Через те, що у часи СРСР антибіотики застосовувались безконтрольно, тепер Україна страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби. До того ж, про це захворювання та його лікування серед українців ходить низка міфів.
Про головні із них в.о. міністра охорони здоров’я написала у Facebook.
Міф №1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.
Насправді. Таки чином заразитися туберкульозом не можна, він передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з хворою людиною, яка кашляє і не лікується.
Міф №2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей дезінфікувальними розчинами.
Насправді. У такий спосіб від туберкульозу себе не захистиш – він передається через повітря. Єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання.
У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря.
Міф №3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.
Насправді. За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги.
Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Від більшості цих обставин ніхто не застрахований.
Міф №4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження.
Насправді. Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. А через неконтрольоване застосування антибіотиків у ті часи, Україна страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.
Суцільне флюорографічне обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань.
Міф №5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу, становить велику небезпеку для оточення.
Насправді. Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.
Міф №6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті.
Насправді. Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування.
Міф №7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.
Насправді. Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. Пацієнт з туберкульозом, який правильно лікується, не потребує ізоляції.
Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
Міф №8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.
Насправді. У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник набуває медикаментозної стійкості. За такої форми захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним.
Міф №9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.
Насправді. Так, лікування може призводити до побічних реакцій, які можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з самим туберкульозом. Одужати без спеціального лікування не можна. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучий жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання.
Міф №10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.
Насправді. Ускладнення від вакцинації проти туберкульозу трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або отримували непоправні наслідки для здоров’я: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта.
ІА "Вголос": НОВИНИ