Минулого тижня народний депутат, голова УНА-УНСО Андрій Шкіль повідомив про те, що написав заяву на вступ до партії ВО „Батьківщина”. Причому у новій партії він збирається зайняти далеко не останнє місце. Шкіль розповів, що ведуться переговори щодо можливого його призначення на посаду голови Київської міської організації партії „Батьківщина”. Виникає логічне запитання, як голова однієї партії може стати ще й керівником одного з регіональних представництв іншої? Андрій Шкіль спокійно пояснив, що УНА-УНСО не партія, а громадська організація, і тому він цілком спокійно зможе обіймати обидві посади.
Як стверджує голова ЛОО УНА-УНСО Остап Козак, Андрій Шкіль однопартійцям нічого про свої наміри щодо вступу до „Батьківщини” не повідомляв. І ще один важливий аспект, на якому наголошує Остап Козак – УНА-УНСО є таки партією, визнаною Міністерством Юстиції Україні, а тому цілком закономірно, що Андрієві Шкілю таки доведеться вибирати: розділити долю зі старими соратниками чи обрати набагато кращу кар’єрну перспективу у лавах нової партії. От тільки все вказує на те, що вибір вже давно зроблено.
На самих початках діяльності унсовців ще можна було говорити про якийсь, принаймні, мінімальний вплив їхньої організації на політичну ситуацію в Україні, проте часи змінюються і на сьогодні УНА-УНСО залишається маргінальною групкою людей, які старанно намагаються підтримувати імідж „революційно налаштованих патріотів” Їхні партійні осередки зосереджені переважно на Заході України і не мають впливу на загальнодержавні події. Чого не скажеш про Андрія Шкіля. В 2002 році Шкіль став народним депутатом від 121-го виборчого округу, він балотувався як самовисуванець, але за підтримки та фінансування БЮТ і от просто з тюремних нар потрапив до Верховної Ради ставши там єдиним представником УНА-УНСО. Дальше більше, Шкіль виявився одним з найактивніших депутатів у Верховній Раді, став правою рукою Юлії Тимошенко в плані організації та проведення масових акцій, а це, як відомо, є одним з основних політичних вчинків будь якої опозиції в будь-якій країні світу.
Шкіль явно вважає, що уже переріс свою організацію. І тут такий шанс, - посада голови Київської міської організації партії „Батьківщина”. І грошей більше, і перспективи цікавіші, і гарантоване місце у виборчому списку на наступних парламентських виборах.
Чому б не спробувати? Адже дружба, побратимство, товариство однодумців, „один за всіх” і т. ін – усе це тільки слова, слова, слова... А оцінюватимуть за кінцевим результатом: у цього є, а у цього немає. І успішним назвуть, звичайно, того у кого є.
Як казав один персонаж: „Вчасно зрадити – це не зрада, а дар передбачення!”, чи не так, пане Шкіль?
ІА "Вголос": НОВИНИ