Нещодавно на офіційному сайті Верховної Ради було оприлюднено текст законопроєкту №2598 “Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)”. Цей законопроєкт, який вніс Президент України Володимир Зеленський, став причиною палких суперечок у суспільстві. Одні вбачають у ньому довгоочікувану децентралізацію, а інші переймаються зміцненням президентської вертикалі і можливістю надати ОРДЛО особливого статусу лише завдяки більшості у парламенті.
Що собою являє законопроєкт №2598 і чим він обернеться для України? Про це журналіст ІА «Вголос» спілкувався із експертами.
Олександр Антонюк, політтехнолог:
Буде три рівні адміністративно-територіального устрою: громада - округ (укрупнений район) - регіон. Виборний та виконавчий орган на рівні округу не є обов'язковими. Якщо громади беруть на себе всі повноваження та відсутній додатковий спільний інтерес, то і предмету для створення органу нема. Тоді вводяться офіси префектів на рівні областей і округів. Функція нагляду та контролю без втручання в господарську діяльність ОМС, на відміну від поточної моделі з ОДА чи РДА. Префект є державним службовцем. Строк його перебування не перевищуватиме 3 років на одному місці. Щоб не зростались з місцевими елітами та відповідно корупційними зв'язками. Префекти по всій країні запрацюють не пізніше 01.03.2021, ОДА та РДА працюють до створення виконкомів. Не пізніше 01.03.2021
Щодо особливого статусу, то його має тільки столиця України - Київ. В даному законопроєкті вже немає таких підстав для окремого статусу у Севастополя. Державна контрольна функція полягає в тому, що Президент отримує право зупинити акт ОМС, що загрожує територіальній цілісності та національній безпеці.
Територіально-адміністративна реформа: зміни назв областей без внесення змін до Конституції. Зрештою, межі областей і перелік населених пунктів, що входять до їх складу, і зараз можна змінити звичайним законом. Кількість областей залишається, як це є зараз, ніхто їх не ліквідовує і не скорочує!
Петро Олещук, політолог:
Якщо ми неупереджено подивимось на цей законопроєкт, то побачимо, що він приблизно на 90% списаний із відповідного законопроєкту, який вносив Петро Порошенко. За нього, до речі, проголосували, але далі справа не пішла, бо у ньому був прописаний особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. Тоді з боку Порошенка це була така собі спроба показати виконання Мінських домовленостей і «запхати» цей особливий статус ОРДЛО в Конституцію України під виглядом доповнення до децентралізації. При цьому на той момент саму децентралізацію ніхто особливо не відкидав.
Законопроєкт, який внесли нещодавно, я повторюсь, на 90% ідентичний попередньомуЗаконопроєкт, який внесли нещодавно, я повторюсь, на 90% ідентичний попередньому. Найбільша його відмінність полягає в тому, що у ньому відсутні згадки про Крим і Донбас, але передбачено, що статус регіонів України буде визначатись не Конституцією, а законами. Перелік, адміністративний устрій і статус усіх регіонів буде визначатись Верховною Радою України. Це закладає основи для майбутньої широкомасштабної адміністративно-територіальної реформи.
Що стосується особливого статусу Донбасу, то так, багато хто почав поширювати інформацію, що таким чином створюються передумови для закріплення особливого статусу ОРДЛО на рівні законів. Теоретично, подібний варіант виключати не можна, це справді передбачено. Але якщо певний статус якогось регіону визначається законом, то цей закон не може суперечити основному тілу Конституції. Конституція України недвозначно говорить, що Україна є унітарною державою і це фундаментальний принцип цього документу. Вносячи цю норму, Зеленський просто зробив такий собі «реверанс» у бік виконання Мінських домовленостей, але це нічого не означає. Підкреслюю: будь-який закон, який приймає ВР, не може суперечити нашій Конституції.
Володимир Воля, політолог:
Перегляд цього законопроєкту викликає декілька зауважень. У першу чергу це стосується того, хто це писав. Видно, що автор деяких фрагментів раніше не займався законотворчою діяльністю, бо специфіка лексики і структура речень не відповідає законодавчим текстам, а швидше нагадує вільне висловлення думок. Також є зауваження з приводу структури тих змін, які пропонуються, наприклад порядок статей. Якщо дивитися на цей законопроєкт, то було б правильніше вносити цілий новий розділ у Конституцію, а не окремі пункти чи статті.
Чому цей законопроєкт з’явився зараз? Президент обіцяв швидкі реформи, в тому числі реформу децентралізації, і те, що стосується Донбасу. Якщо говорити про загальну децентралізацію, не враховуючи Донбасу, то Володимир Зеленський дійсно запропонував цей варіант. Чому там немає і не буде згадки про ОРДЛО? Тому, що навряд чи президент погодиться брати на себе виключну відповідальність за те, щоб прописати якісь особливості самоврядування для Донбасу і створити для опонентів причину для критики на свою адресу. Тому Зеленський зараз реалізує частину своїх передвиборчих обіцянок. А щодо особливостей самоврядування Донецької та Луганської областей, президент вже запросив усі політичні сили і громадськість для роботи над новим законом, який має замінити всі ці нюанси. Тобто, це буде окремий закон, який буде резонансним і може бути токсичним для діючої влади, тому Зеленський спробує розділити відповідальність за ці рішення.
