Перша письмова згадка віскі датується 1405 роком, а характерний для нього метод дистиляції (випаровування з подальшою конденсацією) походить щонайменше до XIII століття, пише NakedScience.
В якості сировини служать зерна злакових, наприклад ячменю чи пшениці. Після ферментації вони перетворюються в солод, який перемелюють і поміщають в перегіннbй апарат (зазвичай з мідними стінками, оскільки мідь видаляє з речовини похідні сірки) разом з дріжджами і водою. Утворене солодове молоко прискорює оцукрювання отриманого крохмалю до мальтози, яка зброджується на спирт. Потім останній розбавляють водою і переливають в дерев'яні бочки, де відбувається настоювання алкоголю.
Залежно від складу сировини розрізняють солодовий, зерновий і купажоване віскі. При цьому ароматичні властивості і якість напою залежать від багатьох факторів (в тому числі матеріалу бочки) і можуть значно варіюватися. Щоб спростити його оцінку, використовуються методи спектрометрії. Альтернативою їм виступають синтетичні датчики (synthetic receptors). Так, в 2001 році американські хіміки, за допомогою колориметрії, описали технологію визначення віку скотча за змістом ароматичних сполук. Схожий спосіб із застосуванням флуоресцентних барвників був задіяний в рамках вивчення білих вин і соків. Автори нової роботи адаптували його до віскі.
Результати показали, що гібридні сенсори дозволили з високою точністю визначити сорт (купажоване або односолодове), країну виробництва, а також вік напоїв. Зокрема, в рамках «сліпих» тестів датчики невірно класифікували тільки чотири зразки з 120. За словами дослідників, крім точності запропонований спосіб, в порівнянні з методами спектрометрії, значно спрощує оцінку віскі. Так, аналіз не вимагає підготовки зразків (речовина просто поміщається в розчин) і приблизно в 100 разів скорочує об’єм рідини, необхідний для розпізнавання (кілька крапель). Крім того, технологія, очевидно, може застосовуватися до будь-яких розчинних речовин.
ІА "Вголос": НОВИНИ