосувати за Януковича, якщо комусь потрібні зміни, він, звичайно, голосуватиме є Ющенка.

Ви сказали, що для перемоги, Вікторові Ющенку буде замало одного опозиційного союзника, тобто Блок Юлії Тимошенко. А чи не може статись так, що й Юля Володимирівна знайде свій шлях у передвиборчих перегонах, як це, наприклад, зробили два інші лідери позиційних сил — Петро Симоненко та Олександр Мороз? Якою буде опозиція на час передвиборчого марафону?

Про опозицію треба судити за діями влади. Я часто спілкуюся із депутатами-комуністами і можу зазначити, що не всі вони думають так, як їхній Петро. Візьмімо для прикладу навіть родинні стосунки Петра Симоненка: син банкір, який одружений на донці Катерини Ващук. І носить Симоненко дорогий годинник, не такий собі — червоний із Леніним. Отож, він є одним із тих крутих бізнесменів, які є у владі, в опозиції. Ще раз кажу, це — не олігархи, бо наживали вони своє майно нечесним шляхом, не так, як це роблять справжні олігархи.
Тому вважаю, що опозиційними є «Наша Україна” і »Батьківщина”. Як на мене, партія Юлії Тимошенко є більш опозиційною, аніж „Наша Україна”, бо наш блок є більш ширшим. Юля Тимошенко намагається зараз переконати і Мороза. Але він є людиною славолюбною. Я маю можливість спілкуватись також із соціалістами. І зовсім недавно почув, що Олександрові Морозові притаманна риса черствості до чужої біди. Так, звичайно, в Україні нема такого надзвичайно морального політика, оскільки, яке суспільство, такі й політики, але як і в суспільстві хтось вирізняється кращими рисами, так і в серед політиків є більш достойні.

Конституційний Суд визнав незаконним функціонування Президентові Комітету, назва якого є співзвучною із назвою Комітету Верховної Ради, у якому працюєте Ви. Минулого року саме за результатами роботи цього Комітету, а точніше — Ольги Колінько, Президент звільнив тодішнього голову обласної держадміністрації Мирона Янківа, а згодом були звільнені і начальник УМВСУ та прокурор області. На Вашу думку, чи буде якимось чином виконано це рішення Конституційного Суду?

Комітет при Президентові й далі існує, але він вже виконує дорадчі функції. І це, вважаю, є правильно. Бо, безперечно, повинен бути президентський орган, який би слідкував чи належним чином виконує свої функції пропрезидентська влада на місця, виявляв би елементи корупції, але він не може бути каральним, який діє на замовлення певних політичних сил.
Призначивши Тетяну Корнякову на посаду голови Комітету президент надав їй статус радника. Мушу відзначити, що, принаймні зараз, у мене нема застережень щодо того, як функціонує цей дорадчий орган. На перше ж засідання цього Комітету було запрошено представників Комітету з питань боротьби із корупцією та організованою злочинністю Верховної Ради. Подані нами матеріали цим Комітетом і справді аналізуються і є відповідне реагування на них.
Перед президентськими виборами спрацьовуватимуть різні плани. Один із них їм вже вдався: Медведчук розбив опозицію і комуністи не об’єдналися із Ющенком, а Мороза зробили для влади не конкурентно здатним політиком. Але та ж сама влада може Мороза і “втопити”: назвуть членів його фракції, які отримали дивіденди, або виставлять його проти Ющенка. Затіяли ту ситуацію, ми давали політ реформу, де від президента забирали повноваження цей орган показав, що, практично, не дає для народу жодних доленосних роз’яснень. Конституційний суд тільки захищає владу і не порушує таких питань, де порушуються права людини.

Пане Сорочик, нещодавно депутатська група “Соціальна справедливість” Львівської обласної ради звернулась до мешканців області, всіх підприємств із пропозицією допомогти обласним органам внутрішніх справ матеріально. Тобто перерахувати на банківський рахунок пожертви, які, на думку депутатів, допоможуть міліціонерам області покращити свою матеріальну базу і боротись із злочинністю. Як представник Комітету, чи можете прокоментувати такий крок депутатів?

