На 77-му році життя, після тривалої хвороби, помер відомий філософ Жан Бодріяр.
У першій частині "Матриці" хакер Нео відкриває книгу Бодріяра "Симулякри та симуляція", яка сама виявляється підробкою – сховком для комп'ютерного диска. Здається, що в цьому епізоді маємо більше бажання режисерів висловити подяку французькому філософові, ніж бажання віртуозно відкрити карти.
Та все ж, вплив Жана Бодріяра на світовий інтелектуальний клімат виявився настільки великим, що поява блокбастеру, багато в чому зобов'язаного своїм існуванням його книгам, – це тільки ще один парадокс сучасності, один з багатьох, препарованих у його роботах.
Іншим парадоксом можна вважати те, що він себе не вважав філософом, трактуючи свою діяльність, швидше, в області літератури, журналістики, публіцистики.
Та поезії, можемо додати. Дратуючи критиків своєю невиразністю, метафоричністю, легковажним використанням термінів фундаментальних наук, Бодріяр шукав мову, яка б втягувала читача в процес філософствування, виводила з рівноваги, підштовхувала до умовиводів не стільки раціональних, скільки емоційних і інтуїтивних властивостей: "Пустеля – це природне розширення внутрішньої тиші тіла. Якщо мова, техніка, споруди людини є поширенням його конструктивних здатностей, то тільки пустеля є поширенням його здатності до відсутності, ідеальний образ його зниклої форми".
Народжений в 1929 році, до подій 1968-го він підійшов вже сформованою людиною та ученим – вивчав і викладав німецьку мову, захистив докторську дисертацію, що потім перетворилась на книгу "Система речей", пізніше займався соціологією, викладав у паризькому університеті. У будь-якому випадку, для барикад він був занадто іронічний і відсторонений, хоча його ідеї про тотальну симуляцію реальності, про медійні спектаклі, у які перетворилася сучасна політика, знайшли б відгук серед студентів, які писали на стінах "Їжте богатих". Втім, його робота "Суспільство споживання", що вийшла в 1970 році, мала виразний відбиток тих подій.
Широку міжнародну популярность, серед далеких від інтелектуальних студій людей, Бодріяр одержав після операції "Буря в пустелі" завдяки своєму парадоксальному коментарю "Війни в Затоці не було".
Вражений грандіозною медіакампанією, відеокамерами, встановленими на бойових ракетах, нескінченним потоком новин CNN, Бодріяр дійшов до висновку, що значення в сучасній війні мають не реальні перемоги, а їх висвітлення в медіа, оскільки для суспільства існує тільки те, про що говорять. Теза здалася надуманою і викликала масу критики, ставши ще одним доказом презирства французької філософської школи до "об'єктивної реальності".
Об'єктивність дійсно викликала сумнів – у першу чергу, у самого Бодріяра, для якого завжди два плюс два = чотири плюс той, хто рахує. Не меншу незручність викликали його коментарі до 11 вересня та війни з тероризмом.
77 років – достатній сьогодні термін, щоб Бодріяр встиг стати живим класиком. З його смертю Франція зазнала непоправної втрати – зрештою, філософія тут, те саме що й вуглеводні – нацпроект, джерело впливу та прибутків. І як би там не було, слово "симулякр" знають всі. Читачам лише залишається – залежно від смаків – насолода або роздратування від його книг. А також сумний привід подумати над словами Бодріяра, який писав про те, що "смерть, мабуть, єдине, що не має споживчої вартості".
фото: www.nndb.com
ІА "Вголос": НОВИНИ