Про це повідомляє пресцентр Першого ТМО Львова.

За словами Сергія Іванчука, з початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну він привозив гуманітарну допомогу у населені пункти області, де була потреба. А на зворотному шляху евакуйовував людей з Салтівки, Південної Салтівки та Охтирки, де вже відбувалися бомбардування.

І в одній з поїздок отримав поранення.

«Півтора кілометра нас переслідувала диверсійно-розвідувальна група, яка нас обстрілювала. Ми доїхали до нашого блокпоста, де нас врятували», - розповідає співак.

Чоловік отримав п’ять кульових порань. Зазнали ушкоджень легені, печінка, ноги та руки.

Водночас за його словами, більше ніхто в автомобілі не постраждав, хоча в авто було четверо  людей і два коти. Вочевидь, росіяни цілилися саме у водія.

«Нас врятував причіп. Ми вивозили частину медичної клініки і це стало нашою бронею. І я, слава Богу, вижив», -  каже Сергій Іванчук.

За його словами, рятувати його почали вже у авто пасажир-медик. А на блок-посту медичну допомогу надали українські військові.  Хоча на той момент він уже попрощався з життям.

До 10 березня, коли співак зазнав поранень, він встиг врятувати 50 осіб. Каже, що знав чим ризикує. Але ні про що не шкодує.

Сергій Іванчук розповідає, що тривалий час виступав в Італії, там готувався підписати вигідні контракти. Проте повернувся в Україну і не зміг сидіти на місці.

«Допоки міг, доти їздив. Щодня. Зранку їхав в Охтирку, це недалеко, 60 км. Забирав людей і віз їх на Полтаву. Потім повертався додому. Може я не мав рацію, що не давав собі відпочити. Тому в Харкові не був уважним, не туди заїхав», - говорить волонтер.

Він також згадує, випадки, що будинки тих людей, яких він врятував, через день-два після того, росіяни розбомбили.

А щодо свого поранення, то каже, що страху не було. Було хіба здивування і усвідомлення незворотного.

«Ти розумієш, що ти цього зупинити не можеш. І розумієш, що тебе зараз вб’ють. Розумієш, що це твої останні секунди. Після цього мені тижнями снилися жахи. І коли я прокидався, то не розумів, чи це був сон, чи це діється зі мною насправді», - розповідає Сергій Іванчук.

Він каже, що всім волонтерам, які їдуть у зону бойових дій, - дуже страшно. Але у кожного спрацьовує механізм «хто, якщо не я». Тому вони й їдуть.

До Львова поранений приїхав разом з мамою, Оленою Євгенівною.

Мама розповідає, що син не розповідав їй куди зранку їде. Але ввечері у їхньому помешканні вже отримували прихисток люди, яких рятував Сергій. Вони жили у них кілька днів, а потім їхали далі, у безпечні місця.

«Одна дівчинка написала в інтернеті: «Врятуй мене». І він помчав на своєму авто. Потім будинок цієї родини в Охтирці розбомбили», - каже мама волонтера.

На її думку, саме Бог зробив так, що коли Сергія поранили, він евакуйовував медиків, серед яких була реабілітолог, яка закрила дірки від куль у спині. Пораненого військові доправили його до лікарні за сім хвилин.

«Він перебував у реанімації 16 діб. Я стояла на колінах перед цією реабілітологом, яка за секунди надала йому допомогу. І перед медиками лікарень, де йому надавали допомогу», - розповідає пані Олена.

І зізнається, що то були найстрашніші дні та години у її житті, коли вона не знала де її син і де його шукати.

Читайте також у «Вголосі»: На Дніпропетровщині росіяни вбили 12-річного хлопчика.

ІА "Вголос": НОВИНИ