Це — один із важелів корупції. Так, нашій міліції дійсно потрібна допомога, оскільки правоохоронні органи повинні бути забезпечені всіма засобами, які допомагають у боротьбі із злочинністю. Але окрім матеріальної бази наша міліція потребує і довіри громадян. Як на мене, сьогодні потрібно намагатись повернути українським міліціонерам до статусу міліціонерів радянських часів, коли вони користувались великим авторитетом та довірою громадян. А сьогодні наші міліціонери є рабами, бо для них діють не закони, а вказівки. Дуже часто використовують не за призначенням спецпідрозділи “Беркут”, “Сокіл”, і вони змушені за чиєюсь вказівкою виконувати непритаманні їм цілі. Прикладом цього є вибори в Мукачевому.

Пане Юрію, зовсім недавно керівництво фракції “Наша Україна” Львівської обласної ради заявило, що Михайла Сендака можуть усунути із посади голови обласної ради за Мукачівським сценарієм, тобто указом Президента. Чи можливо було б відшукати в Конституції такий параграф, на підставі чого можна було б таке зробити?

По обласній раді це не можливо зробити, оскільки Михайло Сендак обраний головою не виборцями, а депутатами. Тому є законно обрані депутати, вони працюють, а на тих, які прогулюють сесії, можна подати до суд. Тому не можливо ввести пряме правління. Пряме правління можна було ввести у м. Львові, напередодні виборів, або придумати вибори міського голови Львова і, тим самим, відвернуть увагу від президентських виборів.

А як Ви розцінюєте ту ситуацію, що відбувається сьогодні у Львівській обласній раді: ініціювання недовіри Михайлові Сендаку, остання сесія облради, заява про її розпуск?

Коли Сендака обирали головою ради у багатьох виникало чимало сумнівів. Але він зумів довести, що є галичанин. Проти нього йде переслідування, його шантажують, залякують, але він показує, що вміє вистояти. Так, його заступники оголосили про цілковиту підтримку Михайла Сендака, але дуже часто він залишається на одинці. Сендакові почали закидати, чому він не виніс у порядок денний сесії питання про висловлення йому недовіри. А він і не повинен був цього робити, оскільки не відчуває себе порушником. Він їм сказав: прийдіть і проголосуйте.
Думаю, що жодного розпуску ради найближчим часом не відбудеться, бо це складна процедура.

Пане Сорочик, місцеві політики говорять про те, що на час президентських виборів на Львівщині працюватиме новий губернатор, а Олександра Сендегу ще з грудня минулого року “скеровують” у міністерство транспорту. Як столичний львів’янин, чи можете підтвердити, що В Києві й справді думають про заміну голови Львівської облдержадміністрації?

Не думаю, що, коли призначали Олександра Сендегу головою облдержадміністрації, то він давав обіцянку напередодні президентських виборів витискати із Львівщини результати. Можливо, хтось сподівався, що Сендега буде спокійно споглядати за тим, як хтось займається бандитизмом. Однак, не сталось, як гадалось — переворот не вдався. Так, губернатор може впливати на депутатів-виконавців, але під час таємного голосування це зробити дуже складно. І тут відіграє свою роль Михайло Сендак, бо владна вертикаль із Києва зробила його сильним головою ради, який добре володіє ситуацією. Він не став в тіні губернаторів. Він став сильним головою облради, звичайно, після В’ячеслава Чорновола. Влада зробила з нього політика, управлінця, надала йому бійцівські якості, і він зараз буде Сендаком, із яким будуть рахуватимуться. Тому якщо зараз на Львівщині поставлять ще третього губернатора, це буде проблема цього губернатора. Він не зможе нічого зробити, так як це не зміг зробити Мирон Янків, Олександр Сендега. Маю на увазі, не зможе зробити того, чого не прагне Львівщина. Тому Сендак має шанси пересидіти на посаді голови ради всіх губернаторів.

ІА "Вголос": НОВИНИ