Ставши першою пані Аргентини, Ева Перон вирізнялася активною громадською діяльністю. Вона  була головним радником Президента і реально керувала міністерствами охорони здоров’я та зайнятості. Її першочерговими завданнями були покращення системи освіти і зрівняння жінок у правах із чоловіками. Аби досягти поставлених цілей і збільшити кількість прихильників свого чоловіка, Евіта створила й очолювала Жіночу Пероністську Партію, що на виборах 1951 року провела 23 депутатів і 6 сенаторів до національного парламенту Аргентини.

Аргентинцям Ева Перон запам’яталася як красива й блискуча ораторка, яка вміла захоплювати аудиторію нетрадиційними зворотами і стилем виступів. Тому не дивно, що саме дякуючи дружині Хуан Перон, – військовий генерал, який завжди тяжів до  особистої диктатури, – перебував при владі впродовж дев’яти років, і тільки у 1955 році, після смерті Евіти, його було усунуто з посади президента і вигнано з країни.

Промови Еви Перон стали взірцем для багатьох політиків. На перший погляд, їх можна вважати дивними чи, навіть, смішними, але слід пам’ятати, що свого часу, вони захоплювали слухачів, а сьогдні в Евіти з’явилося багато політиків-спадкоємців, незалежно від статетвої чи національної приналежності.

Політичну риторику Евіти не можливо систематизувати, проте у ній можна виділити кілька характерних ознак*:

Перша, – почуття домінують над розумом, а імпульсивна енергія над мисленням:
“Правда у тому, що в житті я завжди керувалася почуттями… Одного дня, чисті пориви виштовхнули мене на вулицю, де я сказала: я тут, я хочу служити моєму народові… Через любов до мого народу, чиї страждання назавжди відкрили двері мого серця… Я сентиментальна, я романтична, мене надзвичайно збуджує будь-яка емоція… Моїм єдиним приготуванням до боротьби є мої почуття, дуже глибокі почуття…”

Друга, – фанатизм, як єдиний шлях до спасіння обездолених:
“Вогонь мого фанатизму… Мій фанатизм… Світ належатиме тим народам, які запалають священним полум’ям фанатизму… Моє серце завжди знаходитиметься там, де знаходяться мої обездолені, щоб любити їх всіма силами мого життя та всім фанатизмом моєї душі… Мене критикують, що я є фанаткою людини, яка сліпо вірить у її безгрішність, але я переконана, що фанатизм – це мудрість духу…”

Третя, – життя – це театр:
“Я завжди хотіла стати актрисою… Моїм найбільшим бажанням було створити радіотеатр… відтворити найвеличніших жінок історії… Я живу моїми образами, тому що живу моїм життям, напруженим життям прекрасного твору… Усі країни світу схиляються переді мною…”

Четверта, – економіка – це слова:
“Я довго тужила, коли усвідомила, що у світі є багаті… Бідні є тому, що багаті є занадто багатими… Так само як золото підтримує грошові одиниці одних країн, мої коштовності підтримуватимуть кредит довіри, який завжди відкриватиме банки нашої країни для допомоги народові, для будівництва будинків для робітників… Ми боремося за те, щоб було менше бідних, а для цього потрібно, аби стало менше багатих…”

П’ята, – усе сказане раніше перемішується в ірраціональній простоті:
“Я жінка, яка знає, що двома найбільшими відмінностями, до яких повинна прагнути будь-яка жінка є: любов до знедолених і ненависть до олігархії.”

Шоста, – безмежне захоплення політичним месіанством:
“Ніхто не може зрівнятися з Пероном; на нього, навіть, не можна дивитися; його потрібно відчувати, як задоволення від тілесного тепла, освітленої дороги, здобуття життя… Коли я дивлюся на Перона, то відчуваю народ, саме тому я є фанаткою генерала, а коли я дивлюся на народ, то почуваю себе дружиною генерала, і тому я є фанаткою народу… Я вийду разом із жінками народу, я вийду разом з обездоленими моєї Батьківщини, мертвою або живою, щоб тільки не залишилося найменшого камінчика, який не був би пероністом.”

*Усі наведені у тексті цитати є витягами з виступів Еви Перон. Джерело: Eva Perón hoy. Su vida, su ideología. Una alternativa de liberación. Buenos Aires, 1989. 91 p.

фото: dneprpro.com.ua

ІА "Вголос": НОВИНИ