Віктор Прошкін, політичний експерт:
Почнемо з того, що поки що у команди президента немає уяви, які зміни потрібно вносити до Конституції. Точкові зміни, які вони намагаються вносити до документу, розбігаються із засадами діючої Конституції. Ми вже маємо рішення Конституційного суду про призначення силовиків, яке було визнаним неконституційним, тому можливо, що ці всі зміни теж оскаржить КСУ.
Що стосується децентралізації, то ми не побачимо її такою, як очікує суспільство. На мою думку, децентралізація – це коли органи виконавчої влади обираються самоврядуванням, яке обрали самі громади. А цього немає.
Також у цьому законі немає вирішення проблем Донбасу і Криму. Хоча, можливо, що саме через таку модель пізніше будуть вноситись певні зміни у цих питаннях. Але будь-які питання, пов’язані із статусом територій, повинні бути гарантовані Конституцією. Сьогодні ми бачимо намагання змінити якісь окремі положення Основного Закону, але вони суперечать діючим положенням цього ж документу. Тому тут необхідні обговорення, проведення серйозних дискусій і дуже хотілося б побачити цілісний документ, який базуватиметься на засадах розуміння, де знаходиться Україна, що нам дають ці зміни до Конституції і з якою метою вони будуть внесені.
Тарас Загородній, політтехнолог:
Головна небезпека цього законопроєкту полягає в тому, що цей закон скасовує статус областей у Конституції України. У нас зараз прописано, що існують Львівська, Харківська та інші області, а цей закон де-факто це скасовує і дає право парламенту змінювати межі області чи надавати певний статус територіям не конституційною більшістю (300 голосів), а простою більшістю (226 голосів). Звідси і виникли підозри, що таким чином будь-який регіон України може отримати будь-який статус.
Якщо законопроєкт буде прийнято, то ми входимо у територіальну нестабільність. Тоді будь-який президент, який матиме більшість у парламенті, зможе робити все, що завгодно із територіями держави.
Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»:
Йдеться саме про централізацію влади і набуття президентом ще більших повноваженьВлада пов’язує цей законопроєкт із необхідністю продовження децентралізації та територіально-адміністративної реформи. Особисто я у цьому законопроєкті замість децентралізації побачив чітку централізацію. Тому в мене складається враження, що поява цього законопроєкту зумовлена тим, що для нової влади і президента, який має більшість у парламенті та абсолютний вплив на Кабмін, останніми осередками, які йому не підкоряються у цьому «зеленому морі», є місцеві органи влади. Це обласні ради, районні ради, міста і так далі. Тобто, загроза, яку несе цей законопроєкт, - це тиск на місцеве самоврядування. Так званий префект може скасовувати будь-яке рішення місцевої ради і відправляти у відставку її керівника.
Також в усьому світі є конституційні закони, які потребують конституційної більшості голосів. Є загроза, що у зв’язку з тим, що Верховна Рада буде мати нові повноваження щодо зміни меж областей, може відбутись імплементація змін до Конституції щодо умовного Донбасу через просте голосування у 226 голосів. Ця загроза поки є потенційною, але вона проглядається.
Очевидно, що закон є дуже «сирий». У ньому є багато невідповідностей із багатьма іншими законами. Терадмінреформа, як і будь-яка інша, вимагає дуже скрупульозного зваженого ставлення, адже усі нові закони мають нормально співіснувати із іншими. Це дуже схоже на закон про столицю. Оскільки в Києві була опозиційно налаштована до Зеленського частина людей, то був внесений закон, яким мала бути розбалансована система влади у столиці.
Тому поки що ми бачимо, що цей проєкт є «сирий» і серйозні потенційні загрози щодо виконання ультиматуму Путіна і внесенні змін до Конституції в завуальований спосіб. А, очевидно, що ні про яку децентралізацію не йдеться, а йдеться саме про централізацію влади і набуття президентом ще більших повноважень. Є багато побоювань, тому такий законопроєкт вимагає дискусій вчених-конституціалістів, науковців і законотворців про мету цього закону і про те, як він виконаний. Адже закон – це не просто якась ідея, а правильно викладена ідея із законотворчої точки зору. Якщо якась кома буде неправильно виписана, то закон може суперечити іншим законам.
Це все може обернутись повною концентрацією влади в Україні в руках президента. А знаючи, що він раніше не був фаховим політиком, ми можемо прогнозувати концентрацію влади в руках людей, близьких до Зеленського, що є ще гіршим.
Роман Гурський, